Шкільна пропаганда Віктора Орбана. Як Угорщина виховує покоління, вороже до України

Питання війни стало майже лакмусовим папірцем для угорського суспільства, адже серед критиків влади ситуація протилежна: 64% прихильників опозиційної коаліції звинувачують росіян у війні.

Як це могло статися? Відповідь проста.

Орбан, що очолює країну вже понад 12 років поспіль, і контролює усі гілки влади, створив для своїх прибічників простір альтернативної реальності. Влада отримала контроль над основними медіа в країні, які тепер транслюють навіть найбезглуздіші фейки, якщо ті потрібні команді Орбана. “ЄвроПравда” неодноразово писала детально про цю машину пропаганди та про її міфи, найсвіжіший опис дивіться у статті “Угорщина обрала ізоляцію”.

Утім, хай як цього прагне команда Орбана, він має контроль не над усіма у державі. В Угорщині є опозиційні сайти і навіть телеканал, який дивляться ті виборці, які Орбана не люблять. Звідси така розбіжність думок влади і опозиції щодо України та з низки інших питань.

Про все це, а також про дедалі більшу схожість угорської та російської машин пропаганди, “Європейська правда” розповідала неодноразово. А нагадати про це все довелося для того, щоби пояснити новий вимір “кодування” суспільства, який бере на озброєння угорська влада.

У колі угорських освітян про нього говорять щонайменше з 2020 року, коли у нових підручниках почали знаходити ознаки того, що у дітей програмують налаштованість проти мігрантів (один з пріоритетів урядової пропаганди на той момент). Хоча міжнародні медіа помічали ознаки пропаганди через підручники ще до того.

А нині з’ясувалося, що освітянська програма, яка хитається разом з настроями уряду, вдарила також по Україні — новому об’єкту загальнодержавної ненависті, яку роздуває команда Орбана.

“Любі діти, кому має належати Україна?”

На новинку навчальної програми першим звернув увагу угорський незалежний інтернет-портал Telex, авторам якого впав у вічі підручник географії за 8 клас. Йдеться про офіційний підручник, що розроблений державним центром OFI та є обов’язковою навчальною книгою для угорських учнів.

Розділ книги, у якому йдеться про Україну, здивував журналістів.

Варто підкреслити, що центр освіти, де розміщена електронна версія підручника, не зазначає дату його публікації. У вебархіві вдається знайти сторінки цього підручника із нинішнім змістом лише за 2022 рік, в технічних параметрах сторінки зазначено, що її востаннє оновлювали 1 вересня 2022 року. Утім, окремі елементи на сторінці про Україну містять метадані, датовані 2019 роком — тож ми не можемо напевно стверджувати, коли саме угорським учням почали розповідати “альтернативну версію української географії”.

Відверто кажучи, самої географії у цьому розділі небагато, та й та із помилками. Наприклад, угорські автори немов позбавили Україну суверенітету над кримськими горами, повідомивши дітям, що Карпати — єдині гори в Україні, “біля підніжжя яких розташовані історичні угорські міста: Унгвар (Ужгород), Мункач (Мукачево), Хуст”, дізнаються угорські школярі.

Ще цікавішим підручник стає, коли починає розповідати про новітню історію.

Угорських школярів переконують, що в Україні точиться громадянська війна, до якої Росія напевно не причетна.

“У багатонаціональній Україні розподіл по території національностей дуже нерівномірний. Більшість — це українці за національністю, але на сході країни значна частка росіян, а на Кримському півострові вони становлять більшість. Дві східнослов'янські мови (російська, українська) дуже подібні, а п'ята частина населення розмовляє змішаною російсько-українською мовою. Попри це, дві етнічні групи часто ворогують одна з одною. Їхнє протистояння також спровокувало збройний конфлікт за Кримський півострів, дивіться малюнок”, — стверджують угорські “географи” (виділення редакційне).

Якщо ви думаєте, що це — ганьба і “пробивання дна” з боку угорських освітян, яке вимагає негайного протесту офіційного Києва — то ви, безумовно, праві. Утім, це лише початок.

Дивний і образливий для українців опис супроводжується ось таким малюнком.

Облишимо у стороні те, що укладачі підручника з географії (!) перевернули догори дригом прапори Росії та України.

Це дрібниця у порівнянні зі змістом малюнку, на якому Україну розривають російський ведмідь та чоловіки в символіці США і Євросоюзу. А щоби ще поглибити дно, укладачі з державного центру освіти додали підпис-запитання для школярів

“Кому (з них) має належати Україна?”

“Це те, що національний підручник з географії може розповісти про сусідню державу, що потерпає від агресії. Мовляв, за неї чубляться три потужні сили, а російська окупація Криму просто прихована. Все так, як у найкращих зразках кремлівської пропаганди. Невідомо, під яким тиском перебували ті, хто готували цей розділ, але Петеру Сійярто (очільнику МЗС Угорщини) варто передати їм одну з медалей, які він отримав у Москві. Хто, як не ці люди, заслужив її”, — віджартувався у своїй статті автор Telex, який першим помітив цю сторінку підручника.

Програмування зневаги

Як вважають, найефективнішою є та пропаганда, яка змушує аудиторію вірити, що вона сама дійшла до висновку, який їй насправді штучно заклали. “Український” розділ угорського підручника якнайкраще відповідає цьому правилу. Він містить купу неточностей, або зумисних акцентів, які підштовхують школяра до думки, що Україна — failed state, а її конфлікт з Росією надуманий.

Ігнорування російської агресії, про яке йшлося вище, було лише одним елементом, але його явно недостатньо. Зрештою, кожен школяр мав чути у новинах про якусь там війну Росії та України, від якої прем’єр Орбан береже Угорщину.

І справді, про яку війну може йтися, якщо “Україна отримує російські вуглеводні (нафту й газ — ЄП) за більш вигідною ціною (ніж інші покупці — ЄП)”? Про те, що це брехня, угорські школярі дізнаються хіба якщо вирішать перевіряти усі дані свого підручника.

А ще можна показати дітям, що Україна активно торгує з державою-агресором.

Найкраще для цього, напевно, подробити Євросоюз із статистики на окремі держави, щоби ніхто не помітив, що торгівля України з ЄС є аж такою значною. Саме так спробували зробити угорські “географи”, але й цього виявилося мало.

На графіку, який нібито демонструє обсяги зовнішньої торгівлі України, ЄС відсутній, а найбільшій прямокутний — це нібито торгівля з РФ (Oroszország).

Однак звідки взялися 24%? Це просто неправда!

Як з’ясувалося, це  дані 2013-го або більш ранніх років. Бо з початку російської агресії частка РФ у торговому балансі ніколи не наближалася до такого рівня, навіть у “перехідному” 2014 році. А у 2021 експорт до РФ складав 5%, імпорт — 8% від загального обсягу торгівлі. Теж багато, але це явно не заявлені 24%!

Підручник також поясняє угорським школярам, що Україна — погане місце для життя. А угорці, що опинилися в Україні, потерпають найбільше.

“Здоров'я населення погане, люди можуть розраховувати на чи не найнижчу тривалість життя на континенті. Загальна економічна ситуація в Україні не є сприятливою для угорців, до того ж Закарпаття є одним із найбільш відсталих районів”, — пояснює підручник.

Але вихід є!

Його молодим угорцям підказує практична задача, що підсумовує розділ про Україну. “Визнач за допомогою Google Maps, скільки жителю Мукачева із Закарпаття потрібно їхати до Києва, і скільки до Будапешта”, — питають укладачі підручника, який, нагадаємо, перед тим запевняв учнів, що Мукачево — це угорське місто в Україні, а загалом на Закарпатті нібито живе 140 тисяч угорців (традиційно повторюваний міф, що нині не має нічого спільного з реальністю).

Що робити? Діяти!

Ми не маємо сумнів, що цю статтю прочитають також представники української влади — і МЗС, і уряду загалом, і офісу президента, і парламенту.

Вони найкраще знають, що вчиняти у таких випадках, поради тут зайві. Ясно одне: українська держава має зробити все належне, щоби така пропаганда не мала місце. Навіть якщо її викорінення забере чимало часу — а так, швидше за все, і буде, особливо зважаючи на досвід попереднього спілкування між Києвом і Будапештом.

Але окремої уваги заслуговує те, що це — програма та підручник для всіх угорськомовних шкіл, матеріали для яких надає уряд Угорщини. А отже, є високий шанс, що цей треш планують використати або вже використовують також у школах на Закарпатті.

А ось це Київ може і має зупинити негайно. Навіть якщо йдеться про приватні школи.

До речі, ця історія є ще одним аргументом на користь того, що в місцях компактного проживання меншин має використовуватися білінгвальна освіта з підручниками, які готують в Україні.

А Закарпаття загалом потребує більше уваги з боку Києва. Кращої роботи зі школами, фінансування для білінгвальних вчителів тощо. Можливо, зараз, за бойовими діями на сході та півдні це видається не пріоритетним завданням. Але це — лише на перший погляд. Історія, яку відкрили лише ці кілька сторінок угорського підручника, свідчить про те, що ігнорувати це питання більше не можна.

Якщо змовчати, потураючи таким діям, і дозволити програмувати сусідню націю (а також її представників в Україні) на конфлікт з Києвом, то наслідки можуть виявитися надто масштабними.

Сергій СИДОРЕНКО, редактор “Європейської правди”