Росія не пошкодувала нафти для блокування трубопроводу Одеса-Броди

На перший погляд може здатися, що цей широкий жест РФ — результат “активної роботи зі зміцнення співпраці двох країн”, як це подається нашою владою, але якщо розібратися в подробицях, то очевидним є політичний лобізм “сусідки”. У цій “нафтовій феєрії” на перше місце виходить бідолашний трубопровід Одеса-Броди. Якщо експлуатувати його в аверсному режимі, для України відкривається можливість зіграти одну з головних ролей диверсифікації потоків палива до Центральної Європи (що й було задумкою будівництва труби), і тоді європейці, що потрапили ще за часів СРСР на нафтовий гачок росіян, спокійно зможуть з нього зістрибнути. Всі розгойдування РФ з ухваленням рішення щодо збільшення постачань нафти до України є нічим іншим, як одним з механізмів утриматися на імперському троні, для цього створюються певні блокувальні проблеми розвитку тих процесів, які її не влаштовують. Водночас, у використовуваних варіантах прогресу не спостерігається, так би мовити все проходить в стилі ретро…

Нафтове дежавю

Головним досягненням переговорів президентів Росії та України Д.Медведєва і В.Януковича 22 листопада в Москві, які, до речі, були вже десяті за рік (і ще два очікується) стала “нафтова” прихильність з боку Кремля. Вище керівництво України зворушилось і поспішило запевнити Європу, що Україна залишається надійним постачальником палива в країни Європейського Союзу, незважаючи на існуючі розбіжності з Росією щодо ціни на газ, які, як сподівається українське керівництво, в найближчому майбутньому будуть вирішені. Але як би не тішилися українські верхи російським “нафтовим благословенням”, всі їхні метання останнім часом серед можливих постачальників чорного золота говорять тільки про одне — завантаження нафтотранспортної системи України практично на межі катастрофи. Якщо не зав`язати на Україні постачання каспійської нафти, то рано чи пізно росіяни залишать наші труби на зручному для них мінімумі, а Укртранснафта вийде на рівень, нижчий за нульову рентабельність.

Щоб розібратися в ситуації, почнемо спочатку. Перший випад в сторону Одеса-Броди відбувся в кінці 2009 року. Почалося з конфлікту, який не на жарт схвилював Європу. Єврокомісія закликала сторони гарантувати безперебійні постачання нафти в країни Європейського Союзу. У ЄК заявляли, що РФ назвала причиною “сварки” той факт, що “російська та українська нафтотранспортні компанії не згодні з умовами транзиту через Україну”. Росія тоді попередила Словаччину про можливі перебої в постачаннях по трубопроводу “Дружба”, який доставляє сиру нафту з родовищ Сибіру в Європейський Союз — до Словаччини, Угорщини і Чеської Республіки. Але Україна змогла потягнути ковдру на себе, підвищивши на 30% ставки транзиту. Змінений був контракт 2004 року(!)

Головна причина “розбором” — трубопровід Одеса-Броди, який створювався для транспортування додаткових об`ємів нафти до Європи не російського походження, і тоді ідеї практично судилося збутися — по ньому пропонувалося прокачати “чужу” нафту для Білорусі. Але Росія “вчасно” пішла на поступки, і всі правильні кроки української влади застопорилися.

Розуміючи напруженість дружніх відносин з РФ, влада, до речі, будь-якого забарвлення, завжди шукала альтернативу російським постачанням, не раз намагаючись зав’язати тісні зв`язки з каспійським регіоном, Казахстаном. І тут же слідували “дружні” рішення з боку РФ. Так і в листопаді 2010-го — Росію насторожило вдале пробне прокачування Одеса-Броди в аверсному режимі. Воно успішно завершилося 23 листопада. Нафту сорту “Юралс” об`ємом 80 тис. тонн прокачали на ЛВДС “Мозир” з використанням вільних потужностей нафтопроводу “Одеса-Броди” і одній з двох ниток нафтопроводу “Дружба”. Спробу так довго відкладали, і тут раптом вийшло. Саме венесуельська нафта, а сюди ще можна додати переговори з Азербайджаном і готовність цієї країни збільшити постачання чорного золота до України, вивели “компаньйона” з рівноваги і Кремль дав “добро” на згадані 18 млн. тонн чорного золота.

“Допомогти”, щоб жилося гірше

Як не хочеться Росії побачити в “молодшому братові” конкурента. Причому конкурент — це не віртуальна, а цілком відчутна реальність.

Як відзначає директор енергетичних програм центру “Номос” Михайло Гончар, в нафтотранзитних відносинах з Росією “йдеться про завантаження тих трубопровідних потужностей, які традиційно, з радянських часів, використовувалися саме для прокачування російської нафти до Європи. Оскільки Росія реалізує обхідні проекти і таких трубопровідних потужностей стає все більше, вона може тримати наші труби то довантаженими, то недовантаженими. Після введення РФ трубопроводу БТС-2 для нас залишаються гарантованими об`єми 15 мільйонів тонн, які йдуть по нафтопроводу “Дружба” транзитом через Білорусь, Україну до Словаччини, Угорщини, Чехії. Гарантії завантаження потрібні, а Росія не зацікавлена. В даному випадку вона як “собака на сіні”. Те, що сама не використовує — одна справа, але ще й готова зайняти певну позицію лише б не допустити, щоб українці взяли на себе інші нафтові потоки. А Одесса-Броди при експлуатації в європейському напрямі відкриває можливість постачання іншими сортами нафти далі по системі “Дружба” країн Центральної Європи”.

“У цьому контексті знакове наступне — росіяни не раз пропонували чехам і словакам диверсифікувати їх альтернативний трубопровід, щоб зробити можливими постачання російської нафти по “Дружбі” далі до Європи. Чехи принципово з цим не погодилися. Тобто, Україну підсадили на реверс, а чехів не змогли. Але це було в першій половині десятиліття, що буде тепер — невідомо. Якщо їм вдасться, то повністю заповнять всю південну “Дружбу”. Там не буде вільних потужностей для іншої нафти. Це стане блокуючим елементом розвитку Одеса-Броди як транзитного сполучення для постачання каспійською нафтою Центральної Європи. І залишається тільки один варіант — як у випадку з Білоруссю — розширювати діючу ділянку від Бродів до Мозиря, будувати нафтопровід до Польщі, і таким чином розвиватися. Але все це знаходиться у віртуальній площині”, — підкреслив експерт.

У свою чергу, провідний експерт з енергетичних питань центру Разумкова Сергій Дяченко відзначає, що “ЄС каспійську нафту вигідніше гнати нашими відведеннями. Чим дорожче барель, тим в процентному співвідношенні дешевший транзит. За нинішніх цін, які протримаються мінімум рік-два, економічна доцільність — 100 дол., все, що вище — спекуляції, і з врахуванням кризи транспортну складову європейці вимушені враховувати. В принципі, добудова до Плоцька — це для ЄС створення економічно вигідного для транспортування нафтопроводу, даний проект не тільки політичний , але й економічний. Здешевлення транспортування — об`єктивна необхідність”.

Щодо несподіваної згоди Росії підвищити об`єм потоку нафти до України, то, за словами експерта, “збільшувати постачання і каспійської нафти, і російської ми можемо до певних об`ємів. Просто не буде місця в трубі. Ми можемо наповнити Одеса-Броди повністю, але потім потрібно подавати в “Дружбу” і качати далі. Іншими словами, забиваючи повністю “Дружбу”, Росія не дає можливості наповнити Одеса-Броди. У договорах про постачання нафти з РФ, швидше за все, домовлений рівень по нижній маржі. Головне для них зараз — виштовхнути звідти каспійську нафту, тому об`єми і збільшуються. Іншими словами, чим більше ми активізуватимемо Одеса-Броди, тим більше вони завантажуватимуть “Дружбу”.

Щодо Польщі, то там вважають проект Одеса-Броди актуальним, його добудова до Гданська не викликає питань. Як відзначив маршалок Сенату Польщі (верхньої палати парламенту) Богдан Борусевич під час зустрічі з прем`єр-міністром Миколою Азаровим, українська сторона свою частину нафтопроводу добудувала, а польська — ні. У випадку якщо Російська Федерація скоротить постачання нафти до Польщі (що було з газом) по нафтопроводу “Дружба”, то питання транспортування каспійської нафти в РП може підвищити актуальність нафтопроводу Одеса-Броди-Гданськ.

Крім того, Б.Борусевич відзначив, що польські інвестори придбали нафтопереробний завод в Литві, проте для його роботи немає необхідної кількості нафти, а для постачань палива на цей НПЗ розглядається добудова вітки трубопроводу Одеса-Броди-Гданськ. Хочеться додати, що ідею Польща вже донесла “до вух” Єврокомісії.

Тобто, зацікавлених сторін багато, економічна доцільність явна, не вистачає дії з боку України — постійно маневруючи між двома стільцями, ми, як правило, “провалюємося”. І якщо так продовжуватиметься й далі, головні для іміджу країни напрями розвитку будуть безповоротно втрачені.

Коли писалася стаття, стало відомо, що Росія попередила ЄС про можливі збої з постачаннями нафти у зв`язку з аверсом Одеса-Броди, що могло нібито порушити технологічний процес. Та невже наші фахівці не врахували навіть щонайменших нюансів, які могли б стати причиною сплеску “любові” з боку РФ?! Хочеться на випади відповісти таким: невдячне це справа — прагнути показати себе кращим серед гірших, заносячи в розряд останніх своїх конкурентів. Хоча, така поведінка теж варіант, коли не можеш бути кращим серед кращих...

Нана ЧОРНА