Рада підготувала до другого читання “підчищену” версію законопроекту про локалізацію. Що змінилось

2 лютого на сайті Верховної Ради з'явився підготовлений до другого читання проєкт Закону “Про внесення змін до Закону України “Про публічні закупівлі” (№3739).

Нагадаємо, в першому читанні він був прийнятий ще влітку 2020 року. Його одразу охрестили законопроектом про локалізацію. Він покликаний допомогти вітчизняним машинобудівникам.

Тоді законопроект зробив багато галасу, у нього з’явились як багато прихильників, так і критиків. Останні казали і про корупцію, і порушення Україною Угоди про асоціацію, і що цей крок зовсім не допоможе українському машинобудування і економіці і що багато державних покупців зіштовхнуться із неможливістю провести закупівлю в Prozorro.

До другого читання депутати спробували вирішити принаймні частину з цих проблем.

Досить лаконічний документ на кілька сторінок з самого початку пропонував заборонити закупівлю в Prozorro імпортних товарів машинобудування за умови відсутності в них локалізації на рівні 25-40% за 88 cpv-кодами.

Тоді автори переконували, що в результаті дії законопроекту ВВП зросте на 3,9% (ця цифра наведена в пояснювальній записці до законопроекту, але розрахунків немає).

Натомість моделювання, проведене аналітичною командою Київської школи економіки, показало, що в разі повної заборони імпорту машинобудування (за виключенням легкових машин) на основі даних Prozorro і таблиць витрати-випуск (Укрстату), може призвести до негативного впливу на ВВП в розмірі 0.573% або близько 610 млн дол США в цифрах 2017 року​.

Тут важливий не стільки розмір збитків, скільки сам факт негативних наслідків, які контрастують із позитивними сподіваннями нардепів: перекриття для українських споживачів доступу до технологічної продукції в довгостроковій перспективі вдарить по ним самим.

До другого читання принаймні частину найбільш спірних питань законодавці спробували врегулювати.

Так, по-перше, перелік із 88 cpv-кодів, під якими закуповують продукцію машинобудування в Prozorro, замінили на перелік із 103 назв товарів. Зазвичай це назви самих кодів. Але різниця все ж є.

Після того, як підготували і проголосували першу версію законопроекту для декого, схоже, було відкриттям, що cpv-код — не дорівнює товарній групі.

Наприклад, під кодом ​34121000-1 (Міські та туристичні автобуси) також закуповують спеціальні автобуси для аеропортів, які не виробляють в Україні. Або ті ж аеропорти закуповують аеродромні снігоприбиральні машини і т.д. До другого читання тепер мова йде саме про “міські та туристичні автобуси”.

До того ж під відповідними cpv-кодами закуповують не лише техніку, а й запчастини для неї, а подекуди — і послуги (якщо частка товару не менше 50%).

Нарешті, до другого читання норми законопроекту пропонують розповсюдити лише на надпорогові закупівлі — закупівлі, вартість яких дорівнює або перевищує 200 тис грн.

Все це — хоч і не повністю — вирішує головну проблему, про яку одразу писали практики-закупівельники: багато публічних замовників взагалі не зможуть купувати те, що їм потрібно, що поставить під удар надання державою і її представниками послуг своїм громадянам.

Якщо згідно переліку 88 cpv-кодів парламентська ініціатива зачепила продукції на майже 30 млрд грн, то перелік із 103 назв товарних груп, за підрахунками команди Центру вдосконалення закупівель при Київській школі економіки, зменшує цю цифру 12 до 19 млрд грн товарів.

Друга відмінність підготовленого до другого читання законопроекту — тепер противникам законопроекту важче буде вести мову про намір парламентарів повністю заборонити імпортну техніку.

І хоч депутати від Слуги народу з самого початку заперечували практику “ведення політики заборон” замість стимулювання розвитку і захисту інвестицій, із сторони саме так все і виглядало. Адже в першій версії законопроекту ступінь локалізації, який би давав доступ до Prozorro, мав бути від 25 до 40%. Тепер же пропонується почати з помірних 10% у 2021 році із поступовим збільшенням до 40% в 2027 році. А для деяких товарів на рівні Кабміну робити взагалі виключення, якщо виявиться, що немає її українського аналогу.

Отже, пункти законопроекту, які піддавались найбільшій критиці, автори спробували врахувати до другого читання. Принаймні, які найбільше зачіпали самих замовників продукції за публічні кошти.

Що ж стосується вирішення проблем по іншим спірним пунктам, які зібрало в своєму аналізі Головне юридичне управління ВРУ, відповіді поки немає. Починаючи від ризиків корупційної складової і закінчуючи порушенням Україною своїх міжнародних зобов'язань.

Олексій ГРИБАНОВСКИЙ, дата-аналітик Центру вдосконалення закупівель в Київській школі економіки