Сергій Власенко: Команду запресувати людину або наїхати дає особисто Янукович

Крім того, мені надходять дзвінки від людей, яких я не знаю. Скажімо, в перший день суду в мене було, напевно, сто дзвінків від людей, які казали: “Ой, вибачте, ми переплутали”. От пропущений дзвінок з номеру, який ідентифікований як Нью-Йорк, США. А ось цей же самий номер, але з російським кодом.

- Яка мета цього?

— По-перше, розхитати психіку. На жаль, їм зі мною не пощастило. Коли дзвінок спамівський, я просто не беру трубку. По-друге, це робиться, щоб ідентифікувати місцезнаходження телефону.

- “Їм не пощастило” — це кому?

— Всі рішення, які стосуються справи Тимошенко, приймає особисто Віктор Федорович Янукович. Зрозуміло, що він не вникає в деталі. Але, умовно кажучи, команду запресувати людину, наїхати дає особисто Янукович. Зрозуміло, що частину роботи виконує Кузьмін, частину — Портнов, частину — Лукаш...

- Яку частину роботи виконує Портнов?

— Я думаю, що він ідеолог всіх цих так званих юридичних схем. Все, що стосується переслідування Григорія Немирі, все, що стосується мого переслідування — я переконаний, що цим займається Андрій Портнов.

Я просто ці речі раніше взагалі не виносив на загал. Приблизно з лютого 2012 року раптом суди почали виносити абсолютно бєспрєдєльні рішення проти мене в цивільних справах…

- Це за позовами вашої колишньої дружини?

— Так. Вона — єдиний інструмент, кого вони знайшли, щоб використовувати в боротьбі проти мене. Ця людина, на жаль, на сьогоднішній день заради власного піару, і, наскільки мені відомо, за гроші готова писати за вказівкою все що завгодно.

Слова про те, що все майно належить подружжю 50/50 — це розказка для людей, які не розуміють юриспруденції. Є ціла низка виключень із цього. Крім того, вона замовчує, що у нас під час розірвання шлюбу була мирова угода, затверджена судом. І раптом, через 3,5 роки були придумані “нововиявлені обставини”, за якими суд все це скасував і переглянув по новій.

Зараз часто вживають слово “бульдозер”. Це коли ти презентуєш свої аргументи суду, а суд їх не чує, а просто каже відкритим текстом: “Мені все одно, що ви тут скажете. Ось рішення суду про те, що ви щось винні”. Так суди діють у всіх справах проти опозиціонерів: і в цивільних, і в кримінальних.

- Але давайте будемо до кінця відвертими. Ви свого часу були партнерами з Євгеном Корнійчуком, який разом зі своїм тестем Василем Онопенком так само впливали на юридичну вертикаль і допомагали ухвалювати потрібні рішення.

— Неправда. Коли адвокатська фірма “Резніков, Власенко і партнери” об'єдналася з юридичною фірмою “Магістр і партнери”, перший великий корпоратив, який відбувся буквально через декілька днів, був присвячений тому, що Євген Корнійчук залишає фірму. Ви можете в це вірити або не вірити, але це було так. Я також до компанії “Магістр і партнери” з 18 березня 2008 року не маю жодного відношення. Бо коли був призначений на посаду в Державну податкову адміністрацію, то реально пішов з фірми. Такі були в нас правила.

Більше того, в компанії “Магістр і партнери” навіть не було судової податкової практики, коли я працював заступником голови ДПА і курував юридичні питання. За вашою логікою, тоді що повинен був зробити Власенко, коли прийшов на посаду в ДПА? Він повинен був подзвонити своїм колишнім партнерам, сказати: “Хлопці, ану швиденько створюйте у себе судову практику, а я буду дзвонити всім, хто судиться з податковою, говорити: “Ідіть в “Магістр”, там вам допоможуть”. Але це абсурд, мене так не привчили працювати.

Є ВИПАДКИ, ДЕ Я КАТЕГОРИЧНО НЕ ПОГОДЖУЮСЯ З ТИМОШЕНКО

- Водночас ваша робота в податковій супроводжувалася маніпуляціями із суміщенням. Ви писали заяви про звільнення з ДПА, аби залишатися депутатом, а потім поновлювалися у податковій...

— Так, було таке.

- Це виглядало не дуже чесно, м'яко кажучи.

— Я погоджуюся з вами. Напевно, це була хвороба росту молодого політика. Кожен з нас проходить певні етапи усвідомлення. На якомусь етапі мені здавалося, що це правильно. Це було помилкове уявлення. Повірте, я би міг так суміщати до 2010 року, але я сам пішов з податкової, без примусу в березні 2009 року.

- Вас Тимошенко просила залишатися на посаді в податковій?

— Ні. Просто мої думки були цікаві керівництву ДПА. Я починав як адвокат з податкових питань ще з 1997 року, коли я переїхав до Києва. Наша перша велика справа — коли ми вперше в історії України посадили на картотеку податкову інспекцію тоді ще Московського району. Уявіть, що це було зроблено двома відносно молодими юристами! Голова податкової інспекції району тоді ще в скарзі писав: “Така-то фірма створила ситуацію, при якій ми навіть олівців собі не можемо купити”.

- І невже жодної копійки не занесли судді за це рішення?

— Жодної! До речі, ви підняли дуже важливе питання. Тому що ми всі, суспільство, стали циніками, ми вже собі не уявляємо чесний і справедливий суд.

- Але Юлія Тимошенко була прем'єр-міністром у парламентсько-президентській республіці два з половиною роки. І вона ніяк не змінила цю ситуацію. Для неї пріоритетною була боротьба за президентство, а не реформування країни.

— Може, зовні це виглядає якось інакше, я можу сказати інше: я був учасником низки нарад у канун президентської кампанії, які стосувалися роботи державної податкової адміністрації. І, повірте, мова не йшла про президентство.

У неї не було сталої більшості в парламенті. Як мінімум, половина фракції НУНС знаходилася під впливом тодішнього президента Віктора Ющенка. Я хочу нагадати, що президент за два роки наклав більше 600 вето на рішення Кабміну.

- Але як при Тимошенко віддавали ПДВ з відкатами, так це продовжується і зараз. Тобто вона так чи інакше, цементувала систему, яка її посадила.

— Не зовсім так. Я згоден, що можуть бути різні погляди. Припустимо, є теза Юлії Тимошенко, з якою я категорично не погоджуюся: вона вважала, що виборність суддів — це правильно.

- До речі, ви знаєте, який вплив Медведчук мав на те, щоб вона таку тезу озвучувала?

— Питання не в цьому. Я можу стверджувати після достатньо довгого спілкування з нею, що Тимошенко щиро вірить у виборність суддів. У неї завжди є аргументи на захист своєї позиції.

- Вона хоч раз змінювала думку під впливом ваших аргументів?

— Так. Не буду наводити приклади. Повірте, таке було.

- Тоді яка була роль Медведчука в команді Тимошенко?

— З людиною на ім'я Віктор Медведчук я особисто не знайомий. Я цю людину ніколи вживу не бачив. Тому коментувати я просто не можу.

- А якою була роль Андрія Портнова у команді Тимошенко?

— Андрій Портнов був юристом, до якого Юлія Володимирівна прислухалася.

- Здається, на якомусь етапі між вами була конкуренція, і Тимошенко більше симпатизувала йому, ніж вам?

— Чесно кажучи, мені було байдуже. Я абсолютно не амбітна людина. Якщо комусь потрібна моя фахова порада, то її вислухають. Якщо людина не хоче чути мою пораду, то мені не треба туди пхатися.

- Але в суді після виборів президента Портнов представляв її інтереси. Тобто вона продемонструвала, що довіряє більше йому.

— Нема питань. Ви ж бачите, чим це закінчилося. Хоча майже на наступний день після виборів, у понеділок, Юлія Володимирівна зібрала нараду. Були представники різних юридичних груп. За великим рахунком, ці юридичні групи поділилися на дві команди: Андрій Портнов і його команда — та всі інші. Портнов запропонував одну концепцію своєї участі в цьому. Інша група, яка об'єднала різних юристів, запропонувала інший погляд.

- Ви думаєте, у Тимошенко був шанс відіграти ситуацію після поразки на виборах президента?

— Так. Хоча це було дуже і дуже складно. Я їй сказав: “На жаль, у нас є можливість лише створити шанс для перемоги”. І назвав їй чотири умови, про які поки не хочу говорити.

- Тобто Янукович чесно переміг на виборах президента?

— Ні, це неправда. Але соціально-політична ситуація виникла така, що люди просто були вже змучені та розчаровані. По-друге, люди не очікували всього того, що відбулося потім з країною. Тим більше, ми ж обирали президента без повноважень.

- А ви вірили в ці тези?

— Уже через три тижні після інавгурації я був у Юлії Володимирівни з абсолютно жорсткою позицією і говорив їй: “У мене відчуття, що, на жаль, нас примусять піти на війну. І нам треба радикально і кардинально міняти все. Тому що демократія закінчилася”.

- Що сталося в той момент, чому ви таке заявили?

— Я більше пам'ятаю, що змінило моє ставлення до Ющенка. У день, коли у 2004 році Ківалов оголошував Януковича президентом, я сидів вдома і на великому екрані дивився це засідання. І був настільки шокований, що на наступний день передзвонив Колі Катеринчуку. Я кажу: “Коля, дивись, можу підмітати підлогу, можу розгрібати сніг, в принципі, щось трохи розумію в юриспруденції. Якщо потрібна голова або руки — будь ласка, я готовий”. Коля каже: “Звичайно, приїжджай”.

Я приїхав у штаб Ющенка навпроти Житнього ринку, привіз з собою Олексія Резнікова. Ми почали працювати в команді, готувати документи. Як зараз пам'ятаю, ми сиділи великим колективом, і Микола каже: “Давайте визначатися, хто піде в суд”. І, незважаючи на те, що всі зараз розказують: “Та, це ж було легко, це було зрозуміло, як воно буде”… Ніфіга не було зрозуміло!

Я просто пам'ятаю, як один досить відомий юрист встав і сказав: “Хлопці, вибачте, я не можу йти в цей суд, ми велика міжнародна компанія. Я готовий допомагати backstage, за лаштунками, але я не хочу вставати публічно. Ви ж розумієте, які наїзди будуть”. Потім встала інша людина, яка каже: “А ми маленька юридична фірма, то нас взагалі роздавлять”. Коротше, нас залишилося троє чи четверо людей.

Так от, до чого я це вів. Насправді я в цю справу йшов не за Ющенка. Я розумів, що якщо переможе Янукович, то юристи нікому будуть не потрібні. І я йшов у суд захищати свою професію.

І коли вже відбувся третій тур, але не було інавгурації, я сиджу та дивлюся по телеканалу “1+1” новини, а там — сюжет: “Новообраний президент Ющенко прийняв генерального прокурора Піскуна, який приїхав йому щось доповідати”. Я дзвоню хлопцям з оточення Ющенка і кажу: “Хлопці, що відбувається? З якого біса генеральний прокурор приїхав звітувати невідомо кому?” Новообраний президент — посада, не передбачена Конституцією. Після цього для мене Ющенко, в принципі, закінчився.

От щось приблизно таке саме відбулося у мене з Януковичем через три тижні після інавгурації. Я себе впіймав на думці, що ця людина не змінилася порівняно з 2004 роком.

Хоча, звичайно, ніхто не очікував того, що відбулося в подальшому. Насправді половина населення України досі не усвідомила цей юридичний катаклізм, який відбувся 30 вересня 2010 року, коли Конституційний суд скасував Конституцію. Все ж звідти й почалося.

ЩЕРБАНЬ НАТЯКАВ, ЩО ЙОГО ХОТІЛИ ВБИТИ ЗЕМЛЯКИ

- Те, що Тимошенко не визнала Януковича президентом — це була її помилка?

— Ні, це правильний політичний хід. Віктор Федорович Янукович не переміг на виборах 2010 року. Вибори 2010 року були сфальшовані. Ви можете апелювати, що їх визнали спостерігачі. У мене є логічне пояснення, засноване на спілкуванні з європейськими політиками і дипломатами.

Після третього туру 2004 року в нас були парламентські вибори 2006 року, на яких перемогла опозиція — Партія регіонів. І ніхто тоді не поставив вибори під сумнів. У нас були дострокові вибори 2007 року, і теж перемогла опозиція. На жаль, вибори 2010 року, коли об'єднався Янукович із Ющенком, були нечесними і не відповідали стандартам. Але спрацювала певна інерція мислення.

В чому був сильний режим Януковича на першому етапі свого існування? У створенні чогось, що зовні нагадує демократію . У них перший збій пішов по місцевих виборах 2010 року. А потім їм уже здалося, що вони прийшли навічно — і почали руйнувати якісь базові речі.

- Давайте будемо самокритичними. Ви вважаєте, були помилки захисту під час першого судового процесу над Тимошенко по газовій справі?

— Я вважаю, що ми могли би краще допитати свідків. Але при цьому я хочу нагадати, що перші два дні, коли допитувалися свідки, Тимошенко знаходилася в залі суду взагалі без адвокатів. Мене видалили із справи, а інших не допустили.

- А ви думаєте, був шанс, що Тимошенко була б виправдана?

— Ні. Справи Тимошенко не мають нічого спільного з юриспруденцією.

- Тоді фактично ви займалися політикою, захищаючи її.

— Не зовсім так. Кузьмін запустив, а ваші колеги підхопили тезу, що захист Тимошенко політизований. Звичайно, ми використовували юридичні аргументи, розуміючи, що вони не будуть сприйняті судом. Але ми готували юридичні аргументи для Європейського суду з прав людини.

- До речі, про Кузьміна. Правда, що він просив у Тимошенко посаду, коли вона була прем'єром?

— Так. Принаймні мені про це розказувала Юлія Володимирівна. Особисто Юлія Тимошенко розповідала мені, що під час президентської кампанії восени 2009 року до неї як прем'єр-міністра та кандидата в президенти двічі приїжджав Кузьмін, який говорив: “Юлія Володимирівна, президент Ющенко тотально співпрацює з кандидатом в президенти Януковичем, і він мене як президент примушує порушувати проти вас справу за вбивство Щербаня. Але я, вивчивши все, як фахова людина, вам говорю — там нічого нема проти вас і бути там нічого не може. Тому я як порядна людина не можу собі дозволити займатися такими речами”.

- Хто тоді, на вашу думку, замовив вбивство Щербаня?

— Це складне питання. Насправді це не робота захисту — шукати, хто замовив вбивство Щербаня. Є теза, яку нам нав'язують: “Нехай Тимошенко піде в суд і доведе свою невинуватість”. Це прямо перекручена презумпція невинуватості.

Я знаю більше 5 версій убивства. А сьогодні продивлявся документи і натрапив на ще одну: Євген Щербань у день вбивства, 3 листопада 1996 року, повернувся із Москви з ювілею весілля Йосипа Кобзона. Ви пам'ятаєте, де воно відбувалося? У Москві, в готелі “Редиссон Славянская”. 3-го листопада 1996 року о 5 годині вечора, тобто через чотири з половиною години після смерті Євгена Щербаня, в Москві було вбито власника готелю “Редиссон Славянская” Пола Тейтума.

Тейтум і Щербань були знайомі, вони допомагали один одному… Зокрема, говорять про те, що Тейтум забезпечив отримання “Атоном” американського кредиту на 50 мільйонів доларів під державні гарантії.

- Які ще є версії?

— Мене дивують збіги, пов'язані з Володимиром Щербанем. То він раптом один раз в житті не пішов на футбол, і в цей момент взривають Аліка Грека. В день, коли Момот прийшов і розказав Щербаню про те, що ІСД повинно заробити 110 мільйонів доларів, його вбивають на подвір'ї власного будинку.

2 жовтня 1996 року Володимира Щербаня знімають з посади голови обласної ради. 3-го жовтня його виганяють, бо це підтвердила Кужель, з посади керівника фракції “Соціально-ринковий вибір” у Верховній Раді. Він, з його власних слів, починає розподіл бізнесу з Євгеном Щербанем. І рівно через місяць Євген Щербань гине. А через 2 дні після цього вбивства, син Володимира Щербаня отримує з рахунків загиблої дружини Євгена Щербаня 2 мільйона доларів.

- Але, погодьтеся, Володимир Щербань не був людиною такого масштабу, яка могла організувати подібний злочин!

— Я ще раз кажу — я ж не слідчий і не претендую в жодному випадку на те, що ці версії цілковито відповідають дійсності.

- А є серед ваших версій така, що вбивство Щербаня було здійснено Лазаренком, а Тимошенко не була про це поінформована?

— Таку версію я принаймні читав. Мені значно більше подобається інша версія, яку озвучив свідок Зайцев. Що Кириченко захотів вислужитись перед Лазаренком і спровокував ситуацію. Я не прихильник цієї версії, просто вона мені подобається. При цьому, я щиро переконаний, що Щербань і Лазаренко серйозних конфліктів між собою не мали. Євген Щербань був радником Лазаренка, і ви бачили його телеінтерв'ю.

Це тільки шматочок. Я не хочу зараз усі карти відкривати, але Євген Щербань у цьому інтерв'ю досить прозоро натякає, хто його міг вбити.

- І хто це?

— Це ті люди, які були в цьому регіоні. Він принаймні так говорить. До речі, ця версія виглядає значно більш логічною. Лазаренко не отримав жодних преференцій від смерті Євгена Щербаня. І газові стосунки були побудовані в такий спосіб, як це було вигідно як ІСД, так і ЄЕСУ.

- А сама Тимошенко вам сказала, хто, на її думку, вбив Щербаня?

— Це ж не її питання — думати, хто вбив Щербаня. Ми це не обговорювали. Її позиція дуже проста. Юлія Тимошенко не має ніякого стосунку до вбивства Євгена Щербаня. Тимошенко практично не займалася питаннями постачання газу в Донецьку область. Від ЄЕСУ цим займалися інші люди.

- Олександр Гравець?

— Так. Ясно, що вона як керівник корпорації, напевно, якісь символічні візити робила в Донецьк, але за цим напрямком був закріплений Гравець…

Але мене значно більше в цій ситуації цікавить пан Кириченко. Він — ключовий свідок прокуратури, який раптом почав згадувати, що він замовив вбивство. Якщо ми уважно проаналізуємо повідомлення про підозру, там чітко написано, що Кириченко, отримавши гроші від Лазаренка, усвідомлював, що він їх передає за вбивство.

Тобто навіть за версією прокуратури, яка відображена у повідомленні про підозру, Кириченко — співучасник злочину. Але я отримав відповідь прокуратури про те, що вони вирішили не порушувати справу проти Кириченка. При цьому ви ж знаєте чому пан Кириченко раптом почав співпрацювати із слідством? Про це чітко в своєму інтерв'ю сказала його дружина Ізабелла, яка була взята в Україні в заручники прокуратурою.

- Але сама Тимошенко пояснила вам, чому її кіпрська компанія “Somolli” переказувала кошти на рахунок “Orphin”, з якого гроші йшли Мільченку — кримінальному авторитету “Матросу”?

— В період 1997 року Тимошенко до “Somolli” не мала жодного відношення.

- Тоді був призначений номінальний директор Дончо Стояновський, який дав свідчення в американському суді, що він був фіктивним директором. І платежі від “Somolli” на рахунок “Orphin” у Польщі йшли не тільки в 1997, але й в 1996 році, коли Тимошенко була прямо записана власником “Somolli”. Тимошенко не казала вам, чому вона переказувала ці гроші на “Orphin”?

— Мене цікавить лише ситуація, пов'язана з убивством Євгена Щербаня. Тому я обговорював саме ці питання з Юлією Тимошенко. Мене не цікавить, як функціонувала, наприклад, фірма “Куб” у 1993 році чи подібні питання.