МВФ уже відмовив Україні?

Насправді, місія фонду повинна була приїхати ще на початку грудня 2012 року. Однак у переддень початку її роботи стало відомо, що візит скасовується.

Це збіглося в часі із заявами президента Віктора Януковича про можливість приєднання України до Митного союзу.

У грудні влада була надзвичайно близька до того, щоб впасти в російські обійми. Майже катастрофічна економічна ситуація вимагала якнайшвидшого вирішення питання ціни на російський газ.

Обізнані люди навіть називали ймовірну ціну, за якою Росія продавала би газ Україні в разі вступу до ТС — близько 300 дол за тис кубометрів. Як відомо, в останньому кварталі 2012 року Україна платила 430 дол за тис куб м.

Існувала думка, що така знижка суттєво допомогла би вітчизняній економіці. Принаймні, не так швидко витрачалися б золотовалютні резерви. А значить, вирішилося б і центральне питання кінця2012 року — чи “завалиться” гривня.

На 18 грудня був запланований візит Януковича до Москви, який повинен був стати вирішальним. Однак у день візиту стало відомо, що Віктор Федорович не поїде до Володимира Володимировича. Щось зірвалося.

Найбільш правдоподібною є версія, згідно з якою причиною зриву стала взаємна недовіра. Можна припустити, що Янукович не дуже вірив у те, що Росія збереже його президентом у 2015 році. У свою чергу Путін підозрював, що, отримавши дешевий газ, українська влада його банально “кине”.

Нинішня ціна на російський газ непідйомна, а гроші тануть на очах. Крім того, днями “Газпром” виставив Україні рахунок на 7 млрд дол за невибраний газ.

В кінці грудня 2012 року Янукович призначив новий уряд, у якому майже всі ключові посади були віддані “команді молодих реформаторів” або “друзів “Сім'ї” на чолі з першим віце-прем'єром Сергієм Арбузовим.

Саме на Сергія Арбузова, Юрія Колобова, Олександра Клименка, Едуарда Ставицького та інших друзів Олександра Януковича покладено завдання порятунку економіки.

Але ця “дрім-тім” має й надзавдання — забезпечити результат на президентських виборах 2015 року.

З такими “дірками”, як зараз, друге президентство, звісно, за умови чесних виборів, Віктору Януковичу не світить. Для “Сім'ї” це смерть. Вирішити головне питання можуть лише гроші. Багато грошей. Але де їх узяти?

Лист щастя

Після таких дій Москви українській владі лишився лише один шлях — на Захід. 14 січня Арбузов заявив, що Україна розраховує на кредит МВФ у сумі 15 млрд дол.

А 16 січня стало відомо, що Арбузов і міністр фінансів Колобов поїхали у США для налагодження роботи з потенційними інвесторами. ЗМІ писали, що метою цього візиту був пошук альтернативних джерел коштів напередодні приїзду місії МВФ.

Слід зазначити, що програма stand-by, в рамках якої фонд повинен був до кінця 2012 року позичити Україні 15 млрд дол, була схвалена ще 2010 року.

Фонд навіть виділив перші два транші — 3,4 млрд дол, але у 2011 році припинив фінансування, бо Україна відмовилася збільшити тарифи на газ для населення. Тож у 2011-2012 роках візити місій фонду закінчувалися провалом переговорів.

Більше того, у 2013 році Україна повинна виплатити МВФ за кредитами 5,8 млрд дол. Враховуючи вартість російського газу та претензії “Газпрому”, ситуація провальна, і гроші фонду потрібні як ніколи.

Чим закінчився вояж “молодих реформаторів” до американських інвесторів, невідомо. Очевидно, він був потрібен, щоб урядовці мали хоч якісь аргументи у переговорах з МВФ. Та чи можуть “реформатори” взагалі на щось розраховувати?

У розпорядженні “Економічної правди” опинився лист заступника виконавчого директора МВФ від групи країн, до якої входить і Україна, Юрія Якуші.

Цей лист датований 4 січня 2013 року.

Він був надісланий прем'єру Миколі Азарову, Арбузову, Колобову, міністру економічного розвитку Ігорю Прасолову, заступнику глави АП Ірині Акімовій та тоді ще в. о. глави Нацбанку Ігорю Соркіну.

Документ містить багато цікавої інформації, яка проливає світло на позицію МВФ у майбутніх переговорах.

Якуша зазначає, що на час написання листа вказівки для менеджменту фонду ще не були затверджені. Однак чиновник дав зрозуміти керівникам української економіки, з чого виходитиме місія.

Першим суттєвим зауваженням Якуші було те, що “переговори з відновлення програмної співпраці базуватимуться на досягненнях попередніх програм та продовжуватимуть їх логіку”.

“Логіка минулих програм з фондом базувалася на зменшенні бюджетних дефіцитів, а також квазіфіскальних дефіцитів енергетики шляхом поступового збільшення тарифів та наведення порядку з дисципліною платежів, на поступовій лібералізації валютного ринку та курсу, зменшенні адміністративних та податкових обмежень на валютному ринку шляхом скасування збору від валютних операцій до Пенсійного фонду”, — йдеться у листі.

“В цьому контексті не варто очікувати погодження МВФ на введення оподаткування купівлі валюти... Це означатиме так звану практику множинних курсів... Таке оподаткування може вести до паралельного чорного ринку з іншим курсом”, — зазначив Якуша.

“Попередні програми МВФ з Україною мали в якості проголошеної кінцевої мети більшу курсову гнучкість та скасування існуючих на той час валютних обмежень, тому не варто очікувати від фахівців фонду принципової зміни позиції”, — наголошується у документі.

“Досвід минулого року нібито довів фахівцям фонду, що захист курсової стабільності навіть переважно економічними методами реально ускладнював ситуацію, призвів до значної втрати резервів”, — наголосив заступник виконавчого директора МВФ.

Тобто МВФ виступає проти політики утримання курсу гривні будь-якою ціною та ідей Нацбанку часів Сергія Арбузова про податок на обмін валюти.

Водночас Якуша зазначив: вищезгадане “не означає, що в української сторони не так багато простору для маневрування чи змістовного переговорного процесу”.

На думку чиновника, простору додає, зокрема, зростаюче розуміння фахівцями фонду “частково штучної природи енергетичних проблем України та адміністративних перешкод для негайного ефекту тарифних реформ”.

Якуша запропонував запросити до Києва для консультацій першого заступника-розпорядника МВФ Деніела Ліптона та керівництво європейського департаменту МВФ.

“Проте, об'єктивно кажучи, без додаткових кроків з фіскальної консолідації та без відповідних змін у бюджеті, курсовій політиці та політиці енергетичних тарифів важко очікувати на рішучий прогрес в переговорах з наступною місією МВФ”, — наголошується у листі.