Програма уряду: кінець євроінтеграції

Розвинені країни перебувають в епіцентрі не тільки кризи, а й технологічних змін. Так, у США навіть у розпал кризи спаду продуктивності праці не відбулося. Більше того, ріст продуктивності навіть прискорився. Власне, у цьому мета кризи.

Продуктивність нових технологій є настільки високою, що це забезпечило перехід до підйому виробництва за одночасного поглиблення безробіття. Тобто підйом виробництва у США почався раніше, ніж ріст зайнятості.

Безробіття загострюється, бо створення нових робочих місць під нову структуру економіки тимчасово відстає від вивільнення робочої сили із старих технологій. Так само спад виробництва виникає внаслідок того, що розгортання нових виробництв не встигає за згортанням старих.

Про інтенсивність структурних змін свідчить той дивний факт, що під час криз різко зростає кількість тих, хто знайшов нову роботу. І лише тимчасове випередження тих, хто роботу втратив, призводить до тимчасового посилення безробіття.

Про інтенсивність якісних змін свідчить те, що на тлі загального падіння зайнятості збільшується зайнятість висококваліфікованих працівників. Отже, спад є своєрідною хворобою зростання заради структурної перебудови економіки.

Світова фінансова криза є лише наслідком і проявом на поверхні глибинних змін у реальній сфері. Першими кістками доміно, що викликають ланцюгову реакцію банкрутств, є виробництва, які згортаються через структурні зміни.

Недоліки або достоїнства організації фінансів суттєво впливають на особливості протікання криз, але не є їх першопричиною. Тому проблематика регулювання банків і складних похідних фінансових інструментів, якою тепер так переймається світ, незважаючи на всю її важливість, все-таки не сягає коріння криз.

Зараз розвинені країни стихійно виходять з кризи оновленими. Їм залишається лиш навчитися передбачати реальні структурні зміни і завчасно до них готуватися.

Нічого подібного не можна сказати про Україну, де один з найглибших у світі спадів відбувся невідомо заради чого і супроводжується не зростанням, а падінням продуктивності: у 2009 році — на 12%. В Україні це пасивна реакція на коливання замовлень з боку Заходу, без якісних і структурних зрушень.

Зовнішня криза лише гостріше проявила перманентну внутрішню кризу України, головним проявом якої є вимирання народу. Вона є наслідком егоїстичної поведінки груп, чия енергія спрямовується на захоплення, а не на творення.

Пасивне входження у кризу переходить у пасивний вихід з покладанням надій на “пожвавлення ринків”, і на “відновлення” млявого розвитку попередніх років.

Закладені у програмі чинного уряду на 2010 рік темпи зростання — промисловості на 5,3%, ВВП на 3,7%, продуктивності праці на 2,9%, валового нагромадження основного капіталу на 9,5% — доволі промовисті.

Вони означають, що Україна відновлюватиме докризовий рівень промислового виробництва шість років, ВВП — п'ять років, продуктивності праці — чотири роки, валового нагромадження основного капіталу — сім років.

У час, коли ще не відновлений навіть рівень 1990 року, вага цих відсотків є копійчаною. Крім статистики, їх ніхто не відчує. Тимчасом саме вкрай низькі стартові умови якраз і відкривають можливості для швидкого зростання.

На жаль, за чинних перспектив реальна євроінтеграція віддаляється за горизонти століття. Не видно і перелому тенденції до вимирання: у 2010 році чинний уряд прогнозує подальше скорочення населення ще на 105 тисяч душ.

Про які реформи можна говорити, якщо ми навіть не здатні подолати опір дрібних соціальних фондів, котрим капають відсотки нарахувань на зарплату і відрахувань із зарплати. Жований проект єдиного соціального внеску, який дозволив би підприємцям не носити гроші за чотирма адресами, уряд запланував жувати і далі.

Не додає оптимізму і Нацбанк, який з державної установи виродився у комерційну, що заробляє на емісійних кредитах десятки мільярдів гривень. Він тримає облікову ставку на рівні 10%, тоді як інші центробанки у критичний період знижують ставки до нуля. Зате звучать гасла про “відновлення кредитування реального сектора”.

Крім кризи, в Україні перевернуте з ніг на голову явище банкрутства.

Безкінечні санації, на які переводять безнадійні підприємства і банки, обернулися черговими схемами обдурювання людей. Насправді ж потрібно лише провести процедуру банкрутства і розрахуватися за зарплатами і вкладами населення. Натомість під прикриттям санації докрадається все, що ще не було розкрадене.

Фінляндія після виходу з імперії досягла найвищого рівня життя у світі. Китай має двозначні темпи і вже відновив докризовий розвиток. А ми десяток років носимося з інноваційно-інвестиційною моделлю як з писаною торбою.

Пора відмовитися від складання економічних і соціальних програм як механічного об'єднання матеріалів різних міністерств і перейти до сучасних методів індикативного планування, які дозволяють координувати розвиток секторів економіки без руйнування індивідуальних творчих сил.

Для цього у кожній галузі потрібно зібрати дані про нові технології, оцінити новий збалансований стан економіки за умови її оновлення, включаючи зміни у структурі зайнятості та обсяги ресурсів, які необхідно вкласти для досягнення такого стану.

Нарешті слід визначити траєкторію просування до повного насичення економіки новими технологіями, виходячи з реальних ресурсних можливостей, і рухатися, вносячи корективи відповідно до виникнення нових технологічних досягнень.

Володимир РЯБОШЛИК, екс-заступник Міністра економіки України