Міністр магії іде у відставку

Виступаючи 2005 року перед випускниками Стенфордського університету, генеральний директор Apple Стів Джобс порадив слухачам не застрягати в догмах, а знаходити в собі сміливість прислухатися до свого серця й інтуїції. “Залишайтеся голодними. Залишайтеся навіженими”, — сказав він на закінчення. За власною по­радою Джобс, який пішов із посади керівника компанії 24 серпня, зробив несподіваний крок 1997-го: повернувся, щоб очолити Apple, і перетворив її з клубка проблем і потенційного банкрута на світового лідера, який значною мірою формує обличчя індустрії високих технологій.

Жоден інший керівник у наш час настільки не уособлював своєї компанії і не впливав на неї так сильно, як це робив Джобс. Тож його рішення звільнитися з посади генерального директора не могло не викликати запитання: чи залишиться Apple такою самою голодною і шалено успішною без свого підприємливого маестро на чолі. Інші гіганти у світі високих технологій спускалися на кілька сходинок униз після того, як утрачали своїх іконічних керівників. Microsoft щосили намагається віднайти власний щасливий талісман від того самого часу, як Білл Ґейтс покинув пост гендиректора в січні 2000-го. Чи спіткає схожа доля й Apple?

Є кілька причин, через котрі такий розвиток подій малоймовірний. По-перше, компанія мала достатньо часу підготуватися до цього моменту. Джобс уже кілька разів раніше відходив від безпосереднього щоденного керівництва Apple — після операції 2004 року. Щоразу обов’язки шефа перебирав на себе Тім Кук, головний операційний директор Apple.

Це дало змогу Кукові, який тепер очолює компанію після Джобса, спробувати себе в ролі керівника, а раді директорів Apple показало його в дії. Щоразу під керівництвом Кука механізм Apple працював злагоджено, як швейцарський годинник, і прибутки були забезпечені. Він закрив майже всі виробничі потужності Apple, прийшовши на роботу в компанію наприкінці 1990-х, і переніс більшу частину виробництва до Азії. Оголошуючи про його підвищення, рада директорів Apple зазначила, що Кук проявив “надзвичайний талант і розсудливість у всьому, хоч би чим займався”.

На користь компанії працює також надзвичайно відданий і мотивований колектив. Інтернет-спільнота для обміну інформацією про вакансії та кар’єрні можливості Glassdoor проводить опитування майже тисячі працівників Apple. Більшість із них у захваті від своєї фірми взагалі й від впливу Джобса на її діяльність зокрема. В одному пості колишнього шефа “яблучників” навіть названо “Томасом Едісоном нашого століття”. Пол Саффо з фінансово-аналітичної компанії Discern Analytics вважає, що така глибока відданість означає: навіть із відходом Джобса від керування співробітники запитуватимуть себе, коли доведеться приймати якісь рішення: “А що в цьому випадку зробив би Стів?” (Звісно, поставити питання легше, ніж угадати відповідь).

Додаткова причина для оптимізму — це те, що Джобс не зовсім сходить зі сцени. Він обійме нову для себе посаду голови ради директорів Apple і зможе впливати на ухвалення важливих рішень іще певний час, якщо дозволить здоров’я. На кілька років наперед Apple має чітко визначений асортимент розробок, що теж обнадіює. За небагато тижнів компанія покаже останню версію надзвичайно успішного iPhone, а на початку наступного року очікують запуску у виробництво нового iPad.

Але Apple — це не лише сума всіх девайсів, котрі вона продає, хоч би який солідний вони мали вигляд. Їх “родзинка” ще й в інтеграції з програмним забезпеченням та сервісами на зразок онлайнового контент-магазину iTunes і нещодавно запропонованого сервісу зберігання даних iCloud. Отже, створюється те, що технарі люблять називати “екосистемою”, і це стало настільки популярним, що інші компанії просто змушені працювати над такими можливостями. Google, уже тривалий час провідний розробник програмного забезпечення, недавно віддав $12,5 млрд за Motorola Mobility, щоб мати доступ до що її смартфонів, планшетів та інших пристроїв. Amazon, яка веде потужний бізнес у царині хмарних технологій (програмне забезпечення надається користувачеві як інтернет-сервіс, а вся інформація постійно зберігається на серверах у мережі), уже планує випуск власного планшетного комп’ютера — конкурента “яблучному” iPad.

Добра новина для інвесторів Apple: фірма отримала потужний поштовх для змагань за першість на нововідкритому ІТ-ринку завдяки Джобсові, чиє бачення майбутнього сформувалось упродовж тривалої бурхливої кар’єри. Ставши співзасновником Apple разом зі Стівом Возняком у 1970-х, він започаткував світ персональних комп’ютерів наступного десятиліття. Через інтриги в раді директорів його усунули
з керівництва 1985-го.

Тоді Джобс прислухався до свого внутрішнього голосу і взявся за створення компанії Pixar — кіностудії, яка спеціалізувалася на комп’ютерній анімації. Вона випустила низку хітів, від “Історії іграшок” до “У пошуках Немо”.

Джобс повернувся в Apple на посаду консультанта 1996-го, коли там переживали скрутні часи. Через рік його призначили тимчасовим виконувачем обов’язків генерального директора. Коли Майкла Делла, керівника компанії-конкурента, запитали тоді, що краще Джобсові зробити з Apple, той щиро запропонував просто закрити її.

Джобс пораду проігнорував і натомість повів свою компанію шляхом найбільших тріумфів. Серед них — створення ПК iMac, що дало змогу оживити комп’ютерний бізнес “яблучників”, який занепадав, і розробка плеєра iPod, котрий, зрештою, змінив усю музичну індустрію. Але настільки ж важливим було й те, чого в Apple НЕ робили. Чарльз Ґолвін із дослідницької компанії Forrester сказав, що одним із найбільших талантів Джобса було вміння вирішити, за які проекти не братися.

Наприклад, ходили чутки, що інженери з Apple наполягали на створенні планшетного комп’ютера вже на початку нинішнього десятиліття. Джобс не звертав на їхні прохання жодної уваги, а натомість наказав зосередити зусилля на створенні смартфона. В результаті з’явився iPhone, який змінив іще один ринок і досі справно приносить гроші. У творчому казані Apple завжди киплять ідеї. Але вміння вибрати потрібну з них у потрібний час — рідкість. У Джобса воно є. Акціонерам Apple доведеться сподіватися, що це не чуже й Кукові.

Переклад — “Український тиждень”