Податковий “наїзд” на B&H: чому саме зараз?

Вчора, 5-го квітня, приблизно о 10-й годині ранку до офісу дистриб’юторської компанії B&H на вулиці Інститутській, що розташований в приміщенні кінотеатру “Кінопалац”, зайшло кілька десятків людей у формі та в цивільному, і, представившись податковою міліцією, на основі зачитаної постанови, цілий день вилучали системні блоки, сервери і документи (до офісу нікого не пускали, а на вході стояли озброєні люди). Причому вилучання відбувалося без опису — листки з печатками і без клали просто в сумки, і особливого не вчитуючись, чи це є ділові папери бухгалтерського штибу, чи прес-реліз до фільму. Кілька комп’ютерів залишили, лише кинувши погляд на кілька документів і назв папок. Разом з документацією і комп’ютерами B&H до податкових торб потрапили і подібні речі інших компаній — ТОВ “Кінопалац” і ТОВ “Сінема”, що абсолютно протирічить зачитаному з постанови: назв цих компаній там не було.

Приблизно те ж саме відбулося і на студії LeDoyen. З тою лише відмінністю, що через вилучення серверів на студії фактично зупинилася робота, а на цей час проводилося озвучення українською мовою фантастичного бойовика “Морський бій”, анімаційної комедії “Пірати! Банда невдах”, романтичної драми “Милий друг” і фантастичної комедії “Люди в чорному-3”. Зупинка роботи може призвести як до зриву прокату (“… бій” мусить вийти 19-го квітня, а “Пірати…” — 26-го), так і фінансових збитків через порушення угод з американськими прокатниками.

Згідно із заявою компанії B&H, яка була оприлюднена сьогодні на прес-конференції, “стосовно працівників податкової міліції подано повідомлення про порушення відносно них кримінальної справи за фактом зловживання службовим становищем”. Хоча чи буде з цього якась користь, вони ж-бо діяли не від свого імені… Генеральний директор компанії B&H, Богдан Батрух, на питання “що буде далі?” відповів: “Дочекаємося, що принесе нам завтрашній день”.

Єдине питання, яке залишилося нез’ясованим, це не “через що наїхали?”, а “чому так пізно?”.

Причин для “наїзду” є три. Перша стосується власне “ухиляння від сплати податків”, про що розповсюджуватися немає сенсу без аудиту підприємства і оприлюднення як бухгалтерських звітів, так і джерела, з якого Головне управління податкової міліції, як силова частина Податкової служби України, взяла інформацію щодо “правопорушення”. Таких документів годі шукати, і лише суд може поставити об’єктивну крапку в цій справі. Інші дві причини “наїзду” на компанію B&Hмають суб’єктивний характер, і стосуються професійної діяльності компанії та її форми. Мова йде про прокат фільмів, а також їх озвучування.

Ще рік тому директор іншої, значно меншої дистриб’юторської компанії, в приватній розмові тет-а-тет зловтішався, кажучи, що скоро прийде час, коли доберуться і до Богдана Батруха: мовляв зажерся він, контролюючи левову частину українського прокату. З 12-ти постійно працюючих дистриб’юторів, B&Hсправді є лідером на кінопрокатному ринку України, на цей момент, за даними “Мультиплекс-холдінгу”, маючи 35% касового пирога прокату. Компанія представляє світового лідера дистрибуції — United International Pictures, яка у свою чергу прокатує по світі продукцію таких голлівудських мейджорів, як Universal Pictures, Paramount Pictures і Dream Works Pictures. Також компанія прокатує фільми Sony Pictures і Walt Disney (разом з Pixar’ом). Все разом утворює безпрецедентний пакет фільмів з колосальним фінансовим потенціалом. А якщо згадати, що крім компанії B&H пан Батрух володіє мережею “Кінопалаців”, що складається з 12 кінотеатрів від Донецька до Львова, і єдиною в Україні сертифікованою звукозаписуючою Dolby-студією LeDoyen, яка за даними самої студії, озвучує до 60% всіх україномовних фільмів прокату, стає зрозумілий фінансовий інтерес певних гравців ринку в тому, аби гігант втратив свою силу, а ще краще, щоб ця сила розкололась на багато частин і дісталася не гігантам.

Третьою причиною “наїзду” і найбільш очевидною, є саме мовне питання. Богдан Батрух був єдиним з українських дистриб’юторів, хто принципово виступав за озвучування іноземних фільмів державною, затвердженою законодавством українською мовою. Всі інші дистриб’ютор були проти, про що публічно заявляли, і судячи з перекладів деяких фільмів, проводили політику саботажу, навмисно перекручуючи слова, вставляючи русизми і всілякі дурисвітства.

Поява LeDoyenбагатьом меншим студіям суттєво поламала плани, а вал фільмів українською мовою на сході та півдні “ламав” плани роботи деяких кінотеатрів, які відмовлялися демонструвати фільми українською, через що, звісно, страждали самі. Через якийсь час стала очевидною істина, що шила в мішку не сховаєш — на відміну від голослівних побрехеньок українофобів, люди почали більше відвідувати кінотеатри з україномовними фільмами, а не менше, і про це свідчать статистичні данні тих таки кінотеатрів — відвідуваність за 2011 рік зросла майже на 23% (цифра наведена за дослідженням Media Resources Management). Та попри зрозумілість бізнесової та ідеологічної тенденції, підтвердженої на масах, вона не підходить деяким одиницям.

Гору бере інша тенденція — із скасуванням обов’язкового дублювання українською, протягуванням через парламент закону про “другу державну”, переробкою підручників для вишів, переданням Києво-Печерської Лаври Московському патріархату… Список довгий. Як і було сказано — прийдуть “до кожного”.

Ярослав ПІДГОРА-ГВЯЗДОВСЬКИЙ