Нові люди в старому Офісі. Хто і чим тепер займається на Банковій

На початку вересня 2024-го вся країна спостерігала завершення історії під назвою “велике перезавантаження” влади, коли Кабінет міністрів Дениса Шмигаля зазнав оновлення більш як на 50%.

Не менш відчутні зміни тоді ж сталися і на Банковій. Чотири з десяти заступників глави ОП Андрія Єрмака втратили посади. Ще три чиновники з-поза Офісу отримали там місця.

Реклама:

Таких масштабних перестановок в Офісі не переживали аж із часів “дебогданізації” і початку епохи Єрмака. 

Однак, як точно підмітив співрозмовник УП, нові люди навіть при позверхньому огляді виявляються не такими вже й новими. 

Кадрова політика чинної влади все більше підлягає закону сполучених посудин, коли будь-яке оновлення відбувається винятково за рахунок перетікання вмісту з однієї кадрової ємності в іншу. 

УП вирішила з'ясувати, хто кого замінив у команді Зеленського, що нового відбувається в роботі ОПУ після звільнень та призначень, та хто під'юджує президента на відкриту конфронтацію з незалежними медіа.

Чотири втрати Офісу

Відставки серед “командного складу” ОП були частиною ширшого процесу змін у владі. Але кожна з них мала свою окрему історію.

Заступник глави Офісу з питань економіки Ростислав Шурма, попри численні чутки про його можливі підвищення чи перехід в уряд, несподівано для багатьох звільнився з Банкової і не отримав ніякої іншої посади.

УП від джерел в ОПУ ще влітку дізналась про підготовку такого звільнення. Але більшість співрозмовників на ринку енергетики та людей, залучених до формування економічної політики, категорично відмовлялись вірити у звільнення Шурми.

Мовляв, людина, яка сконцентрувала такий вплив на ухвалення президентом економічних рішень, не може просто так взяти і піти. А виявилось — може.

“Шурма б собі працював і далі. Але його робота — це на 90% переговори. А після публікацій у медіа Ростислава перестали сприймати міжнародні партнери. Просто відмовлялись із ним працювати. І це позначається на всій роботі ОП”, — пояснював один зі співрозмовників УП на Банковій.

Йшлося спершу про історію з відшкодуванням “зеленого тарифу” фірмам брата Шурми, потім протокол НАЗК про конфлікт інтересів. Але останню крапку в кар'єрній історії Шурми на Банковій було поставлено після розмов президента Зеленського з держсекретарем США Ентоні Блінкеном навесні — влітку 2024-го.

“Американці постійно тиснули, що треба звільнити Шурму й Олега Татарова. Бо типу якась корупція, надмірний вплив. Але говорять вони без конкретики, загальними фразами наших активістів. Якось навіть пригрозили візовими санкціями проти замів. Татарову то байдуже, він і так тримається подалі від Штатів. А Ростика це зачепило”, — пояснює співрозмовник УП у владі.

Шурму можна зрозуміти: його родина живе за кордоном, спільний з братом бізнес побудований теж як міжнародна структура. Санкції США для такого способу життя були б фатальними, тому Зеленський погодився 3 вересня відпустити Шурму, поки того не знищили.

А от Олег Татаров, на правах визнаного героя спротиву чужинській навалі, продовжив свою роботу в Офісі.

За два дні після звільнення Шурми, 5 вересня, з посади заступниці глави ОП пішла Юлія Соколовська. 

Колишня міністерка соцполітики в уряді Олексія Гончарука з березня 2020-го в Офісі відповідала за соціалку. Але по-справжньому своєю людиною в команді Андрія Єрмака вона так і не стала. 

Наскільки відомо УП від співрозмовників у владній команді, зараз Соколовська розглядає варіант продовжити свою роботу в дипломатичній сфері. 

Власне, поїздка послом за останні роки стала чи не головною exit strategy для тих посадовців в Офісі Зеленського, яким не знайшлося місця в Кабміні.

Як, наприклад, уже колишнім заступникам Єрмака Миколі Точицькому та Олексію Кулебі. Першого Рада призначила міністром культури, другого — віцепрем'єром з відновлення.

“Кулеба довго опирався, м'яко відмовлявся і так далі. Але йому не лишили вибору. Тепер він трохи в шоці, від того, який об'єм проблем на нього скинули. А він ще такий обов'язковий, намагається в усе вникнути, всі задачі виконати. Тому йому несолодко зараз”, — розповідає один із членів команди Зеленського.

Два надбання Єрмака

Влітку 2024-го в кулуарах влади активно обговорювали ідею різкого зменшення кількості заступників глави ОП.

Станом на кінець серпня в Андрія Єрмака було 10 заступників. Після відставки у вересні чотирьох із них, був короткий період непевності, чи й справді не запустять на Банковій програму президента “Велике скорочення”. Правда, ситуація дуже швидко прояснилась.

8 вересня президент призначив главі ОП двох нових заступників: ексглаву Закарпатської ОВА Віктора Микиту та ексвіцепрем'єрку з питань реінтеграції Ірину Верещук.

Як жартують на Банковій, прихід до них Верещук — це такий собі “урядовий кешбек” за відрядження до Кабміну Кулеби, Точицького та інших. 

Насправді, як переконувало УП одразу кілька співрозмовників у владі, перехід Верещук в Офіс не планувався.

“Її, якщо чесно, хотіли просто звільнити. Але так могли думати тільки ті, хто не знають Ірину Андріївну. Вона не з тих, кого можна просто взяти і вигнати. Тому не було іншої ради, як забрати її на Банкову”, — розповідають у команді Зеленського.

Спершу була інформація, яка видавалась логічною після відставки Соколовської. Що Верещук займатиметься в ОП соціальними питаннями. Але, як стало відомо УП, соціалку новій заступниці Єрмака не передали.

Натомість, першою сферою відповідальності Верещук на Банковій стали звернення громадян. 

“Ірі віддали всі “токсичні” теми. Спочатку звернення, від яких всі шарахаються. Потім комісія з помилувань, потім комісія з громадянства. Там яке рішення не прийми — отримаєш тільки хейт. А Верещук так досить сміливо за все береться”, — розповідає один зі співрозмовників УП у владі.

“Тепер Верещук забрала під себе ще й питання військовополонених, підходить до теми повернення дітей. Вона поступово захоплює все більше тем”, — переконує інший співрозмовник, знайомий із внутрішньою кухнею ОП.

УП вдалося ознайомитись із кількома протоколами нарад на Банковій за головування Верещук, і вони підозріло нагадують дублювання функцій деяких міністерств уряду. Тому ті, хто посміювались із призначення Верещук, називаючи його “швидкоплинним”, схоже, дуже прорахувались.

Одночасно з Верещук посаду на Банковій отримав Віктор Микита. Його називають одним із улюбленців глави ОП. 

Микита-глава ОВА був залучений в організацію розмов Офісу з керівництвом Угорщини і встиг позитивно зарекомендувати себе перед президентом і Єрмаком. 

Саме Микиті, до речі, відійшла на Банковій соціалка. Крім того, він бере під контроль регіональну вертикаль державних адміністрацій. 

Не так давно новий заступник Єрмака навіть проводив велику нараду з партійним активом “Слуги народу” в регіонах. Ця зустріч підняла лавину чуток, що влада готується до виборів. Хоч на Банковій дружньо від цієї теми відхрещуються.

Цікавим нюансом першого місяця роботи Микити на Банковій стали його напружені стосунки з Олегом Татаровим. 

Останній тісно співпрацював із Олексієм Кулебою по більшості регіональних треків. Адже будь-які історії від будівництва укріплень до ліквідації наслідків війни в областях майже неможливо реалізувати без участі силовиків. 

Микита ж, який 18 років пропрацював у структурах СБУ, намагається дистанціюватись від такої допомоги й робити все самотужки. Що, до речі, породило чутки, ніби Микиту можуть готувати як потенційну заміну Татарову. Однак поки про це дуже рано говорити.

Тим часом досі вакантними залишаються дві важливі позиції в команді Єрмака: на місця Шурми та Точицького досі нікого не призначили.

“Зараз шукають людей. Бо Жовкву (заступник Єрмака з питань євроінтеграції — УП) самого на міжнародці точно не залишать. Він хороший дипломат, але дуже непроста людина. На його манеру керувати постійно скаржаться підлеглі, тому не факт, що його теж з часом не знімуть”, — пояснює співрозмовник УП у владній команді.

“Та й економікою, а головне — енергетикою, конче мусить хтось займатись”, — додає він. 

Початково в процесі перепризначень була думка, що економікою на Банковій буде займатись Олександр Камишін, який донедавна був міністром стратегічних галузей промисловості.

Але Камишін до економіки загалом і енергетики зокрема має дуже віддалений стосунок. Та і призначили його не економічним заступником Єрмака, а стратегічним радником Зеленського. 

“Камишін за суттю своєю не керівник відомства. Його гнітить поточка і вибудовування довгих процесів. Він такий стартапер — запустити виробництво, переламати непрацюючі схеми, взяти щось розвалене і пушити його, щоб воно запрацювало — оце про Камишіна”, — пояснює один зі співрозмовників у Мінстратегпромі.

За даними УП, колишній міністр займеться створенням великої асоціації виробників зброї та буде консультувати Зеленського щодо всієї оборонки й співпраці з іноземними виробниками. Для цього, до речі, він зберіг вплив на своє колишнє міністерство завдяки призначенню туди близького до себе Германа Сметаніна.

“Що у нас: був один міністр — стало два. Але суть роботи не змінюється”, — жартують співрозмовники УП в Мінстратегпромі.

Крім того, Камишін уже став членом наглядової ради “Укрзалізниці”, з якої і прийшов колись в уряд.

Тож закривати вакантну посаду економічного заступника Єрмака доведеться кимось іншим. Хоча кадровий голод у команді Зеленського відчувається все сильніше.

Країні (не)потрібен Литвин…

Може, найбільше кадрову кризу у владі ілюструє підвищення до статусу радника президента Дмитра Литвина.

Литвин — у минулому журналіст і політичний експерт, чиє становлення в професії припало на телеканал “Інтер” Сергія Льовочкіна та роботу з російськими технологами типу Ігоря Шувалова.

Із Зеленським Литвин був знайомий ще з часу зйомок “Слуги народу”, а в медійну команду на Банкову потрапив більш як за рік до вторгнення оформляти те, що в ОП прийнято називати “медійними рамочками”. В народі це — “темники” для “слуг”, чи, послуговуючись лексикою президента, методички.

Власне, цим Литвин і був зайнятий аж до моменту повномасштабного вторгнення. 24 лютого 2022 року він виявився єдиним із технічної частини медійної команди, хто фізично був поруч і міг записувати за президентом тези для його промов. 

Так Литвин опинився на “Об'єкті №1”, провів із президентом найважчі перші дні російського вторгнення і вийшов із бункера уже основним спічрайтером Зеленського. 

У першій половині 2022-го тодішні медійники ОП Юрій Костюк та Кирило Тимошенко поступово випали з команди. Їхня заміна — Михайло Подоляк — остаточно ізолювався в кабінеті та включках на російські ресурси. Як наслідок — медійний вплив Литвина, який щодня перебував на прямому контакті з президентом, виріс ще більше. 

На початку вересня президент вирішив оформити статус свого спічрайтера, зробивши його офіційним радником.

І загалом ця історія була б типовим кар'єрним стрибком часів війни, якби людина, яка писала “рамочки”, не намагалась загнати в них президента.

Як відомо УП, саме Литвин є тією людиною, яка опускає по владній вертикалі заборону для чиновників та силовиків спілкуватись із “Українською правдою”, ділитися з нею інформацією чи й просто ходити на інтерв'ю та івенти. 

Саме Литвин віднедавна викреслює УП зі списків запрошених редакцій на зустрічі з президентом. Саме він телефонує з криками до людей, які ігнорують ці заборони.

Взагалі-то, це незаконна діяльність. Якщо пан радник не вірить, то може проконсультуватись із професіоналами поруч. Щонайменше в таких діях наявні ознаки злочинів одразу за кількома статтями Кримінального кодексу України: стаття 171 (перешкоджання законній професійній діяльності журналістів), стаття 353 (самовільне присвоєння владних повноважень), можливо, стаття 364 (зловживання владою або службовим становищем), врешті стаття 344 (втручання у діяльність державного діяча).

І коли пан радник, позбавлений будь-яких офіційних повноважень, вимагає послуху від державних чиновників та офіцерів, то підставляє і їх під потенційне переслідування.

***

“У нас все просто і складно одночасно. Питання не в тому, що поприходили якісь нові люди. А в тому, що вони все більше схожі на таких китайських бовванців, які вміють тільки кивати головою. Це найважче”, — скаржиться в розмові з УП один із давніх членів президентської команди.

За таких умов, очевидно, небагато хто захоче говорити про законність. Та і Бог із ними. Надійде час для розмови і про це.

Зрештою Бог із тим непереборним бажанням панів радників здобути собі лаври таких давно забутих “достойників”, як медведчуки чи піховшеки. 

Але невже нікому в Офісі не зрозуміло, що втягуючи президента в конфлікт із незалежними медіа, радники шкодять найперше йому ж. 

УП живе в умовах тиску, переслідувань і навіть вбивств ще з часів Кучми. Без передишок. Редакція пережила не одну “вічну” і “всесильну” Адміністрацію. 

Та невже добродіям радникам невтямки, що ставлячи свого лідера в один ряд з убивцями, втікачами й баригами, вони просто принижують його президентську гідність. Чого він, за гамбурзьким рахунком, не заслуговує.

Оновлення в команді Офісу могло б і мало б дати новий поштовх роботі цього єдиного справжнього центру ухвалення рішень. І хоч деякі призначення інакше як випадковостями не назвеш, прийшли і люди, які справді можуть стати посиленням команди.

Якщо тільки Зеленському вдасться уникнути найбільшої небезпеки будь-якого керівника — почати сприймати світ через “рамочку” радників. Що далі, то їх ставатиме все більше. Але вони усе менше різнитимуться між собою.

Як велика теракотова армія китайських бовванців.

Роман РОМАНЮК