Росіяни програли українцям. 1:2

Для нас вже звично, що Україна та Росія постійно конкурують у різноманітних рейтингах корумпованості та найгірших умов для ведення бізнесу. Останніми роками стала звичною думка про те, що Україна виглядає в цьому плані дещо краще. Якщо ми конкуруємо з Гондурасом, то Росія — з Папуа-Новою Гвінеєю. Але в кожному випадку бовтаємось наприкінці списку.

Однак бувають на нашій вулиці і справжні свята, коли ми можемо документально підтвердити — наші державні ділки можуть втерти носа росіянам. Особливо коли мова стосується тринькання державних коштів. Тобто, даруйте — забезпечення президента Віктора Януковича достойними умовами для пересування Всесвітом.

4 лютого Державне авіаційне підприємство “Україна” влило чергову порцію коштів в технічну реабілітацію перестарілих літаків Державного управління справами, які з початку 1980-х років гайсають світом. 10 мільйонів пішли на оснащення Іл-62М та ТУ-134А-3 світловими доріжками аварійного покидання (1,2 млн грн. на обидва літаки) та автоматичними стаціонарними системами для пасажирів та бортпровідників з хімічним джерелом кисню (8,70 млн грн.).

Відповідний тендер виграло київське ТОВ “Авіатехмарк”, що в принципі нормально — для українського президента купуй українське. Проте літаки — це не якийсь там мерседес, все-таки вони набагато складніші. Тим більш, що ми маємо справу з літаками, перевантаженими тягарем відповідальності за життя такої поважної особи як президент. Тому можна було б очікувати, що колупатись в бортовій електроніці будуть інженери фірми-виробника. Тобто “Иллюшин” та “Туполев”.

Вони й намагались. Навіть почали. У січні ДУСя заплатила їм $184 тис за послуги з ремонту та подовження на один рік призначеного терміну служби. Причому обрала росіян без тендеру, із чим у даному випадку можна погодитись. Здавалося б, що росіяни під час ремонту і мали б владнати питання аварійних лампочок та кисневих систем. Ба ні. Звідкись взялись українці.

Постало логічне питання: може ж наші запропонували щось таке дешеве, від чого з огляду на діру у бюджеті (за останніми даними, у 2010 році маємо прірву у розмірі 65 млрд грн.) неможливо було відмовитись?

Відповідь знайшлась у “Протоколі про розкриття цінових пропозицій” тендеру на кисневі системи, який українці з “Авіатехмарку” виграли з ціною 8,7 млн грн. Відповідь вразила.

Виявилось, що участь у тендері взяли дві російські компанії: ЗАТ ЦКП “Галіт” та ЗАТ “РосАеро”. В перекладі на наші гроші вони пропонували наступне: “Галіт” брався облаштувати один Іл-62М за 5,4 млн грн., а “РосАеро” хотіло за облаштування двох літаків всього 4,4 млн грн. Тобто рівно в два рази дешевше від української пропозиції. Принаймні саме такий висновок можна зробити з “Протоколу”.

Чому росіяни з вдвічі дешевшою пропозицією програли тендер? Невже тому, що вони обіцяли зробити ремонт за 30 днів, а українці за 29? За великого бажання можна повірити і в таке. Хоча набагато менше зусиль вимагає думка про те, що перемогло банальне “свій до свого”. Своїм легеще домовитись про “посттендерну співпрацю”, ніж із іноземцями. Хай навіть і росіянами, інтереси яких в Україні так несамовито захищає нинішня влада. До цього висновку підштовхує і той факт, що на тендері від учасників торгів був присутній представник тільки української компанії.

Тож за останній тиждень з авіапарком Януковича вималювалась така картина. Річне обслуговування трьох літаків (вищезгадані Іл, Ту та новенький “Airbus”, а також одного вертольота Мі-8) потягнуло на 47,6 млн грн. Доплюсуємо 7,5 млн грн. за річну оренду унікального для України італійського вертольота “Augusta”. При цьому кошти заплачено фірмі, заснованої донеччанами, що “подарували” Януковичу “Межигір’я”. А ще вищезгадане “продовження життя” на рік для двох літаків та їх фаршування аварійними лампочками і кисневими апаратами десь на 12 мільйонів.

Звичайно заради красивого підрахунку сумувати ці цифри недоречно, оскільки у них різне походження та розпорядники коштів. Однак згадані десятки мільйонів об’єднує те, що всі вони мають одну мету — забезпечити Віктору Федоровичу авіаційний комфорт та спокій. Чи не забагато в нас витрачають грошей на вітер?

Юрій НІКОЛОВ