Про що змовчав телевізор

А знаєш, країно, цього тижня я трохи пошкодувала, що працюю в газеті, а не на телебаченні. Сюжет справді гідний, щоб у всій красі бути представленим у новинах на блакитних екранах. Словами цього так мальовничо не опишеш — без камери тут не обійтися.

Уявіть, люта зима, все замело, на трасах затори, МЧСівська техніка дістає хури, що забуксували в снігу, а біля дороги — поле, яким повільно рухаються комбайни, і з великими зусиллями, але, все-таки, збирають урожай кукурудзи, що залишився з осені. Погодьтеся, на таку картину варто подивитися. А то ця новина якось слабенько представлена. Про врожайні баталії повідомляють із місць хіба що наші власні кореспонденти (читайте на 10—11-й стор.) та скромно рапортують про успіхи кілька інформаційних агентств. З’ясовується, і в розпал зими надходять зведення із полів — на 14 грудня в країні намолочено 46,61 мільйона тонн зерна, хоча 7 грудня було лише 46,31 мільйона. Згідно з офіційними даними, за тиждень комбайни засніженими полями долають близько 50(!) тисяч гектарів. Причому середня врожайність хоч і не набагато, але, таки, зростає. Прикметно, що на значних площах кукурудза, переважно, стоїть на полях великих агрохолдингів. Тепер коментарі від керівників цих мегаструктур доводиться буквально кліщами витягати. Хтось каже, що все це приватна власність, ми й без журналістів розберемося. Хтось нарікає на брак вагонів. А деякі розповідають, що взимку, а то й навесні збирати кукурудзу економічно вигідніше: вологість зерна менша, та й за зберігання платити не треба. Може, й мають рацію ті, хто пропонує обмежити кількість сільгоспугідь, що концентруються в одних руках. А то виходить — нагребли гектарів, а тепер не можуть дати їм ради...

...Просто шкода, що народ, який збирається після роботи біля телеекранів, так і не дочекався репортажу із зимових жнив. Нехай би й нам розказали, в яких неймовірно важких погодних умовах вони проходять і які прогнози на врожай. Хіба що на сайті міністерства у відеоролику від 6 грудня скупо інформують про “успіхи”: мовляв, очікується зібрати додатково ще 500 тисяч тонн зерна. За нинішньої середньої урожайності “королеви полів” у 46,9 ц/га виходить: кукурудзу з-під снігу мають намір здобути не менш як на 100 тисячах гектарах. До речі, той самий сайт

Мінагропроду під рубрикою “Цифра дня” ще вчора з гордістю рапортував: “9 мільйонів тонн овочів зберуть українці”! Схоже, на Хрещатику, 24 зима ще не настала...

Натомість мало не по всіх головних каналах країни показали, як нас “прокотили” з корейськими “Хюндаями”. Тільки за минулу суботу в дорозі зламалися одразу чотири такі потяги. Гордість розпирала й за країну, і за наш старий тепловоз радянського виробництва, що штовхав до кінцевої станції “корейця”, котрий не витримав української зими й заглух на шляху прямування. Історія з непристосованими до наших умов поїздами (якщо вірити повідомленню про результати торгів, Україна до футбольного чемпіонату 10 одиниць такої “диво-техніки” по дев’ять вагонів у кожному купила за 307 мільйонів доларів) уже обросла анекдотами на кшталт: “Анна Кареніна кинулася під “Хюндай” і три години валялася на рейках, доки не простудилася”. Невесело лише тим, хто придбав квитки на дорогий “Хюндай” — коли змерзлих пасажирів до кінцевого пункту доставляють у старому плацкарті із запізненням на кілька годин. Як тут не погодитися з вердиктом ЄБРР? Купівлю Україною корейських поїздів там визнали найгіршим інвестиційним проектом року й непрозоро натякнули на корупцію при цьому в лавах наших високопосадовців. Справді, 7,6 тисячі пасажирських вагонів, які перебувають на балансі в Укрзалізниці (хоч би яка стара й недосконала була ця техніка!) — але й вони за довгі роки роботи не спричиняли скільки негативу на свою адресу. До речі, корейська сторона минулого тижня також визнала непристосованість своїх потягів до наших реалій і вибачилася. А закупівлі ці вже не критикує хіба що ледачий, у тому числі й самі колишні урядовці, котрі після виборів перейшли працювати до парламенту. Шкода лише, що винних у закупівлях навряд чи знайдеш, а вже тим паче не покараєш.

Потрібно сказати, що також “удався” ще один експеримент над пересічними громадянами. Міжбанк закрив минулий тиждень різким зміцненням гривні. Одна із причин тут — широко розрекламований законопроект про можливе запровадження 15-відсоткового податку на валютні операції. Звісно, чимало громадян, які раніше, прагнучи убезпечити свої заощадження від інфляції, скуповували долари, стали поміркованішими і по волі чи по неволі пішли міняти валюту на гривні. Кому цікаво в майбутньому платити незрозумілий податок? Тим більше що людей лякають: мовляв, з нового року доведеться й у разі продажу валюти пред’являти паспорти. Можливо, така, м’яко скажемо, не зовсім прозора економічна політика держави стосовно громадян, коли за наш рахунок намагаються латати діри, і приводить до зміцнення гривні, але спричиняє ще більшу недовіру народу до влади. Та й навряд чи посилена в такий спосіб національна валюта довго протримається на цьому рівні.

Непряме підтвердження тому — оприлюднені минулого тижня цифри Держстату, що свідчать про слабкість нашої економіки. Так, негативне сальдо зовнішньої торгівлі за січень—жовтень становило понад 12,7 мільярда доларів. Тобто, на купівлю товарів за кордоном ми витрачаємо валюти набагато більше, ніж одержуємо при реалізації вітчизняної продукції. Останньої ми виробляємо дедалі менше, адже в промисловості України спостерігається спад. Минулого місяця порівняно з листопадом 2011-го він становив 3,7 відсотка. Така тенденція, звісно, не працює на зміцнення гривні.

Галина КВІТКА