Нетрадиційна терапія

Днями провладна парламентська більшість поповнилася ще шістьома перебіжчиками з фракції НУ—НС. П’ятьох із них привів до Верховної Ради лідер Народної самооборони Юрій Луценко. В розпачі сам Луценко заявив про ліквідацію свого політичного проекту. Тарас Стецьків — один із трьох-чотирьох самооборонців, можливість переходу яких до коаліції як колеги, так і експерти категорично відкидають. Ще недавно сам пан Стецьків говорив те ж саме про своїх, тепер уже вчорашніх соратників…

— На жаль, ця втеча шести нунсівців, із яких п’ятеро належать до “Самооборони”, є ще одним свідченням того, що головним аргументом в українському парламенті є гроші. Нічим іншим я не можу пояснити перехід своїх колишніх колег у коаліцію регіоналів і комуністів. Думаю, головним мотивом для Партії регіонів перевербовувати представників опозиції у більшість є намір деморалізувати виборців, готових голосувати за національно-демократичні сили напередодні місцевих виборів у жовтні цього року. Мовляв, подивіться на цю опозицію, які вони нікчемні, продажні й зрадливі.

- Можливо, регіонали хочуть таки мати конституційну більшість?

— Не думаю, що регіонали мають ілюзію, ніби вони зуміють набрати 300 голосів та поміняти Конституцію — хоча їм цього дуже хочеться. Вважаю, 300 голосів їм треба, аби повернути Януковичу повноваження Кучми — а краще сказати, повноваження диктатора, який самочинно каратиме й милуватиме. Такого собі азіатського деспота. Насправді в Партії регіонів розраховують через референдум (механізм якого, очевидно, буде прописаний у новому законі) за так званою “народною ініціативою” восени прийняти нову, потрібну їм Конституцію.

- Прокоментуйте, будь ласка, заяву Юрія Луценка про ліквідацію “Народної Самооборони”…

— Луценко озвучив доконаний факт. Такого політичного явища як “Народна Самооборона” більше не існує. Адже з 18 депутатів, яких Луценко завів у Верховну Раду, десятеро перебігли до коаліції. На жаль, якість наших депутатів виявилася не такою, як декларувалося перед виборцями, й тепер, думаю, нам треба перед ними вибачитись. І хоча не мав стосунку до формування списків, я щиро вибачаюся перед людьми, які вважали “Народну Самооборону” найбільш стійкою і радикально налаштованою проти Партії регіонів силою. На жаль, мої колеги виявилися недалекими й нікчемними людьми, для яких усе вирішують гроші. Тепер нам треба шукати іншу конфігурацію політичної діяльності. Ще раз наголошую: “Народна Самооборона” після того, що сталося, не має морального права на існування. Партія регіонів отримала, що хотіла. Вони довели кількість депутатів у коаліції до такої, що тепер можуть обходитися без комуністів або Блоку Литвина.

- Чи триватиме, на вашу думку, відтік із фракції НУ—НС?

— Швидше за все, кількох людей ще перевербують чи куплять. Потенціал збільшення чисельності коаліції майже вичерпаний. Партія регіонів досягла своєї тактичної мети: вони мають необхідну кількість “тушок”, щоб приймати необхідні їм рішення або без комуністів, або без Блоку Литвина… Микола Мартиненко начебто не збирається йти, він голосує з нами. В нього складна ситуація. З одного боку — переконання, з іншого — бізнес. У такій системі, яку будує Янукович, бізнес завжди під прицілом, бо його завжди є за що брати. Вони застосовують незаконні, неправові та нецивілізовані методи утримання більшості: компромат, шантаж і залякування. Й про це мають знати не тільки всередині країни, а й у Європі.

- Нещодавно минуло 100 днів, як був призначений новий уряд. Що взагалі можете сказати про дії нинішньої влади?

— Янукович реалізує задеклароване ним розуміння того, що таке стабілізація в Україні. Він у результаті свого “бліц-крига” вибудував таку собі українську зменшену модель за зразком російської владної вертикалі, де все замикається на першій особі в державі. Спочатку він фактично здійснив конституційний переворот. У цьому йому допоміг Конституційний суд, який дозволив формувати коаліцію не фракціями, а “тушками”. І кандидатура прем’єра стала не результатом консультацій депутатських фракцій, що входять до коаліції, а наслідком персонального рішення президента

Але для успішної реалізації такої владної вертикалі, як у Росії, Януковичу бракує енергоресурсів, на яких тримається російська економіка. Тому те, що він збудував, не буде ефективним. До речі, ми досі не можемо добитися відповіді на питання: а які українські радники є в оточенні президента, крім людини на прізвище Герман, яка пише йому спічі? Очевидно, всі його радники — не звідси. Те, що президент сьогодні вибудував, виглядає грізно і потужно. Але потенціалу розвитку воно не має. Думаю, восени-взимку цього року всім це стане очевидно.

Вони взяли за основу лакейську модель по відношенню до Росії. У питанні флоту Україна програла двічі: геополітично, адже після цього всім стало зрозуміло, що ми залишаємося у сфері впливу РФ, і економічно! От, виторгували дешевий газ. Для кого?Український громадянин взагалі нічого від цього не виграв. Адже значна кількість газу для населення — це газ власного видобутку, а той, що купується, йде на потреби хімії і металургії, тобто на підприємства, переважна більшість яких належить представникам Партії регіонів. Тобто дешевий газ призначався власникам цих підприємств. Але ж вони зараз масово скуповуються росіянами! “Запоріжсталь”, “Лунагськтепловоз”... Виходить, що Росія сама собі продала дешевий газ.

Думаю, влада не очікувала, що Росія проверне таку двоходівку. Найбільше це вдарило по інтересах Ахмєтова, і конфлікт навколо “Запоріжсталі” це показує... Далі — ми чули, що Янукович обіцяв підвищити мінімальну пенсії на 200 грн. Наразі йдеться про доплату у 75 грн. Тобто і соціальні свої обіцянки вони не можуть виконати… Гуманітарна політика. Що натворив Табачник і що збирається натворити, ми бачимо. Думаю, восени вони таки зроблять спільний українсько-російський підручник з історії, а потім приймуть закон про так звані “базові мови”, яким фактично зроблять пріоритетною російську мову...

Таким чином, Януковичу не дуже вдається стабілізувати ситуацію. Хоча якщо під стабілізацією розуміти мордобій у Верховній Раді 27 квітня або заборону мирних мітингів і маніфестацій (а такий законопроект вже готується у Верховній Раді), то така стабілізація у суспільстві, яке пережило Майдан, рано чи пізно матиме плачевні наслідки для влади.

- Поки що владі нічого не перешкоджає. Адже опозиція більше носиться з власними амбіціями.

— Опозиція справді перебуває в дещо розібраному стані, її не видно. Якщо не згадувати мордобою і димових шашок у парламенті 27 квітня й двох локальних мітингів біля нього. Але ми забули, що Партії регіонів після програшу в 2005 році не було чути місяців десять. А від помаранчевої опозиції вимагають діяти вже сьогодні. Поспішати немає потреби.

Розрахунок Партії регіонів після перемоги Януковича був такий: спровокувати опозицію на силові дії, на незаконні акції, завалити її, арештувати лідерів і закатати всіх під асфальт. Тобто вони нас просто провокували.

- І ви повелися.

— Слава Богу, лише раз. Правда полягає в тому, що, програвши президентські вибори й маючи п’ятирічний досвід боротьби всередині помаранчевого табору, нинішня опозиція звикає до нової ролі дуже повільно. Зараз вона нагадує боксера, який потрапив у нокаут. І такий боксер не має зриватися на ноги й кидатися в бій, бо отримає ще більше. Треба віддихатися, спокійно підрахувати ресурси та вибудувати стратегію. Юлія Володимирівна дуже поспішає з організацією різного роду комітетів, акцій тощо. Суспільство деморалізоване й розчароване, воно пам’ятає, що 5 років колишньої влади — це був суцільний внутрішній конфлікт. І коли ті самі вожді через місяць після поразки пропонують людям укотре їх підтримати, то ніхто їх не підтримає! Тому не треба поспішати, менше радикалізму й більше корисних для суспільства дій.

- Чого саме?

— Того, що, на перший погляд, не має нічого спільного з політикою. У нас є проблема: українські політики часто діють прямо протилежно очікуванням суспільства. Зараз люди чекаютьвід політиків об’єднання в одну політичну силу, або, принаймні, координації зусиль. Політики, натомість, створюють власні партійні проекти. Замість об’єднання маємо подрібнення і розпорошення зусиль. Раніше мали “Нашу Україну”, тепер ще й “За Україну!”. Раніше мали одного Яценюка, тепер додалися Гриценко, Наливайченко і Кличко з новоствореною партією “Удар”. Тепер уявіть ситуацію, якщо Партія регіонів таки продавить місцеві вибори на 31 жовтня і заборонить створення партійних блоків. З правого флангу стирчатиме “Свобода”, з лівого — Партія регіонів, а посередині товктимуться 15-18 партій так званого демократичного табору. Всі вони будуть за Україну, за виведення флоту, і не зможуть пояснити людям, чому їх так багато. Отже, вони просто самознищаться у взаємній боротьбі. Тому політики мають зупинитися у творенні персональних партійних проектів, — це шлях в нікуди. Це тільки поглибить прірву між людьми і партійними клубами, які замкнулися у парламенті та місцевих радах. У Раді вони б’ються за владу, а в місцевих радах — дерибанять землю.

- То що ж робити? Нині об’єднання опозиції не виглядає досить реалістичним варіантом.

— Якщо ми не можемо привести до тями політиків, то маємо опуститися на поверх нижче і почати з громадянського рівня. А саме: об’єднувати різні громадянські організації та ініціативи. Їх же кілька тисяч по всій країні. Для цього треба провести інвентаризацію цих організацій, скільки з них є живих, по-друге — налагодити між ними комунікацію. Після цієї громадянської самоорганізації розпочати низку акцій, які справді будуть корисними для людей — на відміну від мітингів та наметів з нікому не потрібною літературою. Це можуть бути акції екологічні, просвітницькі, спортивні, безпекові тощо. Йдеться про створення мережі, яка щоденно співпрацюватиме з людьми і захищатиме їхні інтереси. І саме з такої мережі в кінцевому випадку виросте те, що називається політикою: це будуть паралельні структури, які під час зміни влади здатні будуть швидко і повністю замістити собою нинішніх можновладців. Адже час партійних проектів та вождів вже пройшов. Більше того, я б радив цим вождям на деякий час зникнути і не дратувати людей. Бо вони своєю появою начебто нагадують: це ми привели Януковича до влади!

- Як просувається розслідування нещодавніх подій у парламенті? Когось із депутатів таки посадять?

— Розслідування триває, нас викликають до Генпрокуратури. Але, мабуть, справу спустять на гальмах. Вони вже добре зрозуміли, що своїми діями робитимуть із Парубія й Гримчака героїв і даватимуть опозиції можливість звинувачувати владу в політичних репресіях. Бо опозиція постраждала, а ті, хто бив морди опозиції — ні. Крім того, в багатьох депутатів є побоювання, що вони, позбавивши колег депутатської недоторканості, відчинять скриньку Пандори: влада зміниться, й інша сторона почне їм мстити. Адже проти багатьох депутатів, які нині прикриваються депутатськими значками, було порушено кримінальні справи. Тому вони просто з’їжджатимуть.

- А справу Юлії Тимошенко теж спустять?

— Думаю, вони не намагатимуться її посадити, але триматимуть на гачку, в постійній напрузі. Аби, знаючи її характер, постійно провокувати на емоційні й не зовсім виважені кроки. Мені здається, саме такою буде їхня тактика.

Кличко vsТігіпко?

- Ваш прогноз: чи пройдуть місцеві вибори 31 жовтня?

— Регіони хочуть їх провести, але поки що брикаються комуністи і литвиновці. І спосіб, в який Регіони намагаються їх укатати, дуже красивий. От нещодавно заарештували заступника міністра екології. Те, що він був нечистий на руку, було всім відомо. Хабарі беруть усі, а от ловлять — вибірково. Адже міністр екології Бойко призначений за квотою Литвина, і Литвин, розуміючи, що це вдарить по ньому, сам відхрещується від нього. Думаю, це спосіб зробити Литвина зговірливішим у плані проведення місцевих виборів. Бо він їх боїться як вогню. Він не проходить! Але рано чи пізно йому доведеться погодитися. А комуністам грошей дадуть.

- Перезавантаження київської влади буде?

— У влади є два шляхи. Перший: розділити посади київського міського голови та глави адміністрації, і посадити туди свою людину. Якщо ж проводити вибори, то, скоріше за все, вони висунуть Тігіпка, у них немає іншого варіанту. А опозиція змушена буде, пам’ятаючи свої помилки, поставити на Кличка. Тоді в Києві буде доросла конкурентна боротьба.

Біографічна нота

Тарас Стецків

У 1986 році закінчив Львівський державний університет ім. І. Франка (за фахом історик), працював у школі-інтернаті, Львівському медичному училищі, Музеї українського мистецтва.

У 1987—1989 роках — секретарі член ради “Товариства Лева” у Львові. У 1989—1990 роках — член президії Львівської крайової ради Руху, член Великої ради Руху. З 1991-го — член президії Партії демократичного відродження України (ПДВУ).

Депутат Верховної Ради України перших чотирьох і шостого скликань.

У 2004-му брав активну участь у виборчій кампанії Віктора Ющенка і в Помаранчевій революції.

На дострокових виборах восени 2007 року пройшов до Верховної Ради за списком пропрезидентського мегаблоку “Наша Україна — Народна самооборона” (НУ—НС)

Вікторія ЧИРВА