Олена Бондаренко: “Різати зарплату депутатові — смішно й нечесно…”

Цього тижня парламент здивував Україну, погодившись наполовину скоротити зарплату собі, коханому. А заодно Президентові, його допоміжним “штабам”, спікерові, прем’єрові, міністрам, працівникам апарату Верховної Ради, губернаторам, головам обласних рад, керівникам Національного банку, директорам державних підприємств-монополістів. Зробили це з благими намірами: мовляв, за вікном криза, тож не личить “слугам народу” жити на широку ногу, коли співвітчизники ледь зводять кінці з кінцями. “Обрізання” для чиновників вищого рангу триватиме до січня наступного року.

Раніше депутати затвердили власний бюджет, урізавши його на 200 мільйонів гривень. Парламентаріям цього року не вистачатиме коштів на ремонти, будівництво службових кабінетів, проживання в готелях. Слуги народу стануть менше їздити й літати, влаштовувати офіційні прийоми...

Незабаром, за рішенням парламенту, пройдуться з олівцем і по платіжних відомостях суддів, прокурорів, співробітників правоохоронних органів. Очікується, що лише за рахунок зменшення виплат главі держави, керівникові уряду й народним депутатам у державній скарбниці прибуде близько 45 млн. гривень. З цієї суми можна буде протягом року спокійно платити пенсії понад шести тисячам осіб...

Однак не всі у верхах сприйняли з ентузіазмом ідею скорочення зарплат. Єдиною з 423 присутніх у залі нардепів під час голосування цього питання кнопку “проти” натиснула представник Партії регіонів Олена Бондаренко. Кореспондент “Високого Замку” поцікавився у неї мотивами такого рішення.

— Йдеться не лише про скорочення депутатських зарплат, а й утримання Верховної Ради, забезпечення її діяльності, — розповідає Олена Бондаренко. — Виборчий округ, за який я відповідаю, — у Донецькій області. Якщо вдвічі уріжуть статтю витрат на перельоти народних депутатів, то мої виборці мене у себе не побачать. У найкращому разі — раз на два місяці. Ліміт на депутатські перельоти встановлено у розмірі тисячі гривень на місяць. Ця сума навіть не покриває вартості одного квитка в один кінець.

Я хотіла б, аби мені показали людину, яка, не маючи побічного доходу, добровільно проголосувала б за скорочення власної зарплати. Я не лицемір, моя зарплата у Верховній Раді — це єдине джерело доходів моєї сім’ї. Якщо всі інші депутати мають якийсь бізнес, то, мабуть, парламентська зарплата для них не настільки важлива. У цьому разі непогано було б запитати у тих народних депутатів, які носять дуже дорогі годинники, їздять на дорогих автомобілях, носять брендовий одяг, як саме вони збираються далі підтримувати свій матеріальний статус на таку зарплату?

- Як поставилися до вашого викличного голосування колеги по фракції?

— Ніяк. Мене це здивувало. Переважно, коли людина голосує “не так”, з нею проводять якісь бесіди. З цього я зрозуміла, що питання зарплати не цікавило ні наших політичних суперників, ні колег з “регіонів”. Мене це не лякає, тому що не перший раз залишаюся у меншості. Бували випадки, коли я одна-єдина із фракції голосувала “не так”...

- Скільки платять членові українського парламенту?

— Зарплата народного депутата залежить насамперед від відвідувань сесійних засідань і комітетів. За кожен день пропуску з депутата знімають 480-490 гривень. Оклад депутата — близько шести тисяч, інше — надбавки: за керівництво комітетами, підкомітетами, за роботу у спеціальних слідчих комісіях. Враховується вчений ступінь. Доплат за знання мов нема, хоча, за законом, зобов’язані платити. Є ще надбавка за інтенсивність праці (у депутата день починається о сьомій ранку, а закінчується іноді й о пів на другу ночі, коли є якісь вечірні ефіри). У мене як людини, що не пропускає парламентських засідань (навіть через хворобу), у зарплатній відомості стоїть цифра 14 тисяч 363 гривні — це оклад з усіма можливими нарахуваннями.

Побажала б усім, щоб ніхто не знижував їм зарплату...
А тим часом...

Ліміт парламентських коштів на авіаційні перельоти й телефонні розмови торік перевищено на 700 тисяч гривень, повідомила газета “Діло”. Депутат Олександр Клименко (йому пророкують місце міністра вугільної промисловості) на перельоти у Донецьк витратив 117 тис. грн. замість передбачених 10 тисяч. На 84 тисячі гривень налітав Микола Кравченко, на 73 тисячі — Ярослав Кендзьор. По 65 тисяч витратили на літаки Ігор Глущенко й Андрій Парубій. Останній мотивував суму, витрачену на перельоти у Львів, Анкару, Брюссель, Тбілісі, службовою необхідністю.

Найбільш “балакучим” виявився колишній голова ЦВК Сергій Ківалов, який витратив на міжнародні розмови 23 тисячі гривень — замість 4,8 тис. грн. згідно з нормою. Екс-міністр закордонних справ, голова Руху Борис Тарасюк наговорив на 18 тис. грн., Володимир Полохало — на 16,5 тис. грн., Адам Мартинюк — на 15 тис. грн. За даними “Діла”, телефонували депутати переважно у Таїланд, на Кубу, у Румунію, Чехію, Італію, Німеччину.

Чимало витратив парламент на обслуговування залів офіційних делегацій. На сервіс у них кожному депутатові на рік виділяють 1100 грн. А от Павло Лебедєв перевищив цей ліміт у п’ять разів — послугами залу для VIP-персон під час польоту у Стамбул користувалися п’ятеро його родичів...

Іван ФАРІОН