Щоденник євроатлантиста. Європейський привіт із Домодєдово

Ініціативна група громадян вирішила провести у травні-червні 2013 року місцевий референдум, на якому мешканцям міського округу буде запропоновано відповісти на три неабиякі питання:

1. Чи згідні ви з проголошенням Руської Демократичної Республіки в межах муніципального утворення “міський округ Домодєдово”?

2. Чи згідні ви зі вступом Руської Демократичної Республіки в Європейський Союз?

3. Чи згідні ви з набуттям чинності Конституції Руської Демократичної Республіки, підготовленої Руським національно-визвольним рухом?

Що ж таке відбулось, що в Домодєдово вирішили створити свою, демократичну республіку та ще й заявити про бажання приєднатись до Євросоюзу? Як заявив адвокат ініціативної групи Євгеній Архіпов, ідея створення Руської Демократичної Республіки продиктована тим, що “мешканці Домодєдово опинились в один момент гостями на власній землі, де кримінал, олігархи та корумпована влада встановили свої злочинні порядки, обклавши місцевих мешканців даниною за проїзд, використання води, беручи плату за збір грибів та ягід в лісі, піддаючи рейдерським захопленням будь-яку власність в Домодєдово”. Детонатором для мешканців стало рішення влади, всепереч результатам місцевого референдума у 2007 році, побудувати платну дорогу в окрузі, через що під загрозою знесення виявилось ціле містечко Матвєєвка. У принципі, знайома картинка і в українських реаліях, коли мешканці передмість заможних міст часто сприймаються як дешева обслуга.

Історія з Домодєдово, звісно, належить до тих, які по праву можуть називатись містечковими. Але, насправді, вона є дуже показовою. І не тільки тому, що пересічні росіяни почали демонструвати небачену здатність до самоорганізації, нехай навіть і в конкретному місцевому округу. А самоорганізація — це вже дуже важливий момент для скріплення громадянського суспільства.

Показовим є і інший момент. Неважаючи на ледве не повсякденні плачі Ярославни у виконанні російських керівників з приводу того, як у Євросоюзі все жахливо і погано, пересічні мешканці Російської Федерації шукають захисту, апелюючи до бажання приєднати свій місцевий округ саме до ЄС, а не до Євразійського Союзу, який якраз усіма силами розкручується ВВП 2.0. Бо навіть у Росії, яка ніколи не висловлювала бажання стати частиною Євросоюзу, а навпаки — всіляко намагалась створювати альтернативні інтеграційні об'єднання, розуміють, де панує закон і справедливість і де беззаконня, бєспрєдєл і понятія. Точніше, усвідомлюють вже потрохи і пересічні громадяни. Російські, як і українські олігархи, зрозуміли це давно: відтоді коли почали заробляти гроші в Росії, а зберігати їх у Європі. І відтоді, коли почали подавати в суди у Лондоні, а не Москві, Києві чи Астані.

Так, Європа сьогодні розділена фінансовою кризою на Півночі та Півдні. А на Заході і Сході вона розділена законом і беззаконням. Такий собі поділ на дві юрисдикції, про які на організованому Інститутом світової політики міжнародному форумі нещодавно говорив Джеймс Шерр. Перша юрисдикція тримається на кланах і підпорядкованості правосуддя владі, друга — на верховенстві закону.

Знаю, що зараз навіть деякі радники Януковича жалкують, що за час президенства Ющенка поняття “демократія” в Україні було прирівнене передусім до поняття “свобода слова”. Так, ця річ є невід'ємним елементом демократичного розвитку. І, до речі, в Грузії найбільша кількість людей теж вважає, що демократія — це в першу чергу свобода слова. Закон і верховенство права були просто проігноровані, що у випадку сьогоднішньої України з ув'язненими опозиціонерами виглядає як фатальна помилка. І добре, що в тому ж Євросоюзі все частіше доводиться чути, що потрібно покінчити з персоналізованими гаслами “звільніть Тимошенко” і сфокусувати увагу на повному перезавантаженні судової системи в Україні (наразі звільнення Тимошенко і реформа судової системи все ще значаться як дві окремі умови для прогресу у відносинах України та ЄС).

Чим швидше не лише в Домодєдово, а й, наприклад, у Макєєвці зрозуміють, де проходить межа між законом і беззаконням (іншими словами — захистом і повною незахищеністю перед будь-яким бєспрєдєлом), тим швидше питання вибору між ЄС і Євразійським Союзом відпаде. Мешканці Домодєдово це вже зрозуміли. Добре було б теж, якби і видатні уродженці Єнакієвого зрозуміли одну мудру думку: не кожна правова держава є демократичною, але кожна демократична держава має бути правовою.

Альона ГЕТЬМАНЧУК