Причини зняти Журила

Тиждень тому міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавічус запропонував гендиректору ДП “Об’єднана гірничо-хімічна компанія” Руслану Журилу звільнитися за власним бажанням. У міністра виникла купа питань до керівника держпідприємства, у яке входять Іршанський ГЗК та Вільногірський ГМК. Щоправда, Абромавічус не уточнив яких саме.

Прес-служба компанії відповіла різко, заявивши, що Абромавічус “неодноразово пропонував менеджменту ОГХК підтримати призначення його бізнес-партнера Костянтина Лісничого в керівництво компанії”. Звинувачення там назвали безпідставними і такими, які “поставили під загрозу укладання контрактів з партнерами”.

Однак саме до партнерів ОГХК і виникають питання. Не тільки у міністра, а й у “Наших грошей”.

Справа в тім, що після призначення Журила п’ять фірм менш ніж за рік виграли підряди ОГХК на 1,05 млрд. грн. — це дві третини від усіх тендерів держкомпанії (1,66 млрд. грн. — див. “Топ-10 постачальників держпідприємств Руслана Журила“). Це ПАТ “Гарант Метиз Інвест”, ТОВ “Енерджі трейд груп”, ТОВ “Світ сталі”, ТОВ “Юнітранс Оператор” і ТОВ “Імекс Мінералс”. Часто — імітуючи конкуренцію між собою, що призводило до неадекватних цін.

Наприклад, Вільногіський ГМК на початку року замовив “Енерджі трейд груп” дизельне паливо, а потім десять разів змінював його вартість нібито у відповідності до ринкових коливань курсу долара та палива. Однак при кожній зміні залишалась приємна різниця щонайменше 10% з ринковою ціною. Наприклад, у середині квітня ГМК визначило ціну 21 000 грн./т. Разом із тим, за даними “Консалтингової групи А-95”, 14-21 квітня середня оптова ціна в Україні становила 19 270 грн./т.

А днями в ОГХК заявили, що 1 вересня ціну на дизпаливо знизили до 15,66 грн./л без ПДВ. Тоді як інші держпідприємства вже мали набагато дешевше паливо. Наприклад “Київпастранс” 1 вересня замовив дизель по 12,90 грн./л вже з ПДВ. Тобто тут проглядає далеко не 10-відсоткова маржа.

Ще одна деталь. Паливний тендер Вільногірського ГМК розіграли фірми “Енерджі трейд груп” і “Світ сталі”. А вони мають досить цікаві зв’язки із самим Журило і його попереднім місцем роботи — Східним ГЗК, що видобуває уранову руду у Жовтих Водах. Перша фірма через ланцюжок веде до благодійного фонду “Наше місто”, співзасновником якого був Журило. А друга — до такого собі Сергія Дробота, який очолював СхідГЗК і чиїм заступником був Журило.

Ще один подібний приклад — це липневий тендер Іршанського ГЗК на постачання труб на суму 2,56 млн. грн. Торги розіграли вже згадана “Світ сталі” та ТОВ “Атомінвестбуд”, засновником якої раніше був безпосередньо сам Журило. На жаль, достеменно зрозуміти рівень “дельти” на цьому тендері ми не змогли, оскільки замовник так і не оприлюднив ціни на окремі найменування різних видів труб.

У випадку з підрядами ПАТ “Гарант Метиз Інвест” ціни були опубліковані і вони були досить цікавими. Іршанський ГЗК у липні купив сталеві канати діаметром 13,5 мм ГОСТ 7668-80 Г-В-Н-Р 1770 по 24,78 грн./м. Нам вдалось знайти у відкритих джерелах дані про продаж таких канатів по 15,10-15,90 грн., що приблизно на 40% дешевше від тендерної ціни держпідприємства Журила.

Ця фірма додала до кар’єри Журила ще і зв’язок з угрупуванням “Приват” Ігоря Коломойського. За даними Smida, четверо топ-менеджерів “Гарант Метиз Інвесту” раніше працювали у “Приватбанку”. У свою чергу, Журило і представники “Приватбанку” у 2008 році відкривали завод “Гарант Метиз Інвесту” у Жовтих водах. При цьому приватна фірма придбала виробничий корпус для свого заводу на території підприємства “Електрон-газ”. Воно тоді проходило процедуру санації під керівництвом Володимира Горба, також відомого як директор фірми “Славутич-капітал” Геннадія Корбана — одного з найвідоміших поплічників Коломойського. А заступником Горба у санаційному процесі, за результатами якого “Гарант метиз інвест” отримав заводський корпус, був саме Журило.

І якщо комусь здається, що то все справи давно минулих днів, то нагадаємо, що Коломойський у 2014 році доклав багато зусиль, аби держава змогла відібрати Іршанський та Вільногірський комбінати у групи Дмитра Фірташа, наслідком чого і стало призначення Журила на керівництво цими комбінатами.

Хоча згодом сам Корбан зробив заяву по відстройці від Журила. Мовляв той працював на СхідГЗК у “в щільній зв’язці” з тією частиною “Енергоатому”, яку контролює нардеп від “Народного фронту” Микола Мартиненко. І нібито саме Мартиненко узяв менеджера і перемістив на ОГХК.

Однак у “фронтовика” є і інший бік медалі — це його давній бізнес-партнер Давид Жванія, з яким Мартиненко останнім часом знаходиться у дуже поганих стосунках саме через конфлікт за контроль над “Енергоатомом”. Тому справедливості заради вкажемо, що раніше “Енерджі Трейд Груп” тримала рахунки виключно у “Діамантбанку” Давида Жванії. А на тендерах у 2010-2012 рр. “Енерджі Трейд Груп” найчастіше конкуренцію складав саме “Діамантбанк”.

Тобто коли Корбан каже про те, що Журило — це людина Мартиненка, не варто забувати, що Давид Жванія після Майдану переметнувся саме до “приватівського” табору. І слова про те хто чия людина можуть бути лише словами.

А факти говорять про те, що чиєю б людиною не був Журило, але він запровадив на ОГХК ту саму схему доїння, яку раніше провадило угрупування Фірташа.

За часів Януковича менеджери Фірташа зайшла на усі крупні хімкомбінати України, перевівши більшість їхніх тендерів на одну фірму — ТОВ “Сінтез ресурс”. Не у всіх випадках йшлось про завищення ціни. Але у всіх випадках мова йшла за те, що держава не могла проконтролювати чи отримують фірташівські держкомбінати усі замовлені на тендерах товари та послуги. Але при цьому держкомбінати влізали в борги перед “Синтез ресурсом” на всі 100% тендерної ціни.

Це призвело до того, що зараз уряд не може відібрати у Фірташа ПАТ “Сумихімпром”. “Сінтез ресурс” заявив про наявність мільярдної заборгованості перед ним державного підприємства і ввів його в процедуру банкротства. Відтак комбінатом і далі продовжують управляти фірташівці, і це буде тягнутись стільки років, скільки вони захочуть — такі особливості українського банкрутного законодавства.

Тож у випадку з ОГХК головне те, що держпідприємства під орудою Журила за результатами тендерів влізають у відносини з кількома фірмами, які згодом запросто зможуть обанкрутити і Вільногірський, і Іршанський комбінати, якщо на те буде воля замовника.

Ну а поки до того дійде, цілком згодиться оперативний контроль над роботою держкомбінатів. При цьому на приватні фірми виводяться навіть окремі фрагменти виробничого ланцюжка. Наприклад, Вільногірський ГЗК платить фірмі “Імекс Мінералс” за розробку та переміщення грунту на розробці Малишевського родовища скреперами та бульдозерами (68,64 млн грн.), буріння з гідротранспортом керна (2,47 млн грн.), ремонт та техобслуговування техніки САТ та JCB (9,76 млн грн.), перевезення видобутої руди великими тягачами (40,65 млн грн.).

Тобто десятки мільйонів йдуть на фірму зі статутним капіталом аж 1 тисяча гривень, яка була заснована одночасно з приходом Журила на ОГХК і магічним чином розпоряджається спецтехнікою, яка працювала на комбінаті задовго до виникнення “прокладки”. А йдуть гроші цій “прокладці” тому, що вона виграла відповідні відкриті торги у такого собі ТОВ “Реймс транспорт”. Ця контора записана на панамський офшор, але відомо, що раніше вона тендерила на тому самому СхідГЗК, звідки — нагадаємо ще раз — і прийшов Журило.

Сподіваємось, що цих даних вистачить нашим читачам для того, аби побажати Абромавічусу успіхів у його нелегкій справі зміни менеджменту. А ще краще, якби цим менеджментом зайнялось не міністерство економіки, а інші центральні органи влади.

Юрій НІКОЛОВ, Анна СОРОКА