Путін порівняв себе з Петром І. Чому це розцінили як зізнання в загарбанні України

Ось дослівна цитата:

“Те, що нам доводиться захищати себе, боротися за це, то це очевидна річ. Ось зараз ми були на виставці, присвяченій 350-річчю Петра I. Майже нічого не змінилося. Дивно! Якось приходиш до цього розуміння.

Петро I Північну війну 21 рік вів... Здавалося б там, воював зі Швецією, щось відторгав... Нічого не відторгав! Він повертав! Так і є! Там, де Петербург заснований, — він колись заклав нову столицю. Жодна з країн Європи не визнавала цю територію за Росією, всі визнавали її за Швецією. А там споконвіку поряд з фіно-угорськими народами жили слов'яни, причому територія перебувала під контролем російської держави. Те саме і в західному напрямку. Це стосується Нарви — його перших походів. Чого він туди поліз? Повертав. І зміцнював. Ось що робив”.

“Судячи з усього, на нашу долю теж випало повертати і зміцнювати”, — підсумував Путін, широко посміхаючись.

Путін не згадав у цьому контексті війну проти України.

24 лютого, оголошуючи про початок вторгнення (Путін називає його “спеціальною воєнною операцією”, цього ж влада вимагає від російських ЗМІ) російський президент називав метою “денацифікацію” та “демілітаризацію”. Він стверджував: “До наших планів не входить окупація українських територій”.

Кремль також відкидав захоплення територій України та зміну влади. Його представник Дмитро Пєсков говорив, що Москва, як і раніше, вважає Володимира Зеленського президентом країни.

Водночас на території окупованих областей України призначені російською стороною адміністрації заявляють про плани проведення референдумів з питанням приєднання до Росії.

Ці регіони відвідує перший заступник кремлівської адміністрації Сергій Кирієнко. З посиланням на нього очевидці цих візитів повідомляли, що Кирієнко нібито підтримує проведення референдумів.

Офіційно Кремль заявляє, що питання про приєднання мають вирішувати жителі українських регіонів.

Раніше “РИА Новости” опублікувало інтерв'ю з депутатом Держдуми Адамом Делімхановим, який командував чеченськими бійцями та брав участь у захопленні Маріуполя. З його слів випливало, що вторгнення не припиниться, поки Зеленський залишається при владі.

Пєсков відмовився відповідати на запитання журналістів про те, чи можна, на думку Кремля, досягти результатів “спеціальної операції” без зміни влади. “Це я залишаю без коментарів”, — сказав він.

Зеленський заявляє, що Україна боротиметься до перемоги, а мирні переговори з Путіним вестиме за умови повернення російських військ на позиції 24 лютого. Кремль відкидає такий підхід. Війна в Україні продовжується вже 107 днів.

Радник голови офісу президента Михайло Подоляк заявив, що порівняння Володимира Путіна себе з Петром I та зізнання в захопленні земель доводять, що не було ніякого “конфлікту”.

“Порівняння Путіна себе з Петром I та зізнання в захопленні земель знову доводять: не було ніякого “конфлікту”, є лише криваве захоплення країни під надуманими приводами та геноцид українського народу”, — написав він у твіттері.

За його словами, сьогодні треба говорити не про “збереження обличчя” Росії, а про її негайну деімперіалізацію.

Андрій Захаров, кореспондент Російської служби ВВС, про “політику минулого”:

Свою промову про “повернення територій” Путін міг сказати на відкритті виставки, присвяченій будь-якому російському правителю, що жив до Другої світової війни.

У цьому випадку вона пролунала на тлі портрета Петра I, але це чиста формальність: цього року йому виповнюється 350 років, а в Олександра I, наприклад, некругла дата, її не святкують, але те ж саме президент Росії міг сказати й на тлі його мальовничих портретів.

До Другої світової війни, а тим більше за часів Петра I силове захоплення сусідніх територій вважали цілком допустимим способом вирішення зовнішньополітичних конфліктів.

Претензії — війна — мир, і ось нова земля відходить переможцю: всі ми проходили в школі дати нескінченних російсько-турецьких війн, навчаючись відрізняти їх результати за територіальними здобутками.

Землі, які Росія отримала після Північної війни зі Швецією, дійсно колись були підконтрольні Великому Новгороду.

Але там мешкали і фіно-угорські племена, що навіть Путіна визнає. Отже, вони мають дістатись Фінляндії? А як же бути з самою Фінляндією, яку Росія отримала внаслідок російсько-шведської війни на початку XIX століття при тому ж Олександрі I?

Дискусія про те, яка територія споконвічна, а яка ні, може довести до небезпечних висновків.

Після Другої світової війни — найстрашнішої війни в історії людства, що народилася саме з територіальних претензій — їх не заведено вести.

Державам належать ті території, на яких вони розміщені. Перекроювання кордонів можливе лише за загального консенсусу, який, наприклад, супроводжував розпад Радянського Союзу.

Західні політики, коментуючи російсько-українську війну, часто кажуть, що Путін хоче поводитись як політик минулого, тобто силою перекроювати кордони. Підозрюю, що російський президент, який багато читає історичну літературу, вважає: якщо так робили Петро I, Олександр I, Наполеон або Бісмарк, то може робити й він.

У цьому сенсі зовсім не важливо, на тлі якого портрета він озвучує своє право бути політиком доби модерну, яка, як заведено вважати, закінчилася після Другої світової війни.

Путін і Петро

Про те, що 350-річчя Петра I використовують для створення образу полководця Путіна, писало видання “Агентство. Новости”.

У четвер Путін відвідав мультимедійну виставку “Петро I. Народження імперії”. Видання називає цей візит невипадковим, оскільки російські високопосадовці останнім часом у своїх заявах неодноразово прямо чи опосередковано порівнювали політику Петра з діями Путіна.

Перед своїм візитом Путін привітав відкриття у Москві міжнародного форуму “Історія для майбутнього. Образ Петра”.

Він назвав російського імператора “патріотом”, який “повністю присвятив себе служінню Батьківщині” та зміг зміцнити міжнародний авторитет Росії як “могутньої, суверенної держави”. Петро “прорубав вікно” до Європи, перенісши до Росії чимало європейських практик.

Після вторгнення в Україну від роботи в Росії відмовилися десятки найбільших світових компаній, порушилися логічні ланцюжки, не працюють автозаводи, припинено продаж багатьох товарів, припинилося авіасполучення із Заходом.

Епоху Петра I та війну з Україною ще у квітні порівнював директор Служби зовнішньої розвідки Сергій Наришкін. “Одну з найграндіозніших воєнних перемог Петро I отримав у битві під Полтавою. Гадаю, він перекинувся б у труні, дізнавшись, до чого довели ці землі в останні три десятиліття нащадки славних запорожців”, — сказав Наришкін на відкритті виставки “Петро I та його епоха”.