ProZorro: засіб для самореклами та обману

Наша влада на кожному кроці розказує про успіхи ProZorro, зокрема, про зекономлені завдяки цій системі 8 млрд грн. 

Мовляв, це чудовий приклад того, що в країні відбуваються реформи.

Однак доводиться з сумом констатувати, що проект ProZorro з хорошої ініціативи перетворився на засіб для самореклами та обману суспільства.

Насправді ж уся ця “економія” — нахабна брехня. Щоб це зрозуміти, потрібно глянути, як вона розраховується, і проаналізувати реальні закупівлі.

Методологія обрахунку “економії”

Як пояснює методологія із сайту ProZorro, економія — це “різниця планової суми закупівлі та найкращої цінової пропозиції в аукціоні”. Однак “планова сума закупівлі” — це лише стартова ціна для аукціону. Вона не має ніякого стосунку ні до попередніх закупівель, ні до бюджетів.

Будь-яка людина, яка працювала у бізнесі, відразу розуміє, що це маячня. Навіть не схильні до корупції учасники торгів можуть ставити ціну, значно вищу за реальну, не витрачаючи зусиль на вивчення ринку, адже належно проведений аукціон все одно визначить справедливу реальну ціну.

Зате такий підхід відкриває чудові можливості для зловживань.

Як ProZorro оцінює ефективність торгів? Ефективний покупець, який поставив ціну, близьку до ринкової, виявиться неефективним, і саме такі закупівлі, на думку команди ProZorro, “можуть бути цікаві представникам громадськості з точки зору дослідження причин, що вплинули на низький результат”.

А от корупціонер, який завищив ціну утричі і вибрав переможця з ціною в два рази вище ринкової, виявиться високоефективним прикладом для інших і створить значну економію. Додатково корупціонер має чим помахати перед суспільством, розказуючи, який він чудовий керівник.

Приклади зловживань

Розгляньмо конкретний приклад.

“Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №5 могло б зекономити 100 тис грн на закупівлі пасажирського ліфту на дев'ять зупинок. Втім, замовник підписав договір з ТОВ “Карат-ліфткомплект” на суму 250,9 тис грн”. Тепер дивимося, що про цей тендер є в самій системі ProZorro.

Виявляється, це чудова закупівля з економією 19,1 тис грн, які є частиною фіктивних “зекономлених” і розрекламованих мільярдів.

Ось інший приклад. “В Харьковской области сельсовет потратил на реконструкцию школы “лишние” 300 тыс грн”. А сайт ProZorro знову каже, що тут є суттєва економія.

“Зловживань — безліч. На жаль, вони не тільки у відсотках, а в разах. Залежно від номенклатури перевищення вартості товарів становить 10-50%, а інколи — і кількаразове”. Тимчасом ProZorro показує величезну економію”, — каже він.

Ось дані щодо “Львівської залізниці”.

Дехто може заперечити: завдяки ProZorro ми знаємо про зловживання і можемо з цим боротися. Однак невже ми нічого не знали про тендери при Януковичі? Невже хтось не чув про вишки Бойка чи рюкзаки Авакова? Проблема у тому, що виявлені суспільством злодії державних ресурсів залишаються безкарними.

Постійна реклама ProZorro відволікає увагу суспільства від непрозорих конкурсів на державні посади і посади керівників державних підприємств, від яких залежить, чи будуть далі нахабно розкрадатися мільярди гривень.

Я не хочу сказати, що ProZorro — це погано. Відкритість та спрощення торгів, легкий доступ до результатів — це чудово. Я повністю підтримую цю ініціативу, але це надто мало для справжніх реформ.

Ростислав ЧАЙКІВСЬКИЙ, член CFA Україна