Незаконна сесія. Що не так з планом влади зібрати депутатів Маріупольської міськради онлайн

 Мер Маріуполя скликає чергову сесію депутатів міськради онлайн (ось тут ми розповідали про це детально). Чому це рішення — погане з усіх боків, спробуємо пояснити.

Для чого владі терміново потрібна сесія

Весь минулий рік (після 24 лютого) депутати Маріупольської міської ради не змогли жодного разу зібратися на сесію. Як неодноразово пояснювала 0629 секретар міськради Ксенія Сухова, не існує законних підстав, щоб збирати депутатів онлайн. За законом та регламентом діяльності Маріупольської міськради, депутати мають збиратися очно. А зібрати всіх до купи очно, щоб утворився кворум для ухвалення рішень, ніяк не вдавалося. Тож, сесія не відбулася. Розроблений проєкт бюджету на 2023 рік так і залишився проєктом. І через це бюджетники, які отримують зарплату з маріупольської казни (а це не тільки чиновники, а і лікарі, вчителі), можуть розраховувати на суму, яка дорівнює 1/12 частині доходів бюджету за минулий рік.

Проте і така можливість закінчується. Бо право користатися бюджетними грошима виходячи з таких розрахунків може здійснюватися лише перший квартал нового року, тобто до кінця березня. А далі  — без фінансування. Або сесія, або військова адміністрація.

Ось чому так терміново муніципалітет став шукати, як вийти з цього патового для нього становища.

Проте законного рішення проблеми не існує.

Трохи вагітні

Не буває рішень “трохи неправових”. Це як бути “трохи вагітним”. Бувають або законні рішення, або незаконні рішення. Проведення чергової сесії онлайн в тих законах, які діють станом на зараз, — незаконне. І це добре знають в міськраді. Бо якщо б було навпаки, вони б зібрали сесію онлайн ще восени минулого року, ухвалили б бюджет і закрили тему.

Депутати, дійсно, можуть змінювати регламент своєї роботи. Вони можуть дозволити собі збиратись онлайн. Але для цього їм потрібно хоча б раз зібратись разом оффлайн і проголосувати. 

Проте саме це є неможливим станом на зараз, бо, по-перше, частина депутатів залишилась в окупації і склала кістяк окупаційної російської адміністрації, частина виїхала за кордон. Кворуму немає.

І тут по допомогу влада звернулась до старої схеми договорняків з ОПЗЖ та партією Шарія.

Саме договірні стосунки з цими фракціями допомагали владі ще до війни ухвалювати потрібні рішення. А потім ці люди, які допомагали владі до війни, стали корегувальниками, стовпами окупаційної адміністрації.

Звісно, не всі в ОПЗЖ та партії Шарія виявились зрадниками. Але сам факт того, що люди пристали до лав партій, які відверто реалізовували завдання російського уряду в Україні, — це вже злочин. І патріотичні листівки зараз на їх сторінках в соцмережах, на нашу думку, не є виправданням таких дій.

Навесні минулого року міськрада опублікувала повідомлення про те, що призупинила повноваження депутатів із заборонених партій.

Зрозуміло, що це була політична декларація, бо ніяких повноважень на ухвалення таких рішень влада в Маріуполі не мала. Але всі депутати погодились з таким формулюванням, бо це було політично правильно і на часі. Тоді здавалось, що владою нарешті були зроблені висновки. Але виявилось, що зараз знову, як це було і до війни, політична доцільність ставиться вище за принципи. Тож 11 березня влада запросила до участі у роботі  сесії депутатів ОПЗЖ та шарійовців, на яких не заведені кримінальні справи.

Маємо  сумніви, що цього разу владі вдасться знайти голоси для ухвалення потрібного їй рішення. Фракція “Сили людей” вже заявила про те, що не буде голосувати в унісон з забороненими партіями. Окремі депутати від Блоку Вадима Бойченка, наприклад, Дмитро Забавін та Олександр Лашин також не підтримають проєкт рішення. Ну а голосів від фракції ОПЗЖ, яка дуже скоротилась після окупації Маріуполя, може виявитись замало.

Бомба сповільненої дії

І на останок додамо ось що. “Напівзаконне” зібрання депутатів може підкласти бомбу сповільненої дії під усі подальші рішення, які може ухвалювати у майбутньому міська рада Маріуполя. Бо якщо перше засідання було незаконним, то і всі подальші засідання можуть трактуватись як незаконні, а рішення, які там ухвалювались, можуть бути оскаржені у суді.

Навіщо місту такі проблеми?