Народження Європи

Картина “Народження Венери” Сандро Боттічеллі є сильним художнім перебільшенням. Коли море народжує щось прекрасне, процес виглядає зовсім інакше. Розбурхана брудна піна, водорості та грязюка розкидаються навсібіч. Спочатку неестетично, потім з’являється Венера.

Так народжується нова, незалежна від російської енергетичної голки, Європа.

Газовий шантаж, від якого потерпають країни Європейського Союзу, став можливим не випадково. Європа вже понад сімдесят років живе мирним і заможним життям, в якому все сплановано заздалегідь і розраховано покроково до глибокої старості. Де відсутність на полиці улюбленого сорту фуа-гра є справжнім стресом, а Росія, незважаючи на незаконну анексію Криму та окупацію сходу України, і надалі сприймалася як надійний постачальник газу. Газу, що сприймався як єдиний можливий вид викопного палива на перехідний період до 2050 року. Тоді як від атомної генерації цілеспрямовано хотіли відмовитися вже цього року і Німеччина, і Бельгія.

Західні держави тривалий час паразитували на дешевому газі, зловживали монопольними перевагами для дружнього бізнесу, отримували надприбутки. Гроші заколисували та ослаблювали європейців.

А в цей час Владімір Путін утверджувався у відчутті вседозволеності та контролю над Європою, завдяки відсутності справжнього вільного руху газу та залежності більшості країн від одного постачальника — “Газпрому”. Кран до труби з газом знаходиться в Кремлі.

 

Уроки геополітики Вовочка отримував лише в школі.

“На уроці біології вчителька запитує:

 

— Скільки живе миша?

— А це залежить від кота! — відповідає Вовочка”.

Однак миша виявилася не такою слабкою та поступливою, як на це розраховував Вовочка, що виріс. Вторгнення 24 лютого нарешті відкрило очі політикам і бізнесу. Вони побачили, почули та, нарешті, зрозуміли те, про що ми розповідали та попереджали роками. Пробудження було жахливим та емоційним. Воно прийшло разом із мільйонами біженців з України та жахливими кадрами з Ірпеня і Бучі. А також із значним зменшенням поставок газу з Росії та навмисним закриттям маршрутів його транспортування в Європу.

Усвідомлення тези, що для росіян газ — це не товар, а зброя. Усвідомлення того, що залежність послаблює захист і створює загрози для ЄС загалом і кожної окремої країни. Усвідомлення того, що Росії та “Газпрому” не можна довіряти. Проте, на жаль, ще не всім притаманне таке усвідомлення, але йдеться про критичну більшість, яка вже отримала щеплення від залежності.

Отже, і вихід із зони комфорту в європейців відбувся вимушено. Але тепер вони чудово усвідомлюють, що мають подолати не просто енергетичну кризу. Завдання Європи сьогодні — вирішення засадничих питань подальшого існування, необхідність уперше на собі перевірити готовність дотримуватися принципів і цінностей.

Тому ці зміни відбуваються з такою великою кількістю піни, мулу, суперечок і мікрокриз. Кожен вирішує їх по-своєму, ніхто з європейців уже не гребує навіть тимчасовими неринковими заходами та відвертим популізмом.

Але все відбувається з піднесеним почуттям гідності, з усвідомленням ціни, яку доводиться сплачувати за свободу, та нехай опосередкованої, але свідомої непокори агресору, який потурає все ціннісне, все західне. І вже не йдеться про наявність фуа-гра на сніданок, мова вже про зменшення кількості хвилин на прийняття душу та закриття енергоємних підприємств, а також про запровадження нових податків і перерозподіл прибутків. Фактично мова йде про докорінну зміну споживання енергоносіїв.

А остання промова Урсули фон дер Ляєн додатково підтвердила, що план змінитися залишається актуальним і чітким. Європейська комісія тисне на членів блоку для того, щоб ухвалити непопулярні рішення. Створення спільних, а не окремих для кожної країни резервів. Спільний розвиток енергетичної інфраструктури: терміналів, інтерконекторів, у тому числі між Іспанією та Францією. Спільні вимоги до зменшення споживання, особливо в пікові години. Європейці хочуть цієї зими зменшити рівень споживання до 80% від історичного. Спільний пошук альтернативних енергетичних проєктів, відмова від давніх, перевірених і небезпечних, постачальників.

 

Остання промова Урсули — не ознака розпачу. Це ознака сильного політика, який знає, що має шанси на перемогу. Бо навіть у Німеччині, яка звикла до заколисування дешевим газом, більшість громадян підтримують політику уряду та готові до дискомфорту заради безпеки та процвітання в майбутньому. При цьому Німеччина вже зараз готова до повної зупинки постачання газу з Росії, оскільки, попри ціну та всі складнощі, за пів року змогла забезпечити себе газом на зимовий період, заповнивши вже на 85% свої газові сховища, значно скоротити споживання, домовитися про принаймні шість LNG-терміналів, включно з тими, що планується підключити до інфраструктури, побудованої для “північних потоків”.

Усе це разом усуне залежність і сприятиме появі нових альтернативних маршрутів та джерел енергії. Ми це знаємо на своєму досвіді, бо з 2015 року почали відмовлятися від російських енергоносіїв. Остання залежність — паливна — теж зникла. Те, що ми рухаємося в одному напрямі з Європою і вона сприймає нас як партнерів, — наш безперечний успіх і шанс на економічне диво після перемоги.

Читайте також: Україна постачатиме електрику братній Польщі

Росію ж дива не очікуватимуть ще багато десятиліть. Кремль повністю втратив найбільший і найприбутковіший ринок. Падіння надходжень до бюджетів, закриття видобутку та суміжних бізнесів, втрата сотень тисяч робочих місць і навіть цілих міст навколо непотрібних свердловин — все це реалії Росії. І причина цього — виключно бажання нав’язати сусідам свої імперські амбіції та надумане якесь “особливе” місце.

Особливим воно і буде — без фінансового ресурсу, без прибутків, без технологій, без розвитку.

Звісно, до перемоги України та народження нової Європи ще треба докласти неабияких зусиль, має минути ще трохи часу. Європа потребує серйозного хірургічного втручання цієї зими і важкої післяопераційної реабілітації, яку потрібно здійснювати у дуже стислі строки і на марші. Це не просто ювелірне завдання, це завдання, в якому 27 змінних, і в кожного своє бачення. Я думаю, що без такого шаленого тиску з боку Росії узгодити всі ці інтеграли було би неможливо, так само, як і нам усвідомити, що енергоносії вже не будуть дешевими, а отже, доведеться змінювати парадигму споживання та вчитися жити за європейськими правилами.

Тому ця зима — це та криза, яка для Європи створила можливість вистояти, перемогти та отримати зиск у середньостроковій перспективі. За піною та грязюкою вже проглядається сильна і незалежна Європа. З Україною, без якої сильної Європи не було б. 

Лана ЗЕРКАЛЬ, Надзвичайний і Повноважний Посол (2016)