Шлях до чистого майбутнього: як Україна може подолати забруднення повітря

Забруднення повітря в умовах війни

Проблеми забруднення стають ще актуальнішими на тлі повномасштабної російської агресії. Згідно з даними Київської школи економіки, станом на січень 2024 року зруйновано або пошкоджено щонайменше 426 великих і середніх приватних підприємств. Крім того, щоденні обстріли та спричинені ними пожежі забруднюють атмосферу токсичними речовинами.

Побороти забруднення й відновити довкілля вимагають від України для вступу до Євросоюзу. Та навіть без цих умов важливість чистого повітря важко переоцінити. Дослідження комісії Lancet із забруднення довкілля та здоров’я показало, що протягом 2015—2019 років у всьому світі екологічні проблеми спричиняли 9 млн передчасних смертей щороку, тобто кожну шосту.

Основним джерелом забруднення повітря є електростанції, що працюють на викопному паливі, а також промислові підприємства й автомобілі. Промислові викиди забруднюють повітря завислими речовинами (пилом), діоксидом сірки, оксидом вуглецю, оксидами та діоксидами азоту, сірководнем, фенолом, сажею, аміаком, формальдегідом тощо.

За даними ВООЗ, 2016 року в Україні 2538 людей на 100 000 населення передчасно померли або отримали інвалідність через забруднення повітря. На той час Україна найбільше серед європейських держав потерпала від впливу забрудненого повітря на здоров’я. До прикладу, забруднення пилом стало причиною передчасної смерті 42 916 українців у 2019 році й 9 % випадків інфаркту міокарда.

На стаціонарні джерела, тобто труби підприємств, до повномасштабного вторгнення припадало понад 60 % викидів, з яких близько 30 % утворювала видобувна промисловість, 20 % — переробна, 40 % — енергетична. Крім того, 35 % загального обсягу забруднення створював автотранспорт.

Учені повʼязують проблему забруднення повітря з низкою хвороб, зокрема:

Контроль забруднення повітря

Щоб контролювати промислове забруднення, згідно із законом, кожне підприємство має отримати дозвіл на викиди й не перевищувати визначеного обсягу й гранично допустимих норм. Дозволи на викиди в повітря надають безкоштовно. Компанії першої групи (металургійні, видобувні, нафтопереробні) отримують їх від Міндовкілля, а другої та третьої груп (усі інші) — від обласних управлінь екології та Києва. Раніше такі дозволи погоджували з Держпродспоживслужбою, однак з жовтня 2023 року цю норму скасували.

Не в останню чергу це зробили через корупційні ризики: правоохоронці систематично викривають схеми регіональних чиновників, які, наприклад, змушують підприємців давати хабарі за дозвіл чи звертатися до “погоджених” компаній по розробку необхідної документації.

Також чиновники вимагають хабарі від розробників таких документів. Наприклад, на Волині прокурори викрили очільника облуправління екології, який одержував хабарі від підприємця, що розробляє документи, аби отримати дозволи, за їхнє погодження.

Крім того, в Україні систематично фіксують випадки, коли підприємства порушують умови, визначені в дозволах, або взагалі працюють без них. Зазначимо, що дозвіл видають, якщо вжито заходів, щоб скоротити викиди, й сплачено екологічний податок із фактичних обсягів викидів (наприклад, за викиди однієї тонни фенолу підприємство має сплатити понад 11,6 тис. гривень, сірководню — понад 8,2 тис., аміаку — 482,84 тощо). Однак підприємства можуть проігнорувати екомодернізацію протягом дії дозволу й усе одно отримати новий.

Екоспільнота сподівалася, що контроль за промисловими викидами подужчає завдяки так званому моніторингу на трубі. Його запровадила урядова постанова про порядок запровадження автоматизованих систем контролю (АСК) викидів забруднюючих речовин. Попри очікування громадськості, моніторингові системи треба встановлювати лише на нове обладнання. На наявне  вимогу не поширюють. Крім того, АСК будуть встановлювати протягом п’яти років після того, як припинять або скасують дію воєнного стану в Україні.

Екологи з громадських організацій розкритикували такі норми й назвали їх фіаско й індульгенцією промисловим забруднювачам на безконтрольне отруєння, адже громади так і не отримали інструментів для збору доказів понаднормових викидів.  

Також правоохоронці й екоінспектори систематично викривають підприємців, які організовують кустарне виробництво, наприклад, випалюють деревне вугілля чи спалюють автомобільні шини. Їхні печі не обладнані належними фільтрами й потужно забруднюють довкілля.

Надія є

Унаслідок повномасштабного вторгнення в Україні зруйновані, пошкоджені або опинилися в окупації декотрі підприємств, зокрема й ті, які традиційно входили в рейтинг найбільших забруднювачів повітря.

Нині Україна декларує зелену відбудову за принципом “краще, ніж було”, а також дотримується міжнародного зобовʼязання відмовитися від вугільної генерації, тобто ТЕС і ТЕЦ, до 2035 року. Крім того, Метінвест планує відбудувати зруйновані в Маріуполі й Авдіївці заводи за новими технологіями й виробляти на них зелену сталь з мінімальними викидами.

Варто зазначити, що після 24 лютого 2022 року рівень забруднення повітря в містах України зменшився в рази, оскільки скоротилося промислове виробництво та поменшало автомобілів. До прикладу, 2023 року наша держава посіла 107-ме місце в рейтингу забруднення від міжнародного сервісу IQAir. Середньорічний вміст пилу сягнув 8,6 мкг/м³. У 2022 році він складав 9,7 мкг/м³, а у 2021-му — 18,5 мкг/м³. Також через це Київ другий рік поспіль потрапляє в рейтинг 30 столиць світу з найкращими показниками стану повітря.

І хоча обсяги промислових викидів знизилися, рівень забрудненості повітря у промислових містах усе одно залишається високим. До прикладу, у Кривому Розі 2021 року в повітря потрапило понад 226 тис. тонн забруднюючих речовин й індекс забруднення повітря сягнув 12,13 (високий), а у 2023-му — 7,43 (підвищений).

Таке покращення стану довкілля тимчасове, і коли повернемося до мирного життя, ймовірно, рівень забруднення зросте. Адже екологічних проблем не усвідомили, сталих практик їхнього вирішення не впровадили. Проте завдяки екомодернізації підприємств, відбудові промисловості за сучасними технологіями та переходу на електромобілі Україна зможе зберегти низький рівень забруднення.

Щоб подолати проблему промислового забруднення, зокрема повітря, а також щоб імплементувати Директиву 2010/75/ЄС про промислове забруднення, у ВРУ зареєстрували окремий законопроєкт № 6004-д. Документ передбачає 12 років на модернізацію всіх наявних промислових установок. У Єврокомісії очікують, що його ухвалять цього року, законопроєкт внесли до порядку денного 11-ї сесії Верховної Ради, тож нардепи мають ухвалити його у другому читанні до серпня.

За словами голови екокомітету ВРУ Олега Бондаренка, законопроєкт дозволить Україні поступово відновити промисловість без радянського спадку, застарілих технологій і викопного палива. Крім того, це дасть можливість впровадити економічне явище decoupling — збільшити ВВП без зростання викидів.

Крім того, 15 квітня Єврокомісія схвалила український план для програми фінансової підтримки Ukraine Facility на 50 мільярдів євро. Програма діятиме протягом чотирьох років, і серед умов, на яких надають кошти, є протидія промисловому забрудненню.

Голова Держенергоефективності Ганна Замазєєва наголошує, що українські виробничі потужності, навіть ті, які не постраждали від російської агресії, потребують модернізації. Підприємства зможуть провести її за гроші з Держфонду декарбонізації та енергетичної трансформації, що запрацював із січня 2024 року. Щоб компанії, а також органи влади скористалися цією можливістю, у квітні створили акціонерне товариство “Фонд декарбонізації України”.

“Ця фінансова інституція буде розпоряджатися коштами Фонду декарбонізації, спрямовувати їх на заходи з енергоефективності та декарбонізації, — пояснила Замазєєва. — У пріоритеті повинні бути ті промислові виробництва, які наповнюють цей бюджет, щоб вони провели масштабну модернізацію та підготувалися до майбутніх викликів, зокрема CBAM [європейського механізму вуглецевого коригування імпорту]”.

Зазначимо, що до початку повномасштабного вторгнення й навіть після нього низка підприємств модернізували свої потужності.

Боротьба з промисловим забрудненням повітря є надзвичайно важливою задачею, аби зберегти здоров’я населення, для охорони довкілля й розвитку України.

Щоб стало покращити якість повітря й зменшити негативний вплив його забруднення, необхідно впроваджувати ефективні заходи контролю та програми мінімізації викидів шкідливих речовин.

Потрібно посилити співпрацю між владою, бізнесом і громадськістю й не відкладати вирішення проблем, щоб побудувати чисте й безпечне майбутнє.

Катерина БЄЛОУСОВА