Наприкінці 2022 року президент Китаю Сі Цзіньпін заявив, що ВВП КНР за рік ймовірно перевищить 120 трлн юанів ($17 трлн, що приблизно на $6 трлн менше, ніж у США). Якщо це дійсно так, то річні темпи зростання економіки країни становлять приблизно 4,4%. Це набагато вище, ніж підраховане незалежними прогнозистами число зростання у 3,3%. У такому разі китайська економіка може швидко зрівнятися з американською й навіть обігнати її вже через 10 років. Це було б найбільшим економічним успіхом за останній час, якби ці факти не супроводжувалися сумнівним підрахунком та автократичністю уряду Китаю. Про це пише доцент Школи державної політики Гарріса Чиказького університету Луїс Мартінез на шпальтах Foreign Policy.
Є вагомі підстави сумніватися в цих масштабах економічних досягнень Пекіна, адже китайський уряд та інші автократії особливо схильні роздувати статистичні дані. У демократичних країнах верхівки також намагаються підтасовувати факти у зручне для них річище, але їхні заяви набагато ретельніше перевіряють. Луїс Мартінез провів дослідження, яке аналізує супутникові зображення того, як світяться країни світу вночі. Воно виявило, що автократії зазвичай перебільшують свій економічний успіх, а зростання ВВП Китаю насправді не таке високе, як розповідають його лідери.
Коли йдеться про цифри ВВП, китайські місцеві чиновники готують дані про економічне зростання в межах своєї юрисдикції. Центральна влада потім аналізує їх і може підвищити тих самих чиновників залежно від результатів. Відтак фахівці їх сприймають як надто політизовані, пише Мартінез.
Цей імпульс маніпулювати офіційними документами властивий не лише автократичним державам. На початку 2000-х кілька країн-членів ЄС намагалися штучно відповідати “наднаціональним фіскальним правилам”. Наприкінці того ж десятиліття виміряна онлайн інфляція в Аргентині була втричі більшою, ніж офіційні оцінки, хоча розбіжності не спостерігалося в інших великих економіках Латинської Америки. У Колумбії голова Національного статистичного агентства пішов у відставку 2004 року на тлі звинувачень, що уряд тодішнього президента Альваро Урібе вимагав не оприлюднювати результати опитування про сприйняття безпеки, адже це делікатна тема для уряду. Таких прикладів може бути безліч.
“Є, однак, кілька важливих відмінностей між викривленнями, які відбуваються в демократіях, і тими, які відбуваються в автократіях. Демократичні країни, як правило, дозволяють державним службовцям виступати проти уряду, не боячись репресій, і, загалом, створюють середовище, яке сприяє контролю та підзвітності. Посадовці в демократичних і автократичних державах можуть мати стимули завищувати ефективність уряду, але лідерам у демократичних країнах важче залишитися непокараними. Налагоджена система стримувань і противаг дозволяє перевіряти офіційну статистику політичним опонентам, судовим установам, ЗМІ та громадськості в цілому”, — пояснює різницю науковець.
У своєму дослідженні Мартінез аналізував, чи автократії більш схильні до перебільшення економічного зростання, ніж демократії, через аналіз офіційних цифр ВВП та поширення нічного світла, зафіксованого супутниками.
“Вчені почали використовувати такі вогні як проксі економічної активності. Економічне зростання призводить до збільшення приватної та громадської інфраструктури (більше будинків, більше заводів, більше доріг) і збільшення споживання електроенергії. Усі ці фактори виробляють більше світла вночі, а програма оборонного метеорологічного супутника ВПС США може виміряти це на дуже детальному рівні в загальнодоступних наборах даних. Ця форма даних (…) охоплює більшу частину земної кулі, вона дозволяє легко порівнювати різні місця та протягом тривалого часу, і її можна агрегувати до різних одиниць спостереження, таких як села, провінції чи цілі країни. Найважливіше, що на відміну від офіційної статистики щодо зростання ВВП, нічним світлом неможливо маніпулювати”, — пише про методи аналізу Мартінез.
Дослідження охоплює дані про нічне освітлення у 184 країнах у період з 1992 до 2013 року та порівнює зміни відносної яскравості у країні з даними про ВВП. Порівняно з демократичними країнами, автократії завищують річне зростання ВВП у 1,35 раза для того самого часу зростання нічної яскравості. Тобто справжні темпи зростання становлять 1,0%, хоча авторитарний уряд повідомляє про 1,35%.
Мартінез також виявив, що розбіжність між нічним освітленням і ВВП є неочевидною в країнах, які розвиваються, протягом років отримання ними пільгових позик та грантів від Міжнародної асоціації розвитку Світового банку. Водночас як тільки їхній ВВП зростає за межами часу, коли вони мають право на участь у цих програмах, статистика починає роздуватися. Уряди, які отримують відносно велику частку своїх доходів тому, що вони бідні, мають слабший стимул переоцінювати свою економіку.
Минулий рік був важким для китайської економіки після трьох років суворих обмежень через пандемію. Це може бути збігом, але під час 20-го з’їзду КПК, Національне бюро статистики країни оголосило про дуже незвичайну затримку публікації офіційних даних про ВВП. У своїй промові торік Сі Цзіньпін повідомив про стабільну цифру зростання ВВП на 4,4%. Якщо цю цифру поділити на раніше визначений Мартінезом коефіцієнт 1,35, то реальні темпи зростання Китаю становитимуть 3,3%.
З 1992 до 2013 року середній загальний темп зростання країн, класифікованих Freedom House як “невільних”, становив 85%. Тоді як у країнах, класифікованих як “вільні”, темп зростання становив лише 61%. 9 із 14 країн із найвищим зростанням ВВП у цей період були “невільними”, зауважує Мартінез. Ці цифри мають інакший вигляд у дослідженні Мартінеза про нічне світло: “невільні” країни зросли загалом на 55% протягом періоду, про який йдеться, тоді як “вільні” країни зросли на 56%. Тобто, на думку автора, автократична тенденція завищувати зростання ВВП пояснює більшу частину різниці в офіційних темпах зростання між демократіями та автократіями за останні десятиліття.
“Останні оцінки свідчать про те, що Китай може досягти цього [перевершити економіку США] вже 2035 року. Попри безпрецедентне економічне зростання країни за останні 40 років, мої дослідження показують, що багато поточних оцінок можуть бути надто оптимістичними, оскільки вони не враховують звичного завищення автократами зростання ВВП”, — підсумовує дослідни
