Похмільний синдром: Україна продовжує нарощувати зовнішні борги

Знайомий фінансовий аналітик, топ-менеджер і співвласник невеликої фірми дуже влучно проілюстрував нинішній стан української економіки, порівнявши її з анекдотичним лосем. Тим самим, який прокинувся зранку з похмілля і вийшов до річки. Поки звір тамував спрагу, на нього вполював мисливець, але сохатий спочатку якось не звернув на це уваги, а після чергового пострілу здійняв голову і промовив із сумом: “Щось п’ю-п’ю, а мені все гіршає і гіршає...” Інтерпретація анекдотів — справа невдячна. Але в цьому випадку може бути виправданою серйозністю теми: стан економіки… До речі, доволі тривалий час (аж до 1999 року) лосів розглядали як монотиповий рід, проте після докладних досліджень було визнано, що видів таки два: Alses alces (лось звичайний, зустрічається, зокрема, і в Україні) та Alces americanus (американський). Так ось: “похмілля” зараз в обох видів.

Alces Americanus. Теорія

На прикладі американського “лося” найкраще простежуються закономірності сучасної кризи. Цей стан глобальної економіки виник не вчора і не на порожньому місці. Деякі системні причиново-наслідкові зв’язки явищ і тенденцій, які ми нині переживаємо, були означені в Тижні. Відтоді ключові тренди майже не змінилися: нестабільність валют, неприємні очікування на ринку праці, промислова стагнація після різкого падіння в 2008—2009 роках, нарощення держборгів тощо. Хіба що Світовий банк укотре погіршив прогнози: за новими оцінками, глобальна економіка зросте 2012-го не на 3,2%, а на 2,5%, 2013-го — трохи більше ніж на 3%. Після цього Європейський банк реконструкції та розвитку змінив оцінку збільшення ВВП України 2012-го з 3,5% до 2,5%. “Україна, швидше за все, відчує значний вплив кризи в єврозоні. Останні дані промвиробництва вже свідчать про спад”, — ідеться в повідомленні ЄБРР.

По суті, ескалація глобальної економічної рецесії означає, що емісія (антикризовий засіб, до якого вдаються центробанки майже всіх країн світу) не дає бажаних результатів. “Лось п’є, а йому гіршає…” Чому? Є думка, що причина неможливості забезпечити економічне зростання пов’язане зі структурою держвидатків та неефективни м освоєнням емітованих коштів. Частково це так. Однак нещодавно провідний російський аналітик Міхаіл Хазін (він, що цікаво, почав писати про кризу та досліджувати проблематику рецесії задовго до її початку) артикулював спостереження, варте уваги: насправді немає прямої кореляції між закликами “затягнути паски” (їх чути і в США, і в ЄС, і в РФ, і в Україні) й обіцяним “економічним зростанням”. Понад те, різке зменшення видатків (зокрема, і державних) у межах національних економік може завдати їм нищівного удару. Себто анекдотичний “лось” не може “не пити”. Нічого не вдієш — “похмілля”. Які причини такого стану?

Умовно кажучи, сучасна економіка може бути поділена на дві складові: реальний сектор (у якому реалізуються виробництво і кінцевий попит) та фінансовий (у якому приріст благ насправді не утворюється). Останні 30 років, за оцінками Хазіна, взаємодія двох найважливіших економічних секторів фокусувалася на тому, що фінансовий продукував не грошову, а кредитну (!) емісію. Такий підхід давав змогу державам, фінустановам, компаніям та домогосподарствам нарощувати обсяги споживання, себто кінцевий попит, який і був орієнтиром для виробників. Борги при цьому, зрозуміло, збільшувалися (2011-го зросли іще), їх переважно не повертали, а реструктурували, пролонговували або ж віддавали за рахунок залучення якихось нових кредитів. Інакше сучасні національні економічні системи просто не функціонують.

Подальший перебіг подій відомий: щойно Федеральна резервна система США — кредитор останньої інстанції — знизила облікову ставку до нуля (по суті, означила реальну вартість грошей), почалася паніка. У палітрі хаосу експертних думок, припущень і прогнозів Міхаіл Хазін виокремлює два основних (за великим рахунком, взаємопов’язаних, циклічних) тренди:

1) різке згортання обсягів кредитування фінустановами (ключові наслідки — падіння попиту з боку держав і домогосподарств, зменшення обсягів виробництва, оптимізація штатів фірм, ще більше падіння попиту. — Ред.);

2) складнощі з поверненням раніше наданих кредитів (банкрутства фінустанов, компаній, домогосподарств, загрози державних дефолтів. — Ред.).

Який подальший перебіг подій?.. Що робити?.. Загальні відповіді на ці питання навряд чи доцільно шукати — може статися, що універсальних антикризових панацей не існує.

Alses alces. Практика

Про проблеми українського “сохатого” Тиждень писав не раз і доволі докладно. Вони, за великим рахунком, ті самі, що й в Alces americanus, однак менші (за масштабом) і гостріші (за відчуттям)… Alses alces узагалі-то дивовижна тварина. У чому це виявляється?

Наш “лось” не може жити без “американського”. Причому в буквальному сенсі. Нацбанк ще не зробив докладних аналітичних висновків за підсумками 2011 року, але відсутність результатів у нинішній ситуації може сміливо інтерпретуватися як результат. Це підтверджують і компетентні джерела, і попередні дані офіційної статистики. Так, за дев’ять місяців 2011-го обсяг валового зовнішнього боргу України (включно з корпоративним) зріс на $5,8 млрд і на кінець вересня становив $123,1 млрд. Це — на хвилинку — 76,6% національного ВВП. Звісно, можна наводити приклади Португалії, Греції, Італії, Ісландії, інших країн, держборги яких узагалі перевищують ВВП, подекуди в рази. Але такі випадки не можуть сприйматися як орієнтири, слугувати базою для порівняння, адже український ВВП вимірюється в гривнях, а зовнішні борги — у вільноконвертованих валютах.

Зростання зовнішнього боргу протягом січня — жовтня 2011-го визначили: розміщення урядових єврооблігацій (на $2,8 млрд), надання держгарантій під запозичення ($0,7 млрд), збільшення зобов’язань інших секторів за торговими та довгостроковими кредитами (відповідно на $3 млрд і $1,4 млрд). Загалом “пив” наш “лось” не дуже-то й багато порівняно із попередніми роками. Але… іще “погіршало”. Зокрема, обсяг короткострокового боргу за залишковим терміном погашення за дев’ять місяців збільшився на $3,1 млрд — до $52,6 млрд. Саме стільки валюти теоретично може вийти з держави, якщо 30 вересня 2012-го від неї та її резидентів вимагатимуть виконання зовнішніх зобов’язань у повному обсязі кредитори. Для довідки: це майже в півтора раза більше за обсяг міжнародних резервів НБУ станом на кінець ІІІ кварталу 2011-го. У всі попередні роки щастило — борги реструктурували в той чи інший спосіб. Чи пощастить 2012-го? Alces americanus зараз не в найкращій формі.

Про кондиції Alses alces можна говорити розлого, але важливою в цьому контексті видається лише одна цифра: зведений платіжний баланс за підсумками ІІІ кварталу 2011-го був сформований із дефіцитом $1,7 млрд. Нацбанк офіційно визнав: це сталося через зменшення припливу капіталу за фінансовим рахунком за продовження зростання дефіциту поточного рахунка. Тобто кредитних та інвестиційних коштів до України надійшло менше, ніж раніше, тоді як експортовано було менше, ніж імпортовано. Останнє стало традицією: кумулятивний дефіцит поточного рахунка в річному вимірі станом на 30 вересня 2011-го зріс до $8,2 млрд.

Зрозуміло, що на практиці ситуація відрізняється від наведених статистичних зведень. Але поглиблення аналізу видається недоречним. Контекст анекдотичний. Економіка України базується на великих промпідприємствах, імпортований газ дорожчає, торгівельне сальдо стабільно від’ємне, сукупні зовнішні зобов’язання зростають (навіть тоді, коли, здавалося б, і МВФ грошей не “відвантажує”), при владі люди, які мали б найпершими страждати від усього цього (це без урахування критичного vox populi)… “Буль-буль-буль” — це шлях у нікуди, це не господарювання. Дивно, що Alses alces не бачить у “річці” віддзеркалення свого стану… Днями, наприклад, з’ясувалося, що Україна імпортувала 2010-го понад 5,7 тис. плугів на загальну суму $6,5 млн. Сума комусь може видаватися не дуже-то й цікавою. Адже експортувати залізну руду до Китаю рентабельніше… Втім, наведений приклад лише один, а їх набагато більше. І за кожним із них — нестворені робочі місця та неотримані гроші (незароблені, а не кредитні!)… Та й узагалі: чи приємно керувати державою, яка імпортує плуги? Хтось розповідав, що в 1990-х роках з однієї пострадянської країни експортували лопати. Але вони були… титанові.

В'ячеслав ДАРПІНЯНЦ