Перед новим політичним сезоном: чим закінчується спекотне літо й чому осінь буде гарячою

Літо 2023 року стало найгарячішим у Східній Азії за всю історію спостережень. У багатьох країнах побито рекорди як за температурою, так і за тривалістю спеки. Не менш катастрофічними виглядали повідомлення з Європи та США, де температура сягала 50 градусів за Цельсієм. Фахівці однозначно пов’язують такі аномалії зі змінами клімату, й ця тема, безперечно, була б провідною на рівні політичного діалогу розвинених країн, якби не війна. Зусилля України зі звільнення територій, усе нові й нові злочини російських агресорів, атаки на українські порти та блокування експорту зерна, постачання зброї й зусилля з просування української формули миру займали в липні та серпні явно більше ефірного часу, ніж обговорення проблеми СО2.

Однак спека політиці не завадить. Зустріч у Джидді, де до обговорення української формули миру було залучено політичних радників керівників більш як сорока країн, стала важливим підготовчим кроком до нового осіннього політичного сезону, який обіцяє бути не менш гарячим і напруженим, ніж серпневий.

На початку серпня на традиційну закриту зустріч у Бейдайхе вирушило все керівництво КНР. Нинішні збори обіцяють стати історичними, й причиною цього є практично повна відсутність “старійшин” — колишніх керівників КПК і КНР, які після останнього з’їзду КПК залишилися без роботи. Згідно зі скупою інформацією, що просочилася з Пекіна, в Бейдайхе обговорюватимуть ситуацію навколо Тайваню, проблеми з економікою, які стають загрозливими, та відносини зі США, що перебувають у найнижчій точці з моменту нормалізації двосторонніх відносин наприкінці 1970-х. Зазвичай рішення, ухвалені в Бейдайхе, у вересні-жовтні затверджують на пленумі КПК, і вони стають мало не законом. І якщо раніше помилки й невдачі можна було б списати на попередників, то тепер позиція Сі Цзіньпіна як єдиного та повноважного лідера передбачає й особисту відповідальність, а визнавати свої помилки не любить ніхто.

Приміром, як ставитися до того, що Тайвань відвідав віцепрезидент керівної Ліберально-демократичної партії Японії Таро Асо (це перший візит такого рівня з 1972 року)? Або як реагувати на запланований візит віцепрезидента Тайваню Вільяма Лая до США та Парагваю? Лай буде основним претендентом на виборах президента Тайваню в січні наступного року від керівної Демократичної прогресивної партії, що обстоює незалежність Тайваню. Ба більше, Хоу Ю-і, кандидат від опозиційної партії Гоміньдан, яку підтримує КНР, у липні обрав Японію для своєї першої закордонної поїздки в статусі кандидата в президенти, і це при тому, що Японія дедалі голосніше почала говорити про потребу стримувати КНР. Зустрічі Хоу Ю-і в Токіо відбулися за зачиненими дверима, однак стало відомо, що він, зокрема, висловив розуміння планів Японії зливати забруднену воду з атомної станції Фукушіма-Даїчі в океан. Пекін використовує чутливість Японії до цих планів, попри схвалення МАГАТЕ, а тут представник опозиційних сил Тайваню їх підтримує. Щось негаразд.

Не менш серйозні проблеми, які мають обговорити в закритому колі партійного й державного керівництва КНР, — зі сфери економіки. Згідно з усіма, навіть власними китайськими прогнозами, скорочення населення КНР набуло загрозливого й незворотного характеру. Це ставить під загрозу плани Сі Цзіньпіна перевести економіку на модель “суспільства споживання”. Додайте до цього кризу на ринку нерухомості (переоцінка вартості житла з огляду на його надлишок), величезне зростання боргів унаслідок багаторічної політики неконтрольованого залучення інвестицій регіональною владою в умовах падіння споживання, три роки закритості через пандемію коронавірусу та погіршення зовнішньої кон’юнктури в Європі та США.

Експертиза регіональних мозкових центрів і фінансових інституцій свідчить про те, що Китай перестає бути привабливим із погляду виробництва товарів (США, приміром, перейшли на товари, вироблені в Мексиці), дедалі привабливішою для інвестицій виглядає Індія (2023 року Apple відкрив тут свій перший магазин і оголосив про великий інтерес до цієї країни). Рішення Білого дому різко обмежити інвестиції в технологічні сектори КНР — напівпровідники та мікроелектроніку, квантові обчислення та штучний інтелект — істотно обмежують двосторонню взаємодію, про яку начебто говорили під час недавніх контактів із керівництвом КНР представники США. Деякі інвестиції тепер заборонено повністю, деякі підлягатимуть ретельному регулюванню. Раніше обмеження на поставки до КНР обладнання у сфері напівпровідників запровадила Японія. Судячи з повідомлень японських ЗМІ, надзвичайно знервовано в Пекіні сприймають і проведення 18 серпня в Кемп-Девіді тристороннього саміту США—Японія—Південна Корея, в центрі якого буде безпека у Східній Азії. Очікується, що на цьому саміті ухвалять історичні рішення, а сам формат проведення таких зустрічей стане щорічним. Безперечно, політика Китаю стосовно Тайваню та Південно-Китайського моря, підтримка КНДР і Росії стали сильними стимулами для формування механізмів протидії планам змінити статус-кво силою, про які з упертою періодичністю говорять у Пекіні та Пхеньяні.

За всієї зовнішньої замкнутості на протистояння США—КНР і періодичне загострення внутрішніх проблем основних гравців агресія Росії проти України залишається важливим елементом регіональної політики. Є підстави вважати, що блокування Росією експорту зерна з українських портів, яке триває, безглузді з військового погляду й терористичні по своїй суті атаки на цивільну інфраструктуру, відсутність будь-яких перспектив у китайського “мирного плану” починають турбувати Пекін. У жовтні 2023 року Сі Цзіньпін готується прийняти Путіна з візитом. Вочевидь, тоді й відбудеться відверта розмова, підкріплена, сподіваємося, успіхами ВСУ на фронті. Китай має зрозуміти, що йому не побудувати нової архітектури глобального світового порядку в союзі з міжнародним злочинцем і терористом.

Немає підстав уважати, що підтримка наших основних партнерів слабшає, попри вкиди соціологічних опитувань, які нібито свідчать про протилежне. Але чого не можна не враховувати — то це внутрішньополітичних труднощів, які є природним результатом демократії і виникають навіть у стабільних країнах. У Японії вже у вересні очікуються серйозні перестановки в уряді на тлі падіння рейтингу уряду Фуміо Кішіди. Безумовне зміцнення позицій Японії на зовнішній арені, якого домігся чинний глава уряду, дещо знівельоване помилками в загальнонаціональних процесах діджиталізації, зокрема поводження з особистими даними японців (украй чутлива для японського суспільства проблема). Наступного року мають відбутися партійні вибори, зокрема президента керівної Ліберально-демократичної партії, який і є прем’єр-міністром, а попереду ще боротьба за бюджет 2024 року, яку важко виграти з нинішнім рейтингом нижче 30%. На щастя, підтримка України в японському суспільстві залишається досить високою (на рівні 75%). Та водночас слід враховувати, що громадська думка в Японії вкрай чутлива до будь-яких радикальних рішень. Приміром, кожна нова хвиля санкцій (остання передбачає обмеження на експорт до Росії 758 груп товарів) впливає на економічну ситуацію в країні, а отже, й на рейтинг уряду. У такій ситуації пошук правильного балансу інтересів усіх зацікавлених груп і планомірна роз’яснювальна робота є критичними.

Вже незабаром, цієї осені, відбудуться саміти АСЕАН, АТЕС і “Великої двадцятки”, на полях яких очікуються контакти лідерів США, Китаю, Японії, Індії. Схоже, всі розуміють, що наступний рік — рік важливих виборів, і найліпше, аби вони відбулися в атмосфері закінчення війни на умовах України, стабілізації ринків продовольства та енергоресурсів, формування підвалин майбутньої архітектури міжнародної безпеки. Але для цього слід подолати страх перед агресором, який залишається чималим навіть серед розумних і сильних, і надати Україні необхідні засоби ураження великої дальності. Можливо, навіть у НАТО зрозуміють, що проблема не в ядерній зброї РФ, а в розколі й дезорганізації демократичного табору, яких прагне Путін. Йому не потрібний конфлікт із сильним противником, він одержує задоволення від процесу перетворення порядку на хаос, людей — на слухняних маріонеток, реальності — на написану в стінах Луб’янки матрицю. Однак, як казав Авраам Лінкольн, можна весь час дурити декого, можна деякий час дурити всіх, але не можна весь час дурити всіх. Сподіваємося, що це зрозуміють і в Бейдайхе. 

Сергій КОРСУНСЬКИЙ, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Японії