Rambler's Top100
ДАЙДЖЕСТ

Після втрати Херсона окупанти посилюють свій терор у Мелітополі

[17:18 23 декабря 2022 года ] [ zn.ua, 23 грудня 2022 ]

Як насправді живеться мелітопольцям, ще в перші дні війни “визволеним” від “бендерівців”.

Сьогодні Мелітополь — один із адміністративних центрів самопроголошеної російської влади на Півдні. Тому окупанти намагаються створити гарну картинку живого міста. Але реальність суперечить тому, що прибічники путінського режиму транслюють на своєму російському телебаченні. Яка ж вона, реальність?

Війська рашистів захопили Мелітополь у перші дні повномасштабного вторгнення. Сьогодні жителі міста розгублені. Вони втомилися від щоденної пропаганди, від страху сказати зайве, від невідомості та звірств, які чинять окупанти. А тут ще й після визволення Херсонщини терор окупантів проти мирних жителів різко посилився.

“Орки, які встигли вибігти з правобережної Херсонщини, поводяться як звірі. Вони злі, голодні, деморалізовані, тому в Мелітополі й по всій Запорізькій області різко зросла кількість випадків мародерства. Людей забирають у полон, ґвалтують. На жаль, наслідки стануть відомими лише після визволення територій”, — розповів ZN.UA мер Мелітополя Іван Федоров.

Читайте також: Російські війська у Мелітополі повторюють херсонський сценарій — ОК “Південь”

Через небезпеку 50—60% мелітопольців залишили свої домівки. Наразі в тимчасовому окупованому місті налічується до 60 тисяч жителів (до війни мешкало майже 150 тисяч людей). Російські загарбники користуються моментом і вселяються в порожні будівлі в Мелітополі та в окупованій частині Запорізької області.

Проте це не єдина проблема мелітопольців. Незважаючи на те, що окупанти перетворили місто у свій адміністративний центр і намагаються створити ілюзію “комфортного” життя, умови мешкання значно погіршилися: на містян звалилися нестабільність тепло- й електропостачання, примусова мобілізація, мародерство, відсутність грошей, лікарів і ліків та нормального навчання.

Але, попри всі труднощі, мелітопольці продовжують тримати “оборону”. Жоден лікар не пішов надавати допомогу в російський шпиталь, 90% освітян відмовилися від співпраці з самопроголошеною владою, за це окупанти забрали в полон чотирьох директорів шкіл. За проросійською телеграм-групою стежить лише тисяча людей, а на український канал підписано понад чотири тисячі мелітопольців. Хоча, як запевняє мера міста, “якщо в когось із жителів окупанти знаходять цю групу, їх садять “на підвал”.

Та найбільше цивільні бояться, що їхнє місто стане другим Маріуполем. Вони розуміють: Мелітополь — це сухопутний коридор рашистів до Криму, і просто так його окупанти не віддадуть.

Примусова мобілізація

Рашисти активно готуються захищати новоприєднану територію. Через величезні втрати вони постійно поповнюють ряди новим гарматним м’ясом за рахунок цивільних. Два місяці тому орки забрали до свого добровольчого батальйону імені Павла Судоплатова понад три тисячі українців.

Сьогодні ворог активно продовжує поповнювати ряди своєї армії. За даними Генштабу, чоловікам, які залишилися в місті, роздають повістки з вимогою прибути до військового комісаріату найближчим часом. Того, хто намагається виїхати через місто Василівка (нині основний шлях евакуації жителів окупованого Півдня до підконтрольної України) без військового квитка, що підтверджує непридатність до служби, не випускають навіть за наявності дозволу комендатури на виїзд. Аргумент — в Україні зараз проходить активна мобілізація, і вони хочуть “уберегти” “своїх” громадян від армії.

Учителі — туристи з Дагестану

Оскільки більшість учителів відмовилися співпрацювати з окупантами, “навчати” школярів приїжджають жителі Дагестану. Некваліфіковані освітяни обшукують “вихованців”, примушують їх регулярно писати листи “подяки” солдатам російської армії, брати участь у святкуванні важливих для “імперії” дат, співати гімн Росії та радянські пісні.

Але якщо 1 вересня нова “влада” запустила 15 мелітопольських шкіл, то чотири з них через брак дітей і вчителів зачинилися одразу після початку навчального року. Тому все, що залишається окупантам, — створювати видимість навчального процесу для своїх пропагандистських цілей.

Щоб зберегти психіку дітей, батьки перевели їх на онлайн-навчання до українських закладів освіти. Сьогодні за такою системою навчаються понад 12 тисяч школярів Мелітополя.

Аварії — щодня

Омріяній картинці також суперечать аварії, що їх системно скоюють мобілізовані “бомжі” на військовій техніці, збиваючи мирних жителів прямо на перехрестях. І навіть не через алкогольне сп’яніння, а через свій пригнічений стан.

Багато російських військових деморалізовані, адже більшість місцевих жителів відмовляються від співпраці з ними. Орки навіть підвищили ціни на копання окопів для громадян із 70 тисяч рублів на місяць до 150 тисяч, але люди, 80% яких втратили роботу й сидять без грошей, відмовляються. Бо вірять, що деокупація дуже близько і рашистські “папірці” їм не знадобляться.

Вже майже 10 місяців ворог намагається в Мелітополі вивести гривню з обігу, та наразі всі спроби закінчуються невдало. Якщо на окупованій лівобережній Херсонщині росіянам вдалося позбавити жителів української валюти ще три місяці тому, то в Мелітополі основна виручка магазинів — досі гривня.

Нова “влада” навіть запропонували російським банкам приймати українську валюту від мелітопольців і обмінювати її на рублі за вигідним (на їхнє розуміння) для населення курсом: 1 гривня до 1,25 рубля. (Довідка: на лівобережній частині Херсонщини курс — 0,6 гривня до 1 рубля.)

Окупанти планують позбутися гривні на захоплених територіях до кінця поточного року. На своїх телеграм-каналах вони повідомили, що українська грошова одиниця на “визволених” територіях збережеться до 31 грудня.

Мелітополь зі світлом, але чи надовго?

У місті трапляються перебої з електроенергією, хоча вони не такі значні, як на підконтрольних територіях України. Наразі мелітопольці не під'єднані до загальноукраїнської електромережі. Місто, як і більша частина Запорізької області, живиться від Криму, де перебої іншого характеру.

Після того, як Україна знеструмила півострів, рашисти побудували там газові електростанції, що сьогодні, крім Криму, живлять Мелітополь та решту окупованої Запорізької області. Але потужності бракує.

Місто без лікарень...

На жаль, із медичною допомогою, на відміну від світла, проблеми значні. Не вистачає медикаментів і лікарів, які б надавали кваліфіковану допомогу. У мирний час медичні заклади Мелітополя обслуговували близько 450 тисяч людей, від жителів Генічеська й до жителів передмістя Василівки. Втрати окупантів такі великі, що майже всі лікарні в Запорізькій області вони перетворили на свої військові шпиталі.

Наразі місто і без ліків, адже доставити медикаменти неможливо. На пропускному пункті Василівки загарбники їх просто викидають, аргументуючи тим, що й так усе є.

Діючих аптек залишилося мало, а ті, які працюють, пропонують препарати за завищеною, щонайменше, удвічі вартістю або ж аналоги, які не завжди підходять.

...і без грошей

За завищеною вартістю в Мелітополі продають не тільки медикаменти, а й харчові продукти. Якщо ще влітку й восени на ринках можна було придбати за доступною ціною вирощені жителями овочі та фрукти, то нині сезон власної продукції закінчився й українці можуть купувати харчі тільки в маркетах. Туди привозять продовольство з окупованого Криму або ж із материкової Росії.

Оскільки ніякої конкуренції зараз просто не існує, гауляйтери завищують ціни на товар удвічі-втричі, а то й у десять разів. Хоч і розуміють, що більшість мелітопольців живе на заощадження або взагалі не має коштів, аби придбати собі необхідний набір продуктів.

“Наразі дефіциту продукції немає, але є дефіцит грошей у населення. Це така стратегія рашистів: зробити людей на окупованих територіях жебраками, адже так ними легше буде керувати і впроваджувати свої пропагандистські наративи”, — пояснює мер Мелітополя.

Найприкріше — окупанти змушують людей виселятися з домівок і будують навколо бетонні конструкції, риють окопи. А свою техніку залишають у дворах мирних мешканців, прикриваючись ними як живим щитом.

Сьогодні на території Мелітопольського району росіяни відновлюють оборонну лінію Вотан, що проходить через селища Костянтинівка, Мордвинівка, Вознесенка. Мабуть, не знають, що під час Другої світової війни таку ж лінію оборони будували фашисти. Але це їх не врятувало, — 1943 року місто спочатку взяли в оточення, а потім вигнала гітлерівців із Мелітополя. Аналогічна доля спіткає й російських окупантів. Саме на це розраховують мелітопольці. Вони з нетерпінням чекають ЗСУ і вірять у своє близьке визволення з окупації. 

Єва ЮРЧЕНКО, журналістка. 4 курс Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка.

Добавить в FacebookДобавить в TwitterДобавить в LivejournalДобавить в Linkedin

Что скажете, Аноним?

Если Вы зарегистрированный пользователь и хотите участвовать в дискуссии — введите
свой логин (email) , пароль  и нажмите .

Если Вы еще не зарегистрировались, зайдите на страницу регистрации.

Код состоит из цифр и латинских букв, изображенных на картинке. Для перезагрузки кода кликните на картинке.

ДАЙДЖЕСТ
НОВОСТИ
АНАЛИТИКА
ПАРТНЁРЫ
pекламные ссылки

miavia estudia

(c) Укррудпром — новости металлургии: цветная металлургия, черная металлургия, металлургия Украины

При цитировании и использовании материалов ссылка на www.ukrrudprom.ua обязательна. Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку на агентства "Iнтерфакс-Україна", "Українськi Новини" в каком-либо виде строго запрещены

Сделано в miavia estudia.