Микола Томенко: “Янукович може зробити “царський” жест, пом’якшивши термін Тимошенко”

Що очікує БЮТ, якщо його обезглавлять, “Коментарі” цікавилися у віце-спікера Верховної Ради Миколи Томенка.

- Вчора ви були у Печерському суді. Як враження?

— Я б виділив кілька моментів. Неадекватні дії суду під керівництвом або безпосередній участі влади спонукали лідерів опозиційних партій повернутись у Київ та залучитися до спільної політичної опозиційної роботи. Це безумовний позитив. Адже задум влади був такий: літній сезон, нікого немає, один БЮТ переймається майбутнім Тимошенко, а всі решта в телефонному режимі або в інший спосіб “морально співчувають”. Можливо, інші опозиціонери делегували на акцію підтримки не так багато своїх представників, як очікувалося, але той факт, що керівники парламентських опозиційних партій були присутні на судовому засіданні, я вважаю початком серйозної координації дій. Негативом є те, що формат розгляду судового процесу не змінився: він і далі не публічний (відсутня пряма трансляція), і суд, як і раніше, не бере до уваги жодні аргументи, які зазвичай прийнято розглядати. Очевидно, у суду є чітка установка: завершити процес до Дня незалежності. Незважаючи на реакцію суспільства, опозиції, громадських діячів та міжнародних спостерігачів, заданий пришвидшений темп розгляду справи без дотримання необхідних процедур.

- Ви маєте на увазі, що Тимошенко винесуть вирок до 24 серпня?

— Думаю, так. Можливо, влада створює ситуацію, у якій громадськість після винесення вироку Юлії Тимошенко буде змушена просити Президента до Дня незалежності пом’якшити їй термін, і Янукович “снісходитэльно” це зробить. Адже влада намагається максимально дистанціюватися від цієї справи: мовляв, ми до цього непричетні, це — виключно правосуддя. І Президент, за їхнім планом, має включитися пізніше. Реагуючи на заклики громадськості та міжнародних структур, він може дозволити собі “царський” жест у вигляді пом’якшенні міри покарання, скажімо, на умовний термін для Тимошенко.

- А які настрої у самій команді БЮТ? Немає відчуття, що “пропало всьо?”.

— Як я вже сказав, тішить те, що ми розширили коло підтримки Юлії Тимошенко. З іншими опозиціонерами ми домовилися співпрацювати у кількох площинах. Одна з них — активніше впливати на перебіг судового процесу. Але як саме ми діятимемо в цьому плані, поки що інформація не для преси. По-друге, ми разом готуємося до парламентської діяльності. Наш прорахунок у тому, що не всі наші однодумці повернулися із відпусток, отже, у нас поки що немає 150 депутатів для підписів про скликання позачергового засідання Верховної Ради, хоча ми не відкидаємо цю ідею остаточно. Але якщо навіть нам не вдасться зібрати депутатів раніше, 6 вересня відбудеться урочисте засідання парламенту, приурочене до Дня незалежності. До речі, в умовах, що склалися, було б справедливо і правильно, якби погляд на те, що таке Україна у 2011 році, висловив не лише голова Верховної Ради та, очевидно, Прем’єр-міністр, але й опозиція. Крім того, ми спільно з іншими опозиціонерами підготуємо заходи до Дня незалежності. Адже влада відмінила низку заходів, міжнародних форумів, скасувала навіть простий парад, не кажучи про військовий і перевела святкування у площину танців та феєрверків. Опозиція виправить цю помилку: днями ми оприлюднимо перелік спільних заходів до 24 серпня.

- Тобто, можна говорити, що нарешті почалося об’єднання опозиції?

— Я би сказав, що це початок координації та спільних дій.

- У тому числі, на майбутніх виборах?

— Цю тему ми свідомо поки що винесли за дужки, розуміючи, що ми приречені як мінімум на спільний вплив на виборчий закон, а також на координацію зусиль на парламентських виборах 2012 року чи, в ідеалі для опозиції і суспільства, — 2011. Але говорити більш конкретно на цю тему ми поки не готові.

- Кого з лідерів опозиції, на яких ви могли би розраховувати, не було в понеділок під Печерським судом?

— Віртуально, в телефонному режимі був з нами В’ячеслав Кириленко. Фактично з ключових опозиціонерів і на судовому засіданні, і потім, на засідання нашого комітету опору були присутні всі: Арсеній Яценюк, Анатолій Гриценко, Борис Тарасюк, Микола Катеринчук та Микола Мартиненко та інші.

- Тобто, з помітних опозиціонерів не було тільки Олега Тягнибока.

— Поки що ми вирішили зосередитися на співпраці з парламентською опозицією, а потім думатимемо про розширення.

- Існує дві протилежні думки. Одна з них полягає у тому, що без Тимошенко на БЮТ можна ставити хрест, а інша — що за грамотної гри у Вашої партії є можливість взяти 30% на найближчих виборах. Яку гру, на Вашу думку, поведе БЮТ?

— Будь-яка соціологія показує, що електорально підтримка БЮТ за будь-яких обставин ніколи не була менше 15% від усіх, хто голосує на виборах. А максимально — 25-30%. Тобто, йдеться про сталий електорат конкретної політичної сили. І якщо так станеться, що Тимошенко, не дай Бог, не допустять до участі у виборах, і вона буде як лідер партії агітувати за свій список, не будучи в списку, мінімальні показники ми все одно візьмемо. Що стосується максимальних, все залежатиме від того, якою буде виборча кампанія і наскільки вдасться сформувати список, вийшовши за рамки виключно партійного активу і залучивши нових людей. Це вже у площині виборчих технологій. Я не думаю, що фактор судового процесу дає підстави вважати, що у нас все буде дуже добре або, навпаки, погано. Це додатковий фактор, багато чого залежить від підготовки до виборів і реальної роботи. Хоча варто серйозно пропрацювати пропозицію Арсенія Яценюка про можливість відмови від участі у наступних парламентських виборах всіх демократичних опозиційних політичних сил, за умови недопущення до виборів Юлії Тимошенко. Це був би реальний інструмент впливу на владу, яка робить все для згортання демократії.

- Як ви вважаєте, чому так мало людей вийшло на захист Юлії Тимошенко?

— Очевидно, сьогодні судовий процес і навіть арешт Тимошенко виявився недостатньою причиною для того, аби люди вийшли на вулиці. Можливо, суспільство наразі не готове до акцій протесту. У себе вдома люди активні, критикують рішення влади, у тому числі, і судовий процес. Але в силу різних обставин готовності до акцій протесту немає. Тому я думаю, що стратегія, за якою повторення подій 2004 року береться за основу як єдиний ефективний засіб боротьби проти влади і у контексті допомоги у судовому процесі Тимошенко, не оптимальна. Акції можуть розглядатися лише як один напрямок для цієї боротьби. Більше того, я вважаю, що такі акції мають починатися на регіональному, місцевому рівні. І вже потім виходити на загальнонаціональний.

Вікторія ЧИРВА