Режим заборони доступу. До питання блокування нафтового трафіку агресора

Перипетії останніх тижнів навколо запровадження нафтового ембарго ЄС щодо Росії за агресію проти України показують, що діючи через своїх проксіз типу угорського прем’єра Віктора Орбана, Москва якщо не торпедує, то успішно гальмує його запровадження. Ба навіть ухвалення принципового рішення виявляється не таким простим, і ціла Єврокомісія може виявитися нездатною приборкати проросійського шантажиста.

Окрім цього, складно уявити, якої щільності може бути запроваджене ембарго. Чи не буде воно дірявим ситом з численними винятками та особливими випадками? Тому потрібно готувати нові варіанти впливу на агресора. У тому числі — й непрямі. Тим більше, коли взяти до уваги, що Росія фактично встановила морську блокаду українських портів в Азовському та Чорному морях. Access denied…

Морські порти України забезпечують понад двох третин національного експорту. Україна є в топ-10 країн-продуцентів аграрної продукції, забезпечуючи 12% постачань пшениці, 16% — кукурудзи та 50% — соняшникової олії. 40% експорту пшениці та кукурудзи з України йде в Африку та Азію, де вже позначилася перспектива голоду. Україна є основним джерелом зернових для Всесвітньої продовольчої програми. Але й у Європі низка країн відчують брак української продукції: Болгарія, Іспанія, Нідерланди та ін.

Зростаюча агресивність РФ, і не тільки стосовно України, але й погрози Молдові, а також Фінляндії зі Швецією у випадку їх вступу до НАТО, вказують на те, що Заходу потрібно вдатися до нестандартних і рішучих дій, щоб припинити агресію.

Слабкість та нездатність ЄС запровадити ефективні санкції, що скоротили би притік нафтодоларів Кремлю для ведення війни, дає карт-бланш США та Великій Британії. Ці дві морські потуги традиційно віддані встановленню порядку на морських просторах Світового океану. Британія звільнившись від пут брюссельської бюрократії, отримала більшу свободу дій. Очевидно, що для США відновлення морської безпеки в Азово-Чорноморському регіоні, а також нейтралізації злочинних дій РФ необхідне прийняття відповідної резолюції Конгресу про морську безпеку Чорноморського регіону та України. Підгрунтям для цього служить процес визнання Росії терористичною державою.

Цей процес розпочався. Верховна Рада зробила це 14 квітня. Сейм Литви був першим іноземним парламентом, який 10 травня ухвалив резолюцію, в якій Росія визнається терористичною державою, а її дії в Україні під час вторгнення — геноцидом. “Російська федерація, збройні сили якої свідомо та систематично обирають цивільні об’єкти для бомбардувань, є державою, яка підтримує та здійснює тероризм”, — йдеться у резолюції Сейму.

Керівництво України — і президент, і Верховна Рада — звернулись до Конгресу США із закликом визнати РФ країною-спонсором тероризму. Слід нагадати, що в обох палатах Конгресу в недалекому минулому вже були ініціативи таких законопроектів. Вперше мова зайшла в 2018 році в контексті “справи Скрипалів”. У подальшому з’явились сенатський законопроект S.1189  Корі Гарднера від 11 квітня 2019 року та в Палаті представників H.R.7561  Макса Роуза від 9 липня 2020 року. Виборча кампанія в США 2020 року загальмувала розгляд цих законопроектів.

Зараз у Сенаті 10 травня зареєстрували проект резолюції, якою пропонується визнати Росію державою-спонсором тероризму. Співавтори документу — сенатори від обох партій, демократ Річард Блументаль та республіканець Ліндсі Грем. “Чим більше ми зробимо, щоб ізолювати Росію, тим сильнішою буде наша позиція. І ця ініціатива пропонує таку перспективу”, — заявив сенатор Блументаль.

Держави-спонсори тероризму підпадають під чотири основні категорії санкцій: обмеження на іноземну допомогу від США, заборону на експорт і продаж оборонної продукції; контроль за експортом товарів подвійного використання, а також — під різні фінансові та інші обмеження. Якраз в ось ці “інші обмеження” і має увійти режим access denied для нафтових танкерів — заборона на їхній вхід в Балтійське та Чорне моря для завантаження сировиною на російських нафтових терміналах. Експорт нафти та продуктів її переробки приносить найбільшу частку доходів в структурі зовнішньої торгівлі РФ, які й живлять двигун російської агресії.

З огляду на глобальні наслідки (продовольча криза та загроза голоду в низці бідних країн Африки та Близького Сходу) встановленої Росією морської блокади України та визнання Росії терористичною країною (країною-спонсором тероризму) логічно постає питання про заходи з відновлення свободи судноплавства в Чорному морі та припинення агресії через обмеження можливостей держави-терориста.

Режим заборони доступу може бути забезпечений блокуванням з боку ВМС Великої Британії та США Данських проток (Малий Бельт, Великий Бельт, Ересунн, Каттегат і Скагеррак), що поєднують Балтійське море з Північним і відкривають шлях до Атлантичного океану. У такому випадку Балтика стає повністю ізольованою для входу танкерів з боку Північного моря та океану. Те ж саме — з Чорноморськими протоками (Босфор та Дарданелли) між азійською та європейською частинами Туреччини.

Важливо те, що у проекті Стратегічної концепції НАТО, яка має бути прийнята на Мадридському саміті Альянсу, Росію оголошують прямою загрозою. У такому випадку загроза підлягає нейтралізації. І один з невоєнних методів — забезпечення заборони доступу до російських портів нафтоналивних танкерів  військово-морськими силами Альянсу.

Перелік російських портів, у яких здійснюється перевалка нафти й нафтопродуктів добре відомий. Безвідносно до обсягів перевалки та класів суден, які можуть приймати ці порти, до їх числа відносяться:

У Азово-Чорноморському регіоні:

• Туапсе;

• Новоросійськ;

• Темрюк;

• Тамань;

• Кавказ;

• Єйськ;

• Таганрог;

• Азов;

• Ростов-на-Дону.

У Балтійському регіоні:

• Висоцьк;

• Приморськ;

• Санкт-Петергбург;

• Усть-Луга;

• Калінінград.

Ось у ці порти і має бути встановлено режим access denied для нафтоналивних суден і продуктовозів усіх класів.

Прикметно те, що це не тотожно блокаді морських портів РФ, що означало би пряме зіткнення, чого так не бажають в НАТО. Отже, час вимагає дій. Асиметричних. І для того, щоб зняти морську блокаду України, і для того, щоб обмежити притік нафтодоларових ін’єкцій в агресію Кремля. І припинити агресію.

 

Михайло ГОНЧАР, Президент Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”