Нова енергетична мапа світу із “зеленими” наддержавами: куди рухається людство

 В середині листопада британське видання The Economist випустило вже традиційну обкладинку-ребус з прогнозами на наступний рік. Серед топових тем, очікувано, залишилась війна в Україні, вибори у США та Росії, конфлікт на Близькому Сході, штучний інтелект та багато іншого. 

Окрему увагу економісти приділили “новій енергетичній географії світу”.

Ключовий акцент — на переході до чистої енергії, яка повинна перекроїти енергетичну мапу світу та створити нові “зелені” наддержави. В них набагато більше значення матимуть літій, мідь та нікель, тоді як роль нафти і газу, а також регіонів, які домінують у їх постачанні, зменшуватиметься.

Відмова від викопного палива до 2050 року

Цьогоріч, вперше за три десятиріччя проведення різного роду кліматичних конференцій ООН світова спільнота закликала до відмови від викопного палива в енергосистемах. І хоча у підсумковому рішенні останньої конференції СОР28 не прописаний чіткий план відмови від використання вугілля, нафти та газу, ця подія все одно стала історичною: до цього жоден із документів COP не згадував про це.

Як зазначає агентство Bloomberg, щоб знайти компроміс, який би задовольнив США та ЄС з одного боку, і Саудівську Аравію — з іншого, фінальний текст рішення довелось змінювати в останній момент.

Перехід від викопних енергоресурсів до відновлюваних названий одним із кількох заходів щодо скорочення викидів парникових газів, які мають на меті зупинити глобальне потепління на рівні 1,5 градуса Цельсія порівняно з доіндустріальним періодом. Наразі на викопне паливо припадає близько 80% світового виробництва електроенергії.

У заяві також закріплені плани потроїти до 2030 року глобальні потужності відновлюваних джерел енергії та активізувати зусилля зі скорочення споживання вугілля.

Вугільна генерація — на піку

У 2023 році світова вугільна генерація електроенергії досягне свого максимуму, оскільки далі її витіснятимуть відновлювані джерела енергії, свідчить останнє дослідження компанії Rystad Energy. Згідно з ним, цьогоріч при спалюванні вугілля в усьому світі буде вироблено близько 10373 ТВт-год електроенергії. У 2024 році цей показник знизиться до 10332 ТВт-год.

У світовому енергетичному секторі вугілля домінувало протягом останніх 30 років, але дані Rystad показують, що 2024 рік ознаменує початок спаду споживання цього палива із паралельним зростанням популярності сонячної та вітрової генерації.

Очікується, що з наступного року пропозиція “зеленої” електроенергії випереджатиме загальне зростання попиту на електрику, що поступово призведе до витіснення вугілля.

Вугільний енергетичний сектор є найбільшим джерелом глобального забруднення — на нього сьогодні припадає близько 40% всіх викидів. І ця проблема ставала лише масштабнішою.

За останні п'ять років Азія щороку додавала понад 40 ГВт нових вугільних потужностей і, як очікується, наступного року додасть ще 52 ГВт. Більшість нових потужностей знаходиться в Китаї, за ним йдуть Індія та Індонезія.

За прогнозом Rystad Energy, збільшення потужностей в зазначених країнах триватиме до 2027 року, хоча й повільніше, після чого кількість вугільних електростанцій там теж почне знижуватися.

Паралельно з нарощуванням вугільної генерації в Азії в найближчі декілька років, Європейський Союз продовжить планомірно відмовлятися від цього виду палива.

600 млрд доларів на вітер та сонце

В останні роки світова відновлювана енергетика завдяки зниженню виробничих витрат і амбітним планам щодо “зеленого” переходу щороку демонструє зростання на десятки відсотків. До прикладу, країни ЄС у 2023 році встановили рекордні 56 ГВт потужностей сонячних електростанцій, що на 40% більше ніж у минулому році.

Загалом європейський ринок сонячної енергії вже третій рік поспіль зростає мінімум на 40%. За даними SolarPower Europe, рекордсменом у 2023 році стала Німеччина, яка встановила 14,1 ГВт нових потужностей СЕС. За нею йдуть Іспанія з 8,2 ГВт, Італія з 4,8 ГВт, Польща з 4,6 ГВт і Нідерланди з 4,1 ГВт.

До встановлення нових рекордів щороку приводить постійне зниження вартості виробництва сонячних модулів.

Так, за останній рік вартість виробництва у Китаї впала одразу на 42% — до 0,15 дол за Вт. В Індії — до 0,22 дол, Європі — 0,3 дол та США — 0,4 дол за Вт.

За прогнозом Rystad, наступного року загалом в усьому світі буде встановлено близько 300 ГВт сонячних і 140 ГВт вітрових потужностей, більше половини з яких — в Азії, де існує більш нагальна потреба розпочати витіснення вугільної генерації.

У грошах глобальні капіталовкладення в сонячні та вітрові потужності наступного року мають перевищити 600 млрд дол.

Літій, мідь та нікель — нове золото

На початку року Європарламент вирішив заборонити з 2035 року випуск автомобілві з двигунами внутрішнього згоряння. Тим часом виробництво електромобілів у світі зростає рекордними темпами.

В найближчі десятиріччя світ також планує повністю відмовитись від викопного палива, паралельно рекордними темпами нарощуючи потужності відновлюваної енергетики.

Запланований “зелений” перехід вимагає величезної кількості металів, що використовуються у виробництві батарей для електромобілів, зарядних станцій, вітрових турбін, сонячних панелей та накопичувачів енергії (Energy Storage — ЕП). Найбільш затребувані з них сьогодні — літій, нікель, мідь та кобальт.

Критично важливі для чистих технологій метали розкидані по всьому світу, але найбільше — у Китаї. Пекін сьогодні контролює 60% світових потужностей з обробки літію та 80% — рідкісноземельних металів, виробляє 77% акумуляторів, 75% сонячних панелей та 60% електромобілів, що поставило країни ЄС в залежність від його поставок.

Щоб досягти незалежності в “зелених” технологіях, країни ЄС поставили ціль до 2030 року видобувати 10% критичної сировини, локалізувати 40% її обробки, а також виробляти 40% атрибутів “зеленої” економіки: електромобілів, сонячних панелей, вітрогенераторів. Для реалізації цього плану доведеться виграти конкуренцію у США та Китаю.

Однак перемога в цій боротьбі обіцяє чималі прибутки. За оцінкою консалтингової компанії Benchmark Mineral Intelligence, до 2035 року прибутки лише від продажу літій-іонних батарей зростуть до 700 млрд доларів.

Але до того часу у заводи, шахти та інші ланки виробництва доведеться “влити” щонайменше 730 млрд доларів, щоб задовольнити попит не лише на літій, а й інші важливі метали — нікель, кобальт, мідь тощо. “Скоро почнеться змагання за те, хто зможе розробити найбільш передові технології в світі”, — каже Глен Мерфельд, головний технічний директор найбільшої у світу літієвої компанії Albemarle.

І в цю боротьбу уже включились світові нафтові гіганти. Американська ExxonMobil нещодавно заявила про плани стати провідним постачальником літію для електромобілів до 2030 року.

Повернення до атому

Велика війна в Україні, спровокована діями росіян енергетична криза та суттєве зростання цін змусили країни, які не мають достатнього видобутку газу та вугілля, шукати острівець стабільності. І знайшли вони його в атомній енергетиці.

Чудовий приклад — Японія. Після аварії на АЕС “Фукусіма-1”, влада закрила більшість ядерних реакторів та зменшила частку АЕС у виробництві електрики з 30% до 4%. Енергосистему перебудували під природний газ та вугілля, які купували на світовому ринку.

У підсумку країна страждає від зростання цін на енергоносії та змушена йти на компроміси з державою-терористом, купуючи російський скраплений газ. А у випадку воєнного конфлікту в регіоні вся енергетика країни опиниться під загрозою через вразливість портів.

Все це підштовхнуло владу до відродження в Японії атомної енергетики. До перезапуску готують близько 20 реакторів. За планом, вже у 2030 році АЕС вироблятимуть 20-22% електроенергії країни.

В подібній ситуації опинилась й Туреччина. Країна намагається пом’якшити свою газову та вугільну залежність, реалізуючи великі атомні проєкти з росіянами та китайцями.

Китай постійно зростає та потребує більше енергії, однак 60% електрики виробляє з вугілля. Влада планує відмовитись від цього енергоносія до 2060 року. Щоб замінити вугільні електростанції, країна планує будувати шість-вісім нових ядерних реакторів на рік. Разом в Китаї та Індії зараз будують 29 з 57 нових реакторів, які зводять по всьому світу.

Ще кілька років тому Сполучені Штати взяли курс на продовження терміну служби своїх АЕС, а також розвиток технологій малих модульних реакторів. Очікується, що вони будуть дешевшими, простішими у будівництві та комерційно більш привабливими. На їх будівництво та випробування в США видаватимуть мільярди доларів державних субсидій.

Після палких дискусій атомний “злам” стався і в Євросоюзі. Група країн на чолі з Францією домоглася включення атомної енергетики до списку екологічно чистих, чим поліпшила галузі доступ до фінансування з боку інвесторів та урядів. “Зламу” сприяла газова війна з Росією та прагнення блоку першими досягти “вуглецевої нейтральності”.

З великих країн в опозиції до атомки стоїть хіба що Німеччина, яка цьогоріч під тиском “зелених” закрила свою останню АЕС. Щоправда, повного політичного консенсусу по цьому рішенню там немає. Вже лунають заклики не демонтувати німецькі реактори, а лише законсервувати їх.

Загалом можна стверджувати, що в атомну енергетику нарешті повірив увесь світ, тож його частка щороку буде зростати. За прогнозом World Nuclear Association, у наступні 17 років виробництво ядерної енергії у світі зросте на 75%.

Микола ТОПАЛОВ