Податковий кодекс: батіг чи пряник?

П'яте вересня — граничний термін, коли уряд має передати до Верховної ради допрацьований проект Податкового кодексу.

На базі цього документа Кабмін розраховує підготувати держбюджет-2011.

До 10 вересня профільний парламентський комітет з податкової і митної політики зобов'язаний винести цей проект в зал парламенту.

Невидимі автори кодексу

Після місцевих виборів податкова реформа — мета номер два президента Віктора Януковича. Це означає, що Податковий кодекс парламент підтримає.

Незалежно від змісту проекту прихильники і критики влади трактуватимуть прийняття документа як виконання зобов'язань перед МВФ і досягнення уряду Миколи Азарова. Почасти цим пояснюється змагання чиновників за авторство.

Спочатку проект курував віце-прем'єр Сергій Тігіпко, ближче до закінчення процесу кермо перейшло до рук першого віце-прем'єра Андрія Клюєва. Загалом, це мало позначилося на суті документа, оскільки шефство над кодексом — річ формальна.

Нині податковою реформою формально опікується Клюєв, але насправді документ готує група співробітників податкової служби та Мінфіну на чолі із заступником міністра фінансів Тетяною Єфименко. Під егідою цієї жінки пройшло всенародне обговорення, яке звелося до низки погано організованих круглих столів у регіонах.

Формально країна обговорювала прийнятий у першому читанні проект кодексу з 3 по 20 серпня. Заходи відбулися у Харкові, Києві, Львові, Донецьку та Сімферополі. Втім, регіональні дискусії, гучно анонсовані урядом як демократичний спосіб проведення податкової реформи, перетворилися на чиновницьке інсценування.

Обговорювати такі документи марно. Зазвичай, емоційні виступи і пропозиції зводяться до галузевого лобізму окремих податкових пільг.

У кращому випадку, учасники висувають неконструктивні ідеї, наприклад, вирішення проблеми відшкодування ПДВ шляхом заміни податку іншим збором. Фахівців, здатних запропонувати коректні юридичні формулювання, ще менше.

Правда, організаторам обговорення слід віддати належне. Передусім, вони обрали зручний для себе час: у період спекотних відпусток і національних свят число бажаючих аналізувати понад 500 сторінок документа значно зменшилося.

Крім того, актуальність теми потьмяніла на тлі вагоміших інформаційних приводів — відновлення співпраці з МВФ і підготовки до випуску ПДВ-облігацій.

Все це знизило гостроту дискусії, і розмова вийшла деструктивною. За словами співробітників Мінфіну, іноді місцеві активісти готувалися до нарад, аналізуючи неактуальну версію проекту, затверджену парламентом у першому читанні.

Половина учасників приходила на форум, аби ознайомитися з проектом кодексу — газету “Урядовий кур'єр” роздавали на вході у зал засідань.

Бували кумедні випадки, коли зауваження подавалися до проекту кодексу, підготовленого три роки тому урядом Віктора Януковича. Загалом обговорення звелося до театру одного актора. Співробітники Мінфіну “для галочки” ретельно фіксували у блокнотах всі усні зауваження.

Невидимі тези кодексу

Проект, підкреслюють його автори, підготовлений в рамках комплексної Програми економічних реформ на 2010-2014 роки. Проте після детального аналізу цей документ складно назвати реалізацією обіцянок Віктора Януковича.

Так, у проект кодексу не потрапив розділ про відновлення пільг для вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку, ліквідованих урядом Юлії Тимошенко. Проти цієї позиції виступив Рінат Ахметов, який, кажуть, розцінив ідею митних і податкових пільг як сумну модель недобросовісної конкуренції.

І хоча тему пільг підтримують депутати фракції, зокрема, Олексій Плотніков, всерйоз до цього питання ніхто не має наміру повертатися. Тим більше, що на рівні Адміністрації президента його блокує заступник голови АП Ірина Акімова.

Нема у проекті і обіцяних урядовцями податків на розкіш — дорогі авто, особняки і сигари — приманки для електорату Партії регіонів. Не потрапив у документ і податок на нерухомість, особисто анонсований президентом.

За інформацією “Економічної правди”, це відбулося не через інтриги, а через банальні інтелектуальні лінощі працівників апарату Мінфіну, які не зуміли вчасно підготувати грамотну розшифровку цього податку.

За словами Тетяни Єфименко, Верховна рада обов'язково включить податок на нерухомість у проект кодексу окремою главою. Розмір податку, уточнює заступник міністра, залежатиме від площі житла: власник квартири площею понад 100 квадратних метрів буде платити на рік по 10 гривень за квадратний метр.

“Правда, я вважаю, що податок треба прив'язувати не до квадратних метрів, а до вартості об'єкта власності”, — зазначила Єфименко.

На її думку, вартість об'єкта нерухомості повинна залежати не від ціни будівельних матеріалів, з яких споруджено дім, а від місця його розташування: на березі моря чи у селі без доріг та інфраструктури. Цей податок стане найскладнішим, тож відповідна глава з'явиться у проекті кодексу в останню мить.

Разом з тим, документ містить багато цікавих новацій. У допрацьованому проекті автори вирішили відмовитися від введення п'ятивідсоткової ставки податку на доходи фізосіб, отримані від іменних ощадних сертифікатів і депозитів у банках.

Паралельно до 2016 року запроваджуються податкові канікули для новостворених підприємств з обсягом інвестицій понад 5 мільйонів гривень. Верх люб'язності з боку уряду — поетапне зниження ставок за базовими податками — ПДВ і податком на прибуток, а також нульова ставка для деяких видів “спрощенців”.

Уряд зберігає як клас платників єдиного податку, що підвищує шанси на успіх документа. Правда, є деякі зміни. Для приватних підприємців граничний річний рівень доходу знизиться на 200 тисяч гривень до 300 тисяч гривень.

Спрощеною системою будуть користуватися підприємці, які займаються оптовою торгівлею, продажем через інтернет, аудитори і бухгалтери. Вони платитимуть 200-600 гривень на місяць. Інші види діяльності “коштують” 20-200 гривень.

Для юридичних осіб ставка знижується вдвічі — до 3% без урахування ПДВ і 5% з урахуванням ПДВ. Нульова ставка з 2011 року по 2015 рік встановлюється для 42 видів діяльності. Ця глава проекту кодексу під особливим прицілом у підприємницьких лобістів і до останнього корегується співробітниками Мінфіну.

На тлі цих норм у проекті зберігаються інші, більш принципові статті, які автори намагаються не випинати на перший план.

Так, базова ставка з податку на прибуток хоча і складе запропоновані раніше 20%, але лише з 2014 року. З 1 січня 2011 року будуть застосовуватися нинішні 25%, а не схвалені у першому читанні 20%. Через рік ставка знизиться на 1 процентний пункт, а в наступні два роки — на 2 пункти щорічно. Однак і це не головне.

Податкова реформа, як стверджують самі її розробники, має на меті перехід до “добровільного методу сплати податків”. Однак досягти цієї мети неможливо без кардинальної трансформації податкової служби, про що кодекс лише натякає.

Європейський досвід свідчить про доцільність поділу держорганів, які адмініструють податки, і органів, які контролюють і штрафують несумлінних платників, — податкової адміністрації і податкової міліції. Добровільність у сплаті податків різко знижує чисельність співробітників фіскальних органів.

Порівняно з варіантом кодексу, прийнятим у першому читанні, допрацьований проект в частині перевірок виглядає більш ліберальним. Зокрема, автори урізали можливість для податківців проводити фіскальний контроль, обстежуючи житло чи інше майно громадян, а також шляхом опитування платників.

Зате автори зберігають виїзні перевірки, які дозволять ДПА без попередження щомісячно проводити аудит підприємств. Податківці і надалі контролюватимуть трудове законодавство і списуватимуть кошти з рахунків платників.

Зберігаючи діючу структуру служби, автори дискредитують задекларований принцип добровільності. На практиці це призведе до підвищення активності ДПА.

Керівництво відомства буде змушене чимось зайняти 60 тисяч працівників, штучно придумуючи їм приводи для перевірок і фіскального тиску на підприємства. Стимулом до інтенсивної роботи стане дефіцит держбюджету.

Невидимі цілі кодексу

Декларована мета проекту — зниження фіскального тиску на економіку, однак у 2011 році, швидше за все, варто очікувати збільшення дефіциту держбюджету.

Ймовірно, ДПА почне вибірково застосовувати норми Податкового кодексу, користуючись лише тими статтями, які збільшують їхні права, та ігноруючи статті, спрямовані на захист платників податків. Про можливість такої практики свідчать систематичні порушення законодавства про ПДВ.

Чинний закон зобов'язує ДПА відшкодовувати податок протягом двох місяців після подачі декларації. Закон забороняє фіскальним органам вимагати авансову сплату ПДВ, що стало типовою практикою роботи податківців під час кризи.

За інформацією “ЕП”, заборгованість держави з ПДВ сягає 40 мільярдів гривень, а обсяг переплат з податку на прибуток перевищує 15 мільярдів гривень.

На тлі такої законодавчої дисципліни деякі новели проекту кодексу виглядають загрозливо. Приміром, впроваджуються норми, які дозволяють обкладати податками не тільки доходи, а й витрати і капітал, чого раніше не було.

Ефективне введення податків на витрати і капітал можливе лише після проведення податкової амністії, тобто після фіксації майнового стану резидентів.

В іншому випадку, непрямі методи перетворяться на волюнтаристський інструмент, який дозволить податківцям переслідувати сумлінних платників і обходити стороною тих, хто налагодив з ними дружній контакт.

Світлана КРЮКОВА