Олігархів багато — президент один. Порошенко проти Коломойського, Фірташа і Льовочкіна

Наприкінці березня 2014 року у Відні зібралося троє українських олігархів та один боксер-депутат-лідер опозиції. Розмова у них була довга і детальна. Одразу після неї Віталій Кличко відмовився балотуватись на президентських виборах і підтримав кандидатуру Петра Порошенка.

Двоє олігархів, які були на тій зустрічі — Дмитро Фірташ та Сергій Льовочкін — через свої медійні ресурси донесли до виборців необхідність обрати Порошенка в першому турі.

У ході тієї розмови були досить детально прописані сфери впливу, контроль над якими мав отримати кожен із учасників зустрічі. За свою першу п'ятирічну каденцію Порошенко зумів не виконати майже жодного пункту тієї угоди.

“Петро всіх “кинув”. І Бог з ними з деталями. Глобально він обіцяв дві речі — закінчити війну і встановити однакові правила для всіх, щоб усе було по справедливості. А насправді усе вийшло в одну пащу”, — розводить руками в розмові з УП очевидець віденських переговорів.

Через згадані домовленості в 2014 році Юлія Тимошенко називала Порошенка “єдиним кандидатом від олігархів”. За іронією долі, рівно через п'ять років ситуація змінилась на протилежну.

Більшість олігархів, за окремими винятками, втратили віру у Порошенка, воліючи допомагати будь-кому з його конкурентів. Чи то буде Тимошенко, чи то Володимир Зеленський, чи хтось інший.

“Те, що Порошенко робить — за межею добра і зла. Ок, якби в нього було 30-40% рейтингу, і він змінив країну! Але він просто довів людей до злиднів, а тепер цю бідноту хоче скупити. Цього не можна допустити”, — обурюється УП один із олігархів.

“Українська правда” вирішила розібратись, які стосунки у чинного президента з українськими олігархами, та як у їхньому середовищі ставляться до можливого переобрання Порошенка на другий строк.

“Два олігархи” і “Троїстий союз”

“Треба розуміти, що насправді у країні залишилось два олігархи. Людей, які мають системний доступ до державних ресурсів, є всього пара: Порошенко і Рінат Ахметов. Більше на країні не заробляє ніхто”, — скаржився якось у розмові з УП один із тих, кого прийнято було називати українським олігархом.

За 5 років президентства Порошенка розклад сил між фінансово-промисловими угрупуваннями справді відчутно змінився. Більшість “класичних” олігархічних груп втратили контроль над багатьма активами, а у декого, як, наприклад, в Ігоря Коломойського, активи взагалі були забрані чи арештовані.

“У Коломойського забрали “Приват”. “Азотам” Фірташа (заводи з виготовлення азотних добрив — УП) і його газорозподільчим мережам перекрили кисень. Новинський ходить під справами в ГПУ. У Пінчука постійно збитки. Фактично, зараз працює тільки “Роттердам +”, і то тільки тому, що там Петро в долі”, — скаржився на проблеми з новою владою один із членів “клубу олігархів” ще рік тому.

З наближенням виборів напруження у стосунках між Порошенком та іншими олігархами тільки посилилось. Мало кого з найбагатших українців тішить перспектива прожити ще 5 років правління Петра Олексійовича. Але відкрито протистояти йому готові не всі.

Загалом позиція олігархів щодо підтримки Петра Порошенка розділила їх на дві групи.

Перша — так звані “нейтральні”. Із тих, чиї статки оцінюють у понад $1 мільярд, позицію рівновіддаленості від усіх кандидатів намагаються зайняти Віктор Пінчук і Костянтин Жеваго. Найбагатший український олігарх Рінат Ахметов теж воліє нікого відкрито не підтримувати, навіть висуванця своєї ж партії.

“Ахметов найхитріший, тому і найбагатший. Він нікого підтримувати не буде, бо будь-якому президенту треба буде Ахметов. Хто б не виграв, він мусить домовлятись із найбагатшою людиною країни”, — пояснює ситуацію один із найвпливовіших представників чинної влади.

І справді, медійні ресурси Ахметова сконцентровані не так на роботі “за” чи “проти” Порошенка, як на концентрації “свого” електорату навколо Олександра Вілкула.

“Ми стартували майже з нуля, а тепер у Вілкула уже 3-4% є. Головне — не дуже програти Бойку. Бо ми чотири роки привчали своїх виборців, що він наш лідер, і перебити це за три місяці дуже складно. Але ми рухаємось в цьому напрямку”, — розповідає один із лідерів ахметівського крила “Опоболоку”.

Сам Ахметов займає досить акуратну позицію щодо Порошенка. Але його партнери, які тепер керують партією, — Вадим Новинський і Борис Колесніков — чинного президента, м'яко кажучи, не жалують.

“Перемога Порошенка — це буде катастрофа для країни. Знаєте, мені якось старці на Афоні сказали, що найбільша біда України — Порошенко. Вони там без телевізора, без газет українських живуть, а все одно знають. Ми постараємось зробити все, щоб другого строку Порошенка не було”, — запевнив у розмові з УП Новинський.

“Нам не треба ніяких додаткових угод ні з Тимошенко, ні з кимось іншим, щоб наші члени в комісіях не допустили підкупу і фальсифікацій. А без цього Порошенко не виграє”, — додав він.

Але Новинський — не найбільш заряджений противник Порошенка. Ще радикальніше проти чинного гаранта налаштований несподіваний “троїстий союз” Дмитра Фірташа, Сергія Льовочкіна та… Ігоря Коломойського. Того самого Коломойського, який у 2014 році одразу після Революції Гідності розгорнув цілу інформаційну війну проти Льовочкіна.

Ігор Валерійович святкував свій 56-й день народження в Ізраїлі. Привітати колегу по олігархічному цеху прилетів і Льовочкін.

Як розповідають джерела УП в оточенні Коломойського, це був не просто візит ввічливості. Льовочкін прилітав промацати ґрунт і з'ясувати, який вплив насправді має Ігор Валерійович на лідера президентської гонки Володимира Зеленського та чи можна якось “взяти участь” у цьому проекті.

Деталі розмови двох олігархів невідомі, але по часу вона майже збіглась із тим, як і медіа Льовочкіна почали з'являтися позитивні згадки про Зеленського.

“Якщо чесно, то у Льовочкіна склалося враження, що Коломойський більше зрадів би, якби виграла Тимошенко. Це зрозумілий для всіх варіант. А що буде робити Зеленський, ніхто зараз не знає. Може, і він сам не знає”, — стисло переказують підсумки ізраїльського візиту співрозмовники УП в оточенні Льовочкіна.

Єдиний пункт, на якому Льовочкін, Фірташ і Коломойський точно сходяться — Порошенку не можна дати перемогти вдруге.

“От, фактично, це тільки троє “неспокійних” із тих, кого ви називаєте олігархами, хто готові відкрито іти проти Петра. Решта воювати не будуть. Але якщо він знову виграє, то це означатиме, що він отримав карт-бланш робити все, що захоче”, — підсумовує співрозмовник УП у керівництві “Опозиційної платформи — За життя”.

У команді Порошенка ситуацію описують подібним чином.

“Якщо не рахувати Коломойського і Фірташа, то решта нам не заважає. Тобто і не воюють проти нас, але і не допомагають. Це буде найточніше формулювання”, — зізнається в розмові з УП один із чільних штабістів президента.

Останнім більш-менш серйозним медійним союзником Порошенка виявилися канали, які пов'язуть із оточенням старого-нового олігарха Віктора Медведчука.

“Цікава історія. Його патрон і кум (Путін — УП) вимагає знищити цього Порошенка, а Вітя його приховано підтримує. Видно, нинішня ситуація його більше влаштовує, ніж можливий прихід, наприклад, Зеленського”, — визнає один із впливових однопартійців Медведчука.

Президент у медійній облозі

В Україні відгуло два Майдани, триває війна, президенти змінюють один одного, а олігархічні ЗМІ як були інструментом політичної боротьби їхніх власників, так і залишились досі.

Напередодні виборів значення медіа тільки зростає, і власники медійних холдингів активно цим користуються.

Можна не дивитись інтерв'ю Ігоря Коломойського, аби зрозуміти його ставлення до чинного президента. Досить увімкнути “1+1” і подивись кілька годинних “розслідувань”, які у суті своїй є нічим іншим як передвиборчою “чорнухою” проти Порошенка.

Віднедавна у відкриту війну з президентом вступив канал “Інтер” Фірташа-Льовочкіна. Останні кілька тижнів це ЗМІ стало ледь не головною телевізійною трибуною для лідера “Нацкорпусу” Андрія Білецького. Того самого, чия політична сила ще рік тому блокувала і палила студії “Інтера”.

“А Льовочкіну тепер вигідно “качати” Порошенка, тому він і показує Білецького. В АП там всі люті. Але ці акції “Нацкорпусу” з “метанням свинарчуків” і блокування Петра по всій країні, вони ж не тільки Порошенка дратують, вони деморалізують всіх його штабістів, людей середньої ланки”, — пояснює появу націоналістів на каналі Льовочкіна співрозмовник у найближчому його оточенні.

Проте війна “Плюсів” та “Інтера” — не єдина медійна проблема команди Порошенка.

“Інші нам так “допомагають”, що краще б нічого не робили. Наші “мінуси” (так в штабі називають негативну інформацію про Порошенка — УП) всі крутять, а коли ми просимо поставити і “мінуси” на інших кандидатів, то ніхто не бере. І виходить, що ми з усіма “дружимо”, але нас всі полощуть по повній”, — обурюється один із членів найближчого оточення Порошенка.

“Наприклад, у Пінчука нам не відмовляють, коли ми хочемо прийти на “Свободу слова”. Але це один раз. А всю решту часу нас там знищують Тимошенко, Гриценко і решта. Виходить, що ми наче і влада, але живемо в якомусь вакуумі, бо реально вплинути на ситуацію не можемо”, — додає він.

* * *

П'ять років тому майже у ці ж дні Петро Порошенко укладав доленосну для себе і країни таємну угоду з кількома олігархами. Вона дала йому медійну і ресурсну підтримку, достатню для обрання президентом у першому турі.

Сьогодні, через п'ять років після Відня, другому президентському терміну Порошенка загрожує те саме, що допомогло першому — олігархічний консенсус.

Зараз, як і тоді, партії і кандидати працюють на олігархів. Ключові ЗМІ так само підконтрольні їм. І це, за великим рахунком, один із головних підсумків президентства Порошенка — усе залишилось так само.

На самому порозі голосування, Порошенко опинився у ситуації, в якій бували майже усі президенти до нього — інформаційна картина майбутніх виборів повністю залежить від волі кількох олігархів.

І це цілком прогнозований фінал для того, хто мав шанс стати великим арбітром, а став “разводящим”.

Роман РОМАНЮК