На лінії води. Секрети директора водоканалу

За рідкісним винятком ситуацію з українськими водоканалами можна охарактеризувати як сумну. Середні втрати води при її доставці до споживача становлять 30-40%. Це результат зношеності труб. Дороги часто просідають через те, що течуть труби, прокладені під дорожнім полотном.

Комунальне господарство часто виглядає як чорна діра: скільки в нього не інвестуй, все здається неефективним. Під час латання дірок на одній ділянці може виникнути кілька поривів на інших ділянках.

Дуже просто опинитися в ситуації, коли всі незадоволені твоєю роботою. Депутатам здається, що водоканал витратив занадто багато грошей на ремонт, мешканці скаржаться, що ремонт йде недостатньо швидко й ефективно.

Якщо перейти від філософії вічного латання дірок до управління комунальним підприємством за законами менеджменту, то можна створити проекти, здатні запустити систему. Реалізація простих та очевидних рішень дозволить створити передумови для модернізації комунального об'єкта в цілому.

Отже, що нам вдалося зробити за півтора року в Житомирському водоканалі, куди я прийшов з посади керівника в одній з іноземних компаній.

Єдине вікно

Коли я вперше потрапив на водоканал, то був здивований тим, що відвідувачі ходили з кабінету в кабінет в пошуку того, хто вирішить їх питання. Найчастіше — вирішить нелегально, за оплату готівкою. Співробітники водоканалу не вважали це корупцією, це було просто частиною старої корпоративної культури.

Побороти такий підхід можна було тільки шляхом розриву зв'язку споживача послуги з виконавцем. Для цього ми на першому поверсі організували “єдине вікно” з приймання громадян. Тут працюють привітні співробітниці, які пройшли спеціальні тренінги і вміють надавати сервіс.

Є також електронна черга та електронна оплата послуг. Тепер громадянин приходить, і далі його запит передається в конкретний відділ. Людина отримує не просто відповідь — її проблема вирішується протягом десяти днів.

Незаконні врізання

Рівень культури настільки низький, що люди не вважають незаконне врізання в загальний водопровід злодійством. Ми створили групу фахівців, у тому числі юристів, які роз'яснюють громадянам, чим їм загрожує незаконне використання громадських ресурсів. Відрізаємо і штрафуємо.

Заміна обладнання

Особливість радянських комунальних підприємств у тому, що вони майже завжди розраховані на велику потужність. Наприклад, в місті за радянських часів жило 400 тис людей, обладнання розраховане на мільйон осіб. Зараз живе 250 тис. Потужність обладнання іноді перевищує потребу в п'ять разів.

У 2016-2017 роках на восьми насосних станціях ми замінили обладнання. Середній ефект — 30% економії електроенергії. Регулятор бачить, що ми менше споживаємо електроенергії, і зменшує тариф для громадян. За рік вдалося скоротити витрату електроенергії на 4%, це понад 2 млн грн.

За ці кошти можна реконструювати ще кілька насосних станцій. Якщо правильно розставити пріоритети, то комунальні підприємства могли б знайти ресурси для модернізації “всередині”, а не залучати міжнародні кредити.

Будівництво станцій

Городяни незадоволені напором води з крана. Їм неможливо пояснити: якщо ми підвищимо тиск на головній насосній станції, у нас почнуть стихійно рватися труби по всьому місту. Через це ми тримаємо оптимально невисокий тиск на межі скандалу. У години пік в деяких будинках немає води.

Вирішити проблему можна шляхом підвищення тиску в системі, але тоді неминучі пориви — таке собі замкнене коло. Вихід — починаємо відновлювати насосні станції підвищення тиску і передавати їх на баланс будинків та ОСББ.

У 2017 році побудували чотири насосні станції, щоб вирішити проблеми висоток. Аналіз гідравлічної системи показав, що у нас такі проблемні об'єкти у 20-х кварталах. Запустивши чотири реконструйовані насосні станції, водоканал зекономив 0,5 млн грн на електроенергії.

Ремонт засувок

У місті понад 4 тис засувок, які не мінялися майже 30 років. Їх зношеність — справжнє стихійне лихо. Без засувок неможливо замінити ділянку трубопроводу, тому ми почали поступову їх заміну.

За десять місяців замінили 70 одиниць, витративши близько 0,5 млн грн. Відразу ж отримали ефект: тепер ми набагато швидше лагодимо труби в момент поривів.

Питання каналізації

У Житомирі 24 каналізаційно-насосні станції. Усі вони в такому стані, що їх можна кваліфікувати як екологічну загрозу. Крім того, ці об'єкти пожирають електроенергію. Цей віз не просто не їде вперед, він на всій швидкості котиться назад. Це господарство потрібно негайно реконструювати.

На одній із станцій ми замінили обладнання і зробили з неї першу станцію, яка завдяки установці датчиків і камер не обслуговується людьми.

Недавно закінчили пілотний проект з управління цією станцією через інтернет. Вартість проекту — 11 тис грн. Якщо проект доведе свою результативність, його можна буде масштабувати не тільки на наш водоканал.

Місяць тому ми завершили найбільший за потужністю проект стосовно енергетичного устаткування: встановили нові повітродувки для очищення стічних вод. Цей проект дозволяє економити понад 1 млн грн.

Заміна ламп

Щомісяця мені приносили рахунок на 8 тис грн за лампи розжарювання. “Давайте поставимо енергозберігаючі лампи”, — просив я головного енергетика кілька місяців. “Це дорого”, — кожен раз чув у відповідь.

Тоді мій заступник порахував економію, знайшов компанію, яка надала товарний кредит, і взяв у кредит 1 700 енергозберігаючих ламп. Товарний кредит нам розрахували на три місяці.

Вкрутивши лампочки, ми заощадили 2% електроенергії, а інвестиція окупилася не за три, а за два місяці. Це приклад того, як прості рішення приносять економію.

Реформа структури

Здавалося, після швидкого запуску “єдиного вікна” в такому ж темпі вдасться налагодити роботу бек-офісу. Однак я зіткнувся з колосальною нестачею кваліфікованих інженерів. У нас нема кадрів, готових працювати із сучасним обладнанням і здатних оцінювати технічні рішення.

Навіть якщо завтра будуть кошти для повної модернізації водоканалу, то з 800 співробітників я не наберу і робочої групи для постановки такого завдання. Це проблема не окремого водоканалу, а всієї галузі. Для її вирішення потрібно об'єднуватися з училищами, вузами, дослідниками, постачальниками технологій.

Електронна карта

Наявність електронної моделі міських мереж — мрія кожного директора водоканалу. Така модель дозволяє правильно розрахувати гідравліку. Щоб створити таку модель, треба було провести аудит мереж і колодязів.

Для цього ми отримали кредит Світового банку. Правильно організувавши роботу, через півтора року ми отримали електронну гідравлічну карту, яка дозволяє нам побачити систему водопостачання в динаміці.

Завдяки карті ми бачимо історію поривів, статистику по місту, ділянки, де стається найбільше аварій, скільки і куди витікає води. Надалі ми будемо створювати систему обліку витрати води від джерела до споживача.

Завдяки цій карті коефіцієнт похибки в процесі проектних робіт суттєво зменшиться. Ми точно знаємо, якому будинку скільки води потрібно дати.

Системні проекти

У нас 525 км труб водопроводу, з них 76% зношені. Система поділяється на магістральні труби і підвідні. Ми порахували, що у нас 90% аварій відбувається на підвідних мережах. Ви бачите люки на дорогах, від яких вода підводиться до будинку, і ці труби постійно прориває.

Щоб тримати процес під контролем, ми стали кожен день ремонтувати одну ділянку труби. Це наш перший системний проект “Кожен день — одна труба”. Якщо водоканал цього не робитиме, труби будуть рватися.

Навіть кілька одночасних поривів викликає напругу людей. Ремонтуючи кожен день потроху, ми управляємо ситуацією.

Другий системний проект — повірка лічильників. Що ми зробили? Компанія, яка робить повірку, заздалегідь сповіщає мешканців будинку. У зазначений час вона фіксує всі показання лічильника на камеру і передає їх на єдиний сайт.

Це зручно й ефективно. Делегуючи це завдання, ми отримуємо більш якісний сервіс і платимо менше, ніж якби це робили самі.

Близько 40% лічильників не пройшли повірку. Водоканал робить припис, що лічильник слід відремонтувати чи становити новий. Коли громадяни встановлюють точні лічильники, водоканал перестає втрачати гроші. За найскромнішими оцінками, завдяки цьому ми отримали близько 5% економії.

Частотні перетворювачі

На більшості водоканалів насоси працюють цілодобово з однаковими витратами електроенергії. Установка частотних перетворювачів, які регулюють подачу води залежно від потреб населення, — найефективніший спосіб енергозбереження та зменшення аварій в мережах.

Підвищення культури

Люди часто не розуміють, що стоки, які вони зливають, це те, що вони потім отримують з крана. Це стосується і приватних будинків, і невеликих підприємств, які зливають відходи у водойми.

Погана якість води — результат недбалого ставлення до водних ресурсів. Коли стічні води потрапляють в річку, у воді починають розвиватися шкідливі організми, гине риба, починають рости водорості.

Ми беремо воду з річки для подачі місту. Щоб вбити цю гидоту, додаємо високі дози хлору. Вода набуває неприємного запаху. Хлор знищує труби, у нерухомій воді він вступає в реакцію з водоростями. Замкнуте коло.

Ми проводили чимало експериментів з використанням активованого вугілля. Воно забирає всі домішки, дає хороший присмак, вирішує проблему запаху. Моє кінцеве завдання — значно зменшити або зовсім прибрати хлор.

Як тільки я починаю про це говорити, з'являються статті, що це невигідно і навіть шкідливо. Це не так. Таким способом, до речі, не одну хорошу ідею завалили.

Для мене як фахівця, що попрацював у міжнародних компаніях, абсолютно зрозуміло, що вирішення проблем комунальної інфраструктури — це питання часу. Однак навіть при тому, що є технології і знайдуться гроші, зараз важливо формувати запит громадян на нову якість послуги.

Модернізація комунальних підприємств мусить початися з модернізації свідомості людей. Вода у світі — пріоритет. В Україні води багато, але вона низької якості через відсутність довгострокових стратегій і грамотного менеджменту.

Городяни в цьому процесі мусять відіграти свою роль. Ми повинні захотіти чистої води в крані, а не тільки низьких тарифів на послугу. Ми повинні розуміти: чиста вода дешевою бути не може. Як мінімум — з нашою інфраструктурою.

Андрій НІКІТІН, директор Житомирського водоканалу, член Асоціації водоканалів України