Цього року українські ЗМІ писали, що російські супермаркети продають український чорнозем, “ретельно перевірений на вміст шкідливих речовин”. Зважаючи на традиції та цінності росіян, уявити це не дуже складно.
Але навіть якщо це правда, у такій спосіб росіяни не можуть позбавити нашу країну якоїсь значної кількості чорнозему. Натомість немає жодних сумнівів, що окупанти знищують наші ґрунти просто на місці й досягли немалих “успіхів” у цій справі.
“Українська правда” розповідає, як воєнні дії шкодять українським ґрунтам, як їх можна “вилікувати” і що чекає на найскладніших “пацієнтів”.
Бомбові воронки для риби
Після завершення В'єтнамської війни на території країни лишилося близько двох із половиною мільйонів воронок від вибухів.
Щоб позбавити повстанців схованок під кронами тропічних дерев, ліси рясно поливали “оранжем”. Тоді дерева ставали голими, а згодом помирали.
Щоб позбавити аграрну країну ресурсів для життя й опору, на її поля скидали бомби. В залишених ними вирвах після закінчення війни в'єтнамські селяни облаштували ставки для вирощування риби.
Історії про те, як війна впливає на природу, на щастя, не такі непроглядні, як більшість інших історій про війну. Бо для частини природи війна — це справді можливість.
Після В'єтнамської війни на полях країни залишилося безліч кратерів від американських бомб
ФОТО: GETTY IMAGES
Люди кидають на полях урожай, тому розводиться багато мишей. Це збільшує кормову базу для лисиць та вовків. Тому вовка, наприклад, справедливо називають “твариною війни”.
Люди в Україні не дуже радіють забороні відвідувати ліси під час війни, натомість тішаться птахи та звірі.
Демілітаризована зона між Північною та Південною Кореями — небезпечне місце, де людей немає. Але завдяки цьому воно вимушено перетворилося на заповідник, де мешкає амурська плямиста пантера, рідкісні види журавлів, ведмеді й усього понад сто видів тварин, що потребують охорони.
А на території американської військової бази Форт Ліберті живе метелик, що зветься сатир святого Франциска. І це не випадково, бо військові бази загалом значно гостинніші місця для рослин і тварин, ніж мирні міста та рясно зрошені отрутами поля.
Такі парадоксальні приклади, коли війна чи військова сфера позитивно впливає на природу, можна перелічувати й далі. Але серед них майже не буде історій про ґрунти — їм війна ніколи нічого хорошого не несе. Приклад про штучні ставки у бомбових вирвах — чи не єдиний виняток із цього правила. Та й то лише тому, що колишній ґрунт обернувся на дно ставка.
ФОТО: MELISSA MCGAW
Багатий внутрішній світ ґрунтів
Радіобіологиня та популяризаторка науки Олена Паренюк, коли пояснює дітям, як влаштований і як працює ґрунт, проводить аналогію з людським організмом. Якщо біосфера — це тіло людини, то ґрунт — це кишківник.
Цей орган в людини чи інших тварин населяють безліч різних бактерій. Якщо баланс у цьому “багатому внутрішньому світі” порушують антибіотики чи неправильне харчування, людина нездужає й часом дуже серйозно.
В ґрунті живуть незліченні безхребетні та незрівнянно більше бактерій та грибів. Їхня задача — розкладати рештки відмерлих рослин і тварин, щоб хімічні елементи могли повернутися в рослини та продовжити коло життя.
Є й інші задачі. Наприклад, азотфіксуючі бактерії постачають рослинам азот із атмосферного повітря, який рослини самостійно засвоїти не можуть.
Людмила Білявська, докторка наук з Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України розповідає, що один грам “здорового” ґрунту містить мільярди різних мікроорганізмів, яким завдячує своїми родючими властивостями.
Втім, на сільськогосподарських полях такі справді якісні ґрунти зустріти складно. Через нещадну експлуатацію мільярди мікроорганізмів перетворюються на мільйони.
А на місці, де горів танк чи вибухнула бомба, мільйони скорочуються до тисяч. І заразом знижується здатність ґрунту підтримувати життя рослин.
Свинець. Мідь. Ртуть
Водночас земля на місці вибуху чи поруч із ним “збагачується” хімічними компонентами, яких раніше тут не було взагалі або було незрівнянно менше.
Катерина Полянська, екологиня з організації “Екологія. Право. Людина”, зібрала понад сотню зразків ґрунту з різних регіонів України, де відбувалися бойові дії, щоб визначити хімічні зміни, які відбулися в землі.
Виявилося, що ґрунт зі снарядної вирви на шкільному подвір'ї в Миколаївській області містить понад 600 міліграмів свинцю з розрахунку на один кілограм. Це приблизно у 20 разів більше гранично допустимої концентрації (ГДК) — порогової кількості, що вважається все ще безпечною для здоров'я людини.
А неподалік від вирви кілограм ґрунту містить лише 25 міліграмів свинцю. Це менше за величину ГДК і доводить, що поки на шкільному подвір'ї не розірвався снаряд, проблем зі свинцем у ґрунті там не було. Це теж важливо перевіряти, адже бойові дії часто точаться у промислових регіонах, де довкілля і до війни було далеко не в зразковому стані.
Фото надато КАТЕРИНОЮ ПОЛЯНСЬКОЮ
В іншій пробі, яку Катерина взяла на місці ракетної воронки у лісі, також на Миколаївщині, лабораторія виявила перевищення концентрації міді більше ніж у сто разів.
Настільки високі концентрації шкідливих металів на місці бойових дій зустрічаються далеко не завжди. Але для ртуті, ванадію та кадмію перевищення фонових значень у 3-6 разів — звична справа.
Мертва земля
Важкі метали — далеко не єдиний хімічний слід воєнних дій у ґрунті. В результаті вибухів, розливів та горіння в довкілля потрапляє цілий букет різноманітних хімічних сполук. Від практично безпечних, таких як вуглекислий газ, до явно шкідливих. Таких як тротил, відомий також, як ТНТ, токсичний для людей та ґрунтових організмів.
Вся ця “хімічна зброя” у високих концентраціях разом із високою температурою і тиском від вибуху здатна вмертвити ґрунт у буквальному сенсі слова.
Людмила Білявська проводила експерименти з різними зразками ґрунту з місця бойових дій, щоб перевірити, наскільки така земля придатна для вирощування рослин. Виявилося, що в ґрунті з-під згорілого танка насіння пшениці взагалі не проростає.
Може бути навіть гірше, якщо якісь рослини проростуть на понівеченій війною землі.
Фото надане КАТЕРИНОЮ ПОЛЯНСЬКОЮ
Що робити з вирвами
Доля хімічних забрудників, які опиняються в землі внаслідок воєнних дій, складається по-різному. Це залежить від самої речовини, від типу ґрунту, від того, що саме тут росте тощо.
Якісь речовини можуть потрапити в ґрунтові води, що їх споживають, п'ють люди. Інші — опинитися в сільськогосподарських рослинах, а відтак потрапити до організму людини.
Якщо повернутися до вже згаданих важких металів, то їх, наприклад, особливо активно накопичують листові овочі.
Тому Катерина Полянська наполягає, що загорнути землею вирву на полі чи на городі та продовжувати вирощувати там сільськогосподарські культури — точно не найкраще рішення. В ідеалі потрібно вибрати вражений ґрунт і замінити його на “здоровий”.
Але в Україні немає спеціальних полігонів, де можна було б таку землю безпечно захоронити. І немає стільки “непотрібної” чистої землі, щоб засипати всі воронки від вибухів.
З огляду на це ідея природоохоронця Олексія Василюка, який пропонує після перемоги України тимчасово використовувати російські поля, не виглядає такою вже екстравагантною. Хоча й реалістичною теж не виглядає.
Засіяні залізом
Сьогодні багато українських земель сільськогосподарського призначення перебувають під окупацією, якісь — заміновані, а інші — понівечені в результаті бойових дій. Поки триває активна фаза війни, оцінити реальний стан цих ґрунтів і загальний розмір збитків можна хіба що приблизно. Але ось лиш один із прикладів.
На супутниковому знімку поля в Ізюмському районі на Харківщині природоохоронці нарахували понад дві тисячі воронок від вибухів на площі в один квадратний кілометр. Якщо для наочності розподілити ці вирви рівномірно, то в кожному квадраті зі стороною 22 метри опинилося б по одній воронці.
Фото: MAXAR TECHNOLOGIES
Разом ці снаряди вивернули не менше 90 тисяч тонн ґрунту і додали до нього тонни заліза, міді, сірки та інших речовин, яким не місце там, де росте пшениця.
