PEPи Довгапанчоха, або Перевірка політично значущих осіб по-українськи

Без достатньої уваги професійної спільноти та ЗМІ пройшов законопроєкт №9269 “Про внесення змін до Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення” щодо приведення термінології у відповідність із міжнародними стандартами”.

Такий собі на перший погляд технічний закон, однак не все так просто. Проєктом пропонується уточнити строки та особливості проведення перевірки суб’єктами первинного фінансового моніторингу (банками, іншими фінансовими установами, страховими компаніями тощо) стосовно клієнтів, які є політично значущими особами, членами їхніх сімей та особами, пов’язаними з політично значущими особами (далі — РЕР).

Внесений Кабміном до Верховної Ради ще наприкінці травня 2023 року, він кілька місяців чекав першого читання, хоча позитивні висновки профільного комітету з питань фінансів, податкової та митної політики було отримано того ж травня. Водночас прийняття закону вимагають домовленості з МВФ. На думку депутата Ярослава Железняка, народні обранці, які несуть на собі весь тягар PEP, не будуть щасливі з того приводу. Розберімося, чому!

Як випливає з назви законопроєкту, яка, відверто кажучи, не зовсім корелює з його змістом, він покликаний гармонізувати термінологію національного законодавства із запобігання та протидії легалізації зі стандартами FATF (Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей) і ЄС. Однак суть його значно ширша.

Законом справді наводиться лад щодо PEP і гармонізації з визнаними світовими зразками, проте ці правки не лише юридична техніка, вони мають доволі принциповий характер. Трохи передісторії для розуміння.

Україна зобов’язана вживати заходів, щоб забезпечити реалізацію рекомендацій Європейської комісії, зазначених у Висновку Єврокомісії щодо заявки України на членство в Європейському Союзі, у частині забезпечення відповідності національного законодавства щодо боротьби з відмиванням грошей стандартам FATF. Водночас законом №2736 майже рік тому народні обранці прийняли дещо для себе. А саме, що політично значущі особи через три роки після виконання публічних функцій втрачають такий статус. Така новела від українських законотворців викликала нерозуміння західних партнерів, адже вона йде у розріз з вимогами FATF і Директиви (ЄС) 2015/849 Європейського парламенту та Ради від 20 травня 2015 року “Про запобігання використанню фінансової системи для цілей відмивання грошей або фінансування тероризму”.

Так, 12-ю Рекомендацією FATF статус “Публічні діячі” не обмежений періодом часу, протягом якого особа має залишатися визнаною як публічний діяч після складання нею політичних функцій. Керівництво FATF (FATF Guidance “Politically Exposed Persons”) наголошує на використанні ризик-орієнтованого підходу під час визначення публічних діячів і (особливо) на невстановлений термін. Коли йдеться про ризик-орієнтований підхід, мається на увазі посилений контроль за наявності підвищених ризиків.

Простими словами, під гаслами стабілізації фінансової системи в умовах збройної агресії депутати запровадили часовий ценз у три роки на перебування у статусі PEP, а тепер їм доведеться зі скрипом повернутися до статус-кво та знову стати “вічним” об’єктом посиленого моніторингу, хоча і на засадах ризик-орієнтованого підходу.

Хоча автори законопроєкту знову не втрималися від спокуси закласти доволі контроверсійну норму та хоч якось обмежити строки перебування у статусі РЕР. Так, запропонована редакція нового абзацу 14 частини 13 статті 11 закону, що “у разі коли з часу припинення виконання політично значущою особою визначних публічних функцій̆ пройшло більше дванадцяти місяців і суб’єкт первинного фінансового моніторингу під час проведення належної̈ перевірки переконається в тому, що така особа більше не несе ризику, притаманного політично значущим особам, суб’єкт первинного фінансового моніторингу може не вживати щодо неї, членів її сім’ї та осіб, пов’язаних із нею, заходів, визначених пунктами 2—4 цієї частини”. І хоча, на думку профільного комітету, вищезазначене положення законопроєкту не суперечить Директиві ЄС 2015/849, воно потребує доопрацювання з метою виключити дискреційні повноваження (тобто право діяти на власний розсуд) фінустанов, що сприятиме запобіганню зловживанням і маніпуляціям.

Як вбачається із пояснювальної записки до проєкту, такі зміні зумовлені численними скаргами на невиправдано жорсткий підхід деяких банків “стосовно встановлення (подовження) ділових відносин з національними публічно значущими особами”. Практика застосування банками законодавства у сфері запобігання та протидії свідчить про те, що деякі банки застосовують однаковий формальний підхід до всіх клієнтів, які належать до національних публічних діячів, членів їхніх сімей і пов’язаних із ними осіб, як до високоризикових клієнтів, не враховуючи видів послуг і рівня впливу.

Як насправді втілюватиметься ризик-орієнтований підхід, наразі можна лише здогадуватися, тим більше підзаконну нормативку буде розроблено НБУ та міністерствами протягом трьох місяців після набрання законом сили.

Кабмін доцільно ініціював розширення ознак порогової фінансової операції, якщо кінцевий бенефіціар є громадянином чи має постійне місце проживання (перебування, реєстрації) в державі, що здійснює збройну агресію проти України. На практиці це означатиме, що операції на суму більш як 400 тис. грн із російським капіталом стануть предметом ще прискіпливішого моніторингу та відповідних форм реагування.

Підсумовуючи, можна сподіватися, що прийняття зазначеного закону стане позитивним сигналом для міжнародної системи протидії відмиванню коштів, сприятиме відповідності національного законодавства міжнародним стандартам у сфері запобігання та протидії, забезпечить здійснення уповноваженими суб’єктами ефективного фінансового моніторингу щодо операцій політично значущих осіб. А зрештою, все це позитивно вплине на подальші політичні рішення щодо заявки України на членство в Європейському Союзі та виділення такої необхідної сьогодні фінансової підтримки. І хоча сподівання — це завжди добре, виключати законодавчі спроби цікаво інтерпретувати світові стандарти “з урахуванням національної специфіки” не варто. Так само, як і перекоси на рівні суб’єктів моніторингу щодо незручних політично значущих фігур. Час покаже! 

Михайло ТРЕТЬЯКОВ, керуючий партнер адвокатського обʼєднання AZONES