Про Табачника, Партію регіонів і студентські бунти

Недавні заворушення серед кримських студентів, обурених упровадженням платних відробіток занять і бібліотечних послуг, відзначилися не лише широким резонансом в усіх без винятку регіонах країни — зі сходу до заходу. Вони вкотре підтвердили неготовність студентства “віддуватися” за чиїсь адміністративні провали, економічну кризу і зяючі дірки в освітньому бюджеті.

Так було і минулого разу, коли уряд Тимошенко наважився ґвалтувати студентську громаду сумнозвісною постановою №369, що збільшувала перелік платних послуг у вишах. Її доля відома — уряду довелося вибачатися і поспіхом постанову скасовувати.

Чи знав про це Дмитро Табачник?

Відповідь на це запитання отримати нескладно. І самого міністра, і його безпосереднього шефа попереджали задовго до прийняття Кабміном постанови №796 “”Про затвердження переліку платних послуг, що можуть надаватися державними та комунальними навчальними закладами”.

Миколі Азарову публічно пояснили, що до початку навчального року керівник Міносвіти хоче вполювати одразу двох зайців. З одного боку, спокусити Прем'єра підлатати бюджетні дірки батьківськими і студентськими коштами шляхом розширення переліку платних послуг, що мають право надавати навчальні заклади. І прикритися його ім'ям. Мовляв, не я документ підписував. З іншого — легалізувати Постановою КМУ нову схему відвертого дерибану вузівського та шкільного майна.

Проте, схоже, роль “цапа-відбувайла” пана Азарова не налякала. Ані він, ані його партійне керівництво тоді й не зрозуміли повною мірою, якої саме товщини свиню підклав однопартійцям міністр освіти напередодні місцевих виборів.

“Мавр зробив свою справу, мавр може піти...”

У підсумку жовтень-місяць розпочався з молодіжних бунтів. Не менше п'яти сотень кримських студентів вийшли під стіни Міносвіти автономії, протестуючи проти легалізації корупції в школах, ВНЗ та ПТУ. А принагідно закликали студентство всієї України приєднатись до їхньої акції.

Чому стільки народу вийшло на вулицю, та ще й у не надто активному Сімферополі? Як виявилося, не кожен із них був готовий платити за перескладання іспитів 900 грн., а за пропуск пар “без поважної причини” — до 147 грн. за примусом адміністрації Таврійського національного університету ім. Вернадського.

Чи має кримська ініціатива шанс на масове поширення? Чому б і ні? Якщо вірити повідомленням із десятків вищих навчальних закладів, “доять” у більшості регіонів країни.

Схоже, ми швидко наздоганяємо Оксфорд. Не за якістю навчання — за його вартістю.

За логікою речей, керівник Міносвіти мав би втримати ректорів від дослідження місткості студентських кишень. Натомість Дмитро Табачник тільки заохотив виші до самодіяльності на цій ниві. Він публічно заявив, що встановлення платних послуг знаходиться в компетенції вчених рад вищих навчальних закладів, які мають обґрунтовувати і розраховувати подібні послуги. А як це навчилися робити в Національному економічному університеті ім. Вадима Гетьмана та Таврійському національному університеті ім. Володимира Вернадського, ми вже знаємо.

Отож “мавр” не лише зробив свою справу, але й умив руки.

Чи є в цьому логіка?

Кримських студентів обурює не лише перспектива розрахунку за пропущені заняття, перескладання заліків чи користування бібліотекою у зручний для них час, що суперечить їх конституційному праву на здобуття безплатної вищої освіти. Істотно більше їх лякає те, що легалізація госпрозрахункового стимулу до таких поборів зацікавлює професуру в збільшенні невстигаючих із конкретних предметів.

Якщо 30% сум, що доведеться викласти студентам, офіційно перераховуватимуть викладачам, це тільки легалізує корупцію, упевнені студенти. Вони побоюються, що виші штучно занижуватимуть оцінки, аби збільшити обсяг надходжень до каси вишу, а тому вимагають скасувати скандальну постанову невідкладно.

Не менш цікаві пропозиції дехто зі студентів розмістив у коментарях до теми на одному із сайтів. “Нехай тоді викладачі платять за спізнення і лікарняні, які, зрозуміло, ніхто не відпрацьовує. Адміністрація — за недбалий стан учбових закладів. А бібліотекарі — за те, що на групу 25 студентів є лише 5 підручників за 1979 рік. Чи може все-таки Азаров із Табачником якось домовляться і створять відповідні умови навчання, медіа-класи, сучасне обладнання, підручники, проведуть відбір адекватних викладачів, а вже потім будемо виносити рішення, хто і що кому винен”, — пропонує дописувач.

А й справді. Кому сподобається гра в одні ворота за не зовсім об'єктивного суддівства?

Леся ОРОБЕЦЬ, народний депутат України, заст голови “Єдиного Центра”, голова підкомітету з питань базової освіти профільного комітету парламенту