Ще рік великої війни. Що буде влітку 2024-го

Песиміст під маскою оптиміста

Не треба ставити нинішній прогноз Резнікова на одну дошку з минулорічними казками Буданова та Подоляка. Ті казки були призначені для того, щоб заколисувати глядачів телемарафону. А Резніков говорив для американської аудиторії. І висловлені ним надії на наступний липень — це лише оптимістична форма для песимістичного змісту: на нас чекає ще рік великої війни. А нинішній контрнаступ, навіть якщо він піде добре, все ж таки, мабуть, не стане вирішальним.

І ось якщо розглядати прогноз Резнікова саме як песимістичний, він має високі шанси справдитися. Того ж дня голова брюссельського бюро газети The Wall Street Journal Ден Майклс виступив із статтею про те, що український наступ може зайти в глухий кут через відсутність достатньої кількості зброї. Як пише Майклс, західні військові чиновники знали, що Київ не має достатньо озброєнь — від снарядів до бойових літаків для витіснення російських військ. Вони сподівалися, що українська мужність та винахідливість переможуть. “Але цього не сталося. Глибокі та смертоносні мінні поля, розгалужені укріплення та російська військово-повітряна міць значною мірою заблокували суттєве просування українських військ. Кампанія ризикує зайти в глухий кут, що може призвести до загибелі людей і техніки без істотної зміни імпульсу”, — припускає Майклс.

Відсування надій

Але не йтимемо на поводу у песимістів. Стаття у WSJ — не про те, що Україні не бачити перемоги, а про те, що нам для перемоги потрібні західні літаки, зокрема винищувачі F-16, оскільки Росія зараз домінує в небі на більшій частині фронту. “Росія, схоже, не в змозі перехопити ініціативу та атакувати українські позиції, але її сили залишаються достатньо потужними, щоб утримувати сотні кілометрів укріплень та велику кількість літаків, які тримають київські війська на відстані”, — йдеться у статті. Майклс наголошує, що жодна західна армія не намагалася б прорвати оборону ворога без контролю над небом. Підполковник армії США у відставці Джон Нагл підтвердив в інтерв'ю WSJ: “Неможливо переоцінити важливість переваги у повітрі для ведення наземного бою за розумних втрат”.

Резніков в інтерв'ю CNN теж говорив про необхідність винищувачів. Він повідомив, що навчання українських пілотів F-16 розпочнеться у серпні та займе “мінімум 6 місяців”. Водночас Україні необхідно буде створити відповідну інфраструктуру. За прогнозом міністра, навесні 2024-го пілоти зможуть експлуатувати F-16 у небі над Україною. Навчання, за словами Резнікова, швидше за все, пройде у Данії та Нідерландах, а також, можливо, у Великій Британії чи Польщі. Воно також включатиме інтенсивні заняття для фахівців, які займатимуться технічним обслуговуванням літаків.

А днем раніше газета The Washington Post розповіла про перспективи отримання Україною балістичних ракет ATACMS, якими можна стріляти із реактивних систем M142 HIMARS та M270 MLRS. Тут також надії відсуваються.

Суть у тому, що нові ракети, які виготовляє компанія Lockheed Martin, усі призначені на експорт (не в Україну). Україна може отримати ракети із запасів американської армії, але це станеться не раніше, ніж вони будуть замінені ракетами нового покоління PrSM (Precision Strike Missile). Джерела газети очікують, що PrSM надійдуть на озброєння армії США до кінця цього року. І лише після цього Україна зможе сподіватися на ATACMS.

Як бачимо, читачі The Washington Post та The Wall Street Journal вже морально готуються до того, що зараз не потрібно чекати від України вирішальних перемог — головні події відбудуться наступної весни, коли наша країна матиме F-16 та ATACMS. До тієї ж перспективи готуються і глядачі новин CNN — і не лише завдяки Резнікову. Поки він давав інтерв'ю CNN у Києві, одночасно в Аспені, штат Колорадо, поговорив із CNN держсекретар США Ентоні Блінкен. Він наголосив, що пройдуть “місяці та місяці”, перш ніж F-16 справді вступлять в дію в Україні.

Заочна дискусія з Єрмаком

Нині ж, за словами Блінкена, українська армія вирішує завдання прориву російської оборони. “Це не відбудеться протягом наступного тижня чи двох; ми все ще розраховуємо, я думаю, на кілька місяців”, — сказав він. Свою впевненість в успіху нинішнього етапу українського наступу він пов'язує “з обладнанням та підтримкою, які вони отримали зараз із понад 50 країн, з навчанням, яке пройшли їхні війська — і багато сил, які пройшли це навчання, ще не повністю задіяні в цій боротьбі”. Для цього етапу, каже Блінкен, українська армія отримала все необхідне. “Ми вважаємо, що те, що у них є і чому вони навчені, — це те, що їм потрібно для ефективної роботи, у тому числі у боротьбі з російськими мінами. Але йде важко”, — визнав він.

Той самий меседж читаємо у статті The Washington Post про ATACMS. Вона наголосила на розбіжності у поглядах між Києвом та Вашингтоном. 20 липня керівник ОП Андрій Єрмак онлайн брав участь у Aspen Security Forum. Там його запитали, що стоїть на першому місці у списку потреб України у сфері безпеки, і він сказав: “Моя відповідь буде дуже простою. На даний момент це дуже ясно і зрозуміло. Ми потребуємо і чекаємо на рішення щодо ATACMS”. Як зазначила газета, Київ запросив сотні ракет.

Під час того ж форуму іншу думку висловив Колін Каль, котрий до 14 липня був заступником міністра оборони США з політичних питань. Нещодавнє прибуття в Україну британських ракет Storm Shadow і французьких ракет SCALP означає, що Україна ще менше потребує ATACMS, заявив він. “Проблема зараз не в їхній здатності завдати глибокого удару, — сказав Каль. — Вони мають таку здатність. Вони роблять це зараз. Російське командування і управління, їхня логістика порушені в глибині. Проблема не в сотні кілометрів, а в одному кілометрі перед ними з мінними полями”.

Про те, що саме мінні поля є основною причиною затримки українського наступу, заявив і голова Об'єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі. “Зараз [українці] зберігають свою бойову міць і повільно, обдумано та неухильно прокладають собі шлях через усі ці мінні поля. І це важка боротьба. Це дуже важкий бій”, — сказав він 18 липня після онлайн-засідання “Рамштайн-14”.

Ця заочна дискусія з Єрмаком у статті The Washington Post спалахнула не на порожньому місці. Білий дім дає зрозуміти Банковій, що йому не подобаються спроби пояснити повільність наступу відсутністю ATACMS та F-16.

Між березнем та листопадом

Отже, Вашингтон чекає, що нинішній етап українського наступу триватиме ще кілька місяців, і розраховує, що він буде успішним, але не вирішальним. А новий етап розпочнеться вже наступної весни.

Теоретично новий етап наступу може бути зірваний якимись переговорами. Однак ймовірність цього невелика. Проти закулісних домовленостей має спрацювати чинник президентських виборів у Росії та США.

17 березня в Росії мають відбутися вибори Путіна на ще один президентський термін. Але будь-які переговори (якщо жодна із сторін не збирається капітулювати) означають якісь взаємні поступки. А Путін перед виборами не може піти на жодні серйозні поступки ані Києву, ані Вашингтону.

5 листопада 2024 р. американці обиратимуть президента, Палату представників та третину Сенату. Обидві головні команди, що змагаються, розігруватимуть українську карту. Якщо російсько-українська війна затягнеться, це гратиме проти Джо Байдена та демократів. Тому Білий дім зацікавлений у тому, щоб Україна здобула перемогу до наступної осені, а бажано — раніше.

9-11 липня 2024 р. у Вашингтоні відбудеться ювілейний саміт НАТО, присвячений 75-річчю Альянсу. Для передвиборної кампанії Байдена це буде одним із найважливіших міжнародних заходів. Тому надії на перемогу (і вступ до НАТО) до липня, які висловив Резніков, мають підстави. А щоб вони посилилися, потрібні F-16 та ATACMS.

Юрій ВИШНЕВСЬКИЙ