СОТ перекреслює спадок Трампа: чи вдасться усунути причину глобальної торговельної війни

Нагадаємо, ці мита були введені з міркувань національної безпеки — на сталь і алюміній у розмірі 25% та 10% відповідно.

Це була одна з численних протекціоністських ідей Трампа (нагадаємо його погрози про те, що США вийдуть із СОТ), проте ці мита збереглися і після зміни влади у Білому домі. Низка країн виключалися з-під дії мит (наприклад, Канада, Мексика, Австралія, Аргентина, Республіка Корея, Бразилія, ЄС), а потім знову до них застосовувалися мита або погоджувалися квоти (наприклад, для Республіки Корея). До сталі походженням з Туреччини мито було збільшене з 25% до 50%.

Це рішення стало початком трампівської доби протекціонізму, що суттєво змінила реалії світової торгівлі. Тим важливішим є його скасування — це дозволить сподіватися на поступову відмову країн від протекціонізму. 

Проте добитися цього буде непросто. 

Що порушили Сполучені Штати?

Відразу після запровадження цих мит було очевидно: йдеться про очевидні протекціоністські заходи. Тож оскаржити їх вирішила рекордна кількість членів СОТ, а саме: Туреччина (DS564), Китай (DS544), Норвегія (DS552), Швейцарія (DS556), Індія (DS547), Росія (DS554), Мексика (DS551) і Канада (DS550).

У процесі розгляду Канада і Мексика досягли взаємного вирішення суперечки і припинили спори.

Пізніше ЄС та США також домовилися про припинення спору.

Відповідно, 9 грудня було опубліковано звіти групи експертів, які розглядалися одним і тим самим складом, у спорах, ініційованих Туреччиною (DS564), Китаєм (DS544), Швейцарією (DS556) та Норвегією (DS552). Оскільки позиція групи експертів є подібною, нижче наводимо аргументацію одночасно у всіх суперечках. Спори, ініційовані Індією та Росією, ще розглядаються.

Група експертів дійшла висновків, що застосовані заходи не відповідають праву СОТ, зокрема наступним статтям Генеральної угоди про торгівлю товарами (ГАТТ).

Ст. ІІ:1 (a)-(b) ГАТТ

Зазначена стаття передбачає загальне зобов’язання членів СОТ надавати іншим членам доступ на свій ринок на умовах, визначених у відповідних графіках поступок, які кожен член СОТ погоджує під час вступу до організації. Зазначене зобов’язання деталізується таким чином. По-перше, під час імпорту до певного члена СОТ до товарів мають застосовуватися звичайні імпортні мита у розмірі, який не перевищує розмір мит, наведених у графіку поступок. По-друге, також до імпорту товарів не повинні застосовуватися інші мита і платежі, які перевищують інші мита і платежі, передбачені у графіках поступок.

Графік поступок США передбачав, що для сталі застосовуються максимальні рівні мита — 0%. Також щодо сталі не було передбачено жодних інших мит та платежів. Для алюмінію звичайні мита становили 0-6,5%, а застосовування інших мит та платежів також не передбачається.

Група експертів дійшла висновку, що додаткові імпортні мита у розмірі 25% та 50% (для Туреччини) щодо сталі та 10% для алюмінію є звичайними імпортними митами, і оскільки вони перевищують розмір, встановлений у графіку поступок США, має місце порушення правил СОТ.

Додатково група експертів зазначила, що навіть якби зазначені мита кваліфікувалися як інші мита та платежі, вони все одно порушували б право СОТ, оскільки для цього виду мит і платежів графік поступок США не передбачав можливості застосування жодних мит чи платежів.

Ст. І:1 ГАТТ

Ця стаття передбачає загальний обов’язок членів СОТ застосовувати режим найбільшого сприяння до інших членів СОТ. Зокрема, будь-які переваги, привілеї, імунітети, які надаються одному члену СОТ, повинні негайно і безумовно застосовуватися до імпорту подібного товару з інших членів СОТ.

Група експертів дійшла висновку, що виключення окремих країн з-під дії мит (наприклад, Канада і Мексика) або застосування квот замість мит (наприклад, Республіка Корея) порушують режим найбільшого сприяння.

Ст. ХІ:1 ГАТТ

Зазначена стаття передбачає загальну заборону кількісних обмежень, а саме: забороняється застосовувати будь-які заборони та обмеження, інші, ніж мита, податки та інші платежі, у тому числі квоти, імпортне/експортне ліцензування тощо.

Група експертів визнала такими, що порушують ст. ХІ:1 ГАТТ, квоти, які замінили додаткові мита для Аргентини, Бразилії та Республіки Корея.

Ст. ХХІ (b) (ііі) ГАТТ

США намагалися виправдати свої порушення виключеннями, передбаченими ст. ХХІ (b) (ііі) ГАТТ. Зокрема, зазначена стаття передбачає, що ніщо в ГАТТ не може тлумачитись як таке, що перешкоджає будь-якій стороні застосувати будь-які заходи, які держава вважає необхідними для захисту власних важливих національних інтересів, зокрема заходів, які застосовуються в умовах війни чи іншої крайньої необхідності у міжнародних відносинах (other emergency in international relations).

Для обґрунтування своєї позиції США посилалися на те, що вони провели розслідування щодо імпорту сталі та алюмінію на підставі секції 232 і за його результатами дійшли висновків, що такий імпорт загрожує національним інтересам США. Під час спору США цитували відповідні звіти щодо сталі та алюмінію, які відповідно передбачали таке:

— Сталь є надзвичайно важливою для національної безпеки США, а саме: (i) сталь потрібна для національної оборонної галузі; (ii) сталь потрібна для критичної інфраструктури США; (iii) наявність внутрішнього виробництва сталі є важливим для національної безпеки; (iv) наявність внутрішнього виробництва залежить від високого завантаження виробничих потужностей; (v) сталь споживають критичні індустрії.

— Значні обсяги імпорту до США негативно вплинули на стан американської сталевої індустрії, а саме: (i) зростання імпорту сталі продовжується; (ii) висока частка імпорту на американському ринку; (iii) високий коефіцієнт співвідношення імпорту та експорту; (iv) низькі ціни на сталь; (v) закриття виробників сталі; (vi) стабільне скорочення зайнятості у сталевій індустрії; (vii) наявність недобросовісних торговельних практик, які призводять до застосовування антидемпінгових та компенсаційних заходів; (viii) негативний фінансовий результат; (x) зменшення інвестицій у дану індустрію через скорочення прибутковості.

— Заміна національних виробників сталі надмірним імпортом призвела до суттєвого послаблення індустрії: (i) національна сталева індустрія перебуває у стагнації; (ii) національне виробництво перебуває суттєво нижче попиту на внутрішньому ринку; (iii) використання виробничих потужностей суттєво нижче економічно обґрунтованого рівня; (iv) скорочення національного виробництва суттєво скорочує наявні обсяги, потрібні для національних інтересів.

— Глобальне перевиробництво сталі у світі призводить до суттєвого послаблення національної економіки: (i) відкриті глобальні ринки негативно впливають на суттєве хронічне перевиробництво, очолюване Китаєм; (ii) подальше зростання перевиробництва продовжує послаблювати національну індустрію. Також США посилалися на численні міжнародні звіти, в яких описувалися проблеми з перевиробництвом сталі та алюмінію, а також потенційні шляхи їх вирішення.

Подібні висновки також містилися у звіті щодо алюмінію.

Група експертів не погодилася з позицію США з таких причин:

— Група експертів вважала, що оскільки перед фразою “інша крайня необхідність у міжнародних відносинах” стоїть слово “війна”, то це визначає значення терміну “інша крайня необхідність у міжнародних відносинах”. Тобто йдеться не просто про будь-яку крайню необхідність, а про таку, яка може бути не настільки серйозна, як війна, але повинна мати порівнювані серйозні/негативні наслідки для міжнародних відносин, як і війна;

— Також група експертів дійшла висновку, що “інша крайня необхідність” має виникати саме у міжнародних відносинах, тобто у відносинах між різними країнами.

Група експертів дійшла висновків, що США обґрунтовували свою позицію трьома основними аргументами щодо послаблення національної економіки, що негативно впливало на національні інтереси: (a) заміна національної сталі та/або алюмінію постійно зростаючим імпортом; (б) як наслідок, негативний вплив на економічну ситуацію національної сталевої/алюмінієвої індустрії; і (в) глобальне перевиробництво сталі та алюмінію.

Лише два перші фактори стосуються винятково внутрішньої ринкової ситуації у США і не можуть бути обґрунтуванням відповідно до ст. ХХІ (b) (ііі) ГАТТ.

Що стосується третього фактора — глобального перевиробництва сталі та алюмінію, то група експертів дійшла висновку, що наведені у міжнародних звітах фактори не мають такого рівня небезпеки, як передбачено ст. ХХІ (b) (ііі) ГАТТ. Зазначені докази підтверджують, що йдеться не про “іншу крайню необхідність у міжнародних відносинах”, а просто про міжнародне занепокоєння щодо перевиробництва та пошуку спільних рішень для подолання такого перевиробництва.