Лісова корупція буквально нищить Україну

З першого приголомшливого дослідження про “лісову корупцію” в Україні минуло п’ять років і стало тільки гірше. Про це, власне, останнє західне дослідження, цього разу від Базельського інституту управління, присвячене незаконним рубкам в Україні — проблемі, з якою в нашій країні все стабільно погано. Ось чотири способи незаконно та безкарно вирубувати українськи ліси. Чотири типи правопорушень, на які роками всі, від дільничного інспектора до цілого профільного міністерства, заплющують очі. Чотири вкрай примітивні, але дуже дієві способи обікрасти державу. Згадайте про них, коли вкотре почуєте ниття про “непотрібний мораторій на експорт лісу”, ну, або про прогрес антикорупційних реформ в Україні.

Чорні лісоруби. За кілька років невідомі повністю знищили 10 га лісу, розташованого на землях запасу поблизу м. Тячів Закарпатської області. Станом на жовтень 2022 року в лісовому масиві урочища Дубки не лишилося жодного дерева старше 20—30 років (див. рис. 1).

Рис. 1. Урочище Дубки у 2017 (ліворуч) і 2022 (праворуч) роках

Оскільки мова про землі запасу, жодна господарська діяльність там ніким не велася, але дерева зникали. Ще 2018-го представники Держекоінспекції, обстежуючи лісовий масив, зафіксували 239 зрубаних дубів. Повідомили поліцію, медіа, місцевий лісгосп, місцеву владу та ОДА, бо власне вона опікується наглядом за землями запасу. Є очевидці, є відеодокази, є фіксації розпилу старезних дубів на місцевих пилорамах. Прізвища більшості виконавців також є, бо всі вони місцеві, їх опізнала велика кількість людей. Тільки жодного арешту так і не було. На сьогодні більшість відкритих проваджень за цією справою просто закрили. Глухар...

Лише у Закарпатської ОДА земель запасу більш як 20 тис. га, по всій Україні — сотні тисяч гектарів старих лісів, за якими такий же рівень нагляду.

Сірі лісгоспи. У лютому 2022 року В.Сису було визнано винним у дачі хабаря й засуджено до п’яти з половиною років позбавлення волі. Але це не хепі-енд, це — провал... Хабар детективу НАБУ Сиса давав, бо хотів домовитися про закриття кримінального провадження щодо незаконних рубок та інших злочинів у Гутянському лісгоспі. 2019-го екоінспекція встановила, що в лісгоспі без офіційних документів вирубали щонайменше 750 дерев. Забагато, як для чорних лісорубів, без відома лісгоспу такого не провернути. І, за попередніми даними слідства, Сиса не лише погоджував незаконні рубки, він організував ланцюг збуту деревини “своїм” компаніям, а потім надалі вже цілком легальним деревообробниками, але з гарним дисконтом, щоб на сумнівне походження заплющували очі. І той хабар у 100 тис. дол., погодьтеся, хороша можливість зупинити злочинну схему, притягнувши до відповідальності всіх, включно із кінцевими покупцями краденого, адже там орієнтовних збитків на 2 млн дол. Але ні, все почалося і закінчилося лише хабарем. І цей ганебний фінал — не найгірший варіант.

2020-го на території Ясінянського лісомисливського господарства Закарпатської області виявлено близько 700 незаконно зрубаних дерев. Підозри оголосили лише нижчим посадовим особам лісгоспу, причому за статтею “службова недбалість”. Бач, не догледіли, не забезпечили охорони лісів. А 2021 року в Закарпатській області під час передачі контролю території від Іршавського лісгоспу до Довжанського з'ясувалося, що кудись безслідно зникли 10 га лісу. І взагалі ніяких підозр не було, кому той ліс треба.

Білі “санітари”. У червні 2020 року ініціативна група Free Svydovets та Українська природоохоронна група провели виїзний моніторинг діяльності Ясінянського та Брустурянського держлісгоспів. Лісгоспи планували так звані санітарні рубки, помічаючи буцімто хворі дерева, які треба зрізати заради оздоровлення лісу. А активісти йшли слідом і перевіряли, чи дійсно тяжко хворі дерева зібралися рубати санітари лісу (див. рис. 2). Це ж треба, в одному лісгоспі численні нездорові дерева були на чотирьох із семи мічених ділянок, а в іншому — на восьми з восьми! Активісти звернулися до Держекоінспекції з проханням про позапланову перевірку, та от біда, поки інспектори приїхали, вже все зрубали. І таких історій чимало в кожному лісгоспі: десь, звісно, екоінспекція встигає, але, як правило, ні. Санітарні рубки — це класика незаконних рубок, бо зрештою ти отримуєш деревину “з документами”. У пнях уже правди не знайти, і якщо все зробити швидко, то довести незаконність практично неможливо. Санітарні рубки можливі будь-де, навіть у заповідних зонах. За оцінками екологів, лише 20% українських санітарних рубок не викликають підозр, при тому що, за документами, ми країна “дуже хворих дерев”, бо 44,6% усієї нашої лісозаготівлі — це санітарні рубки.

Рис. 2. Лісова ділянка в Брустурянському лісгоспі, на якій було заплановано і проведено незаконну санітарну рубку. За документами, до рубки більшість дерев на ділянці були повалені вітром, на фото видно, що це не так

Заплямовані інспектори. Звісно, екоінспекція також не осторонь подій. Вони не лише не встигають на “санітарні рубки”, вони загалом не дуже квапливі, не дуже уважні, часом глухуваті, часом недобачають. Багато не просять, але постійно в активному пошуку. Є випадок, коли новоспечений інспектор вимагав хабар буквально на першому ж виїзді “в поля”, перебуваючи ще на випробувальному терміні. Просив небагато — 8 тис. грн, але це більше, ніж половина середньої зарплати в інспекторів, і хабарі там чи не єдина мета в роботі. Тим паче що й покарання ніякого нема, бо здебільшого інспекторів за хабарі штрафують. За недопуск інспектора також, до речі, лише штраф — 760 грн і жодної перевірки не буде. Самі ж інспектори за хабар можуть “посприяти” у перекваліфікації справ із кримінальних в адміністративні для інших обвинувачених, щоб і вони штрафами, а не свободою, відповідали. Зрештою, там всі по колу відбуваються штрафами у тисячі гривень, завдаючи державі збитків на сотні мільйонів доларів. Ідеальні умови.

***

Що ми чуємо зараз, коли мова заходить про ліс? Деревообробна галузь помирає! У лісозаготівлі суцільні збитки! Скасуйте мораторій на експорт, хоча б на час війни! Це ж і валютна виручка, і зростання ВВП, і робочі місця! Рятуйте! Скасуйте мораторій!

Що ми мали б чути? Справа “Дубки” — шість років позбавлення волі чорним лісорубам. Справа Гутянського лісгоспу — викрито злочинне угруповання та перекрито канали збуту деревини. Справа карпатських “санітарів” — викрито змову керівників лісгоспів і лісопатологічних станцій. Справа екоінспекторів — держорган буде повністю реформовано.

Насправді те двократне падіння, яке ви бачите в офіційній лісовій статистиці, — це розквіт і піднесення у лісовій “тіні”. Бракує їм хіба що робочих рук. Бо, давайте чесно, батальйону “Монако” допомагають тримати дальні рубежі батальйони “Прикарпаття” та “Закарпаття”. Але роботи як такої точно менше не стало, навпаки, пиляти і пиляти. З початком повномасштабного вторгнення уряд запровадив мораторій на будь-які перевірки в галузі. Та й правда, навіщо вони потрібні?

Так, знаємо, що перевірки екоінспекції — не панацея. Там теж корупція. Та й перевірки можливі раз на рік і лише на окремих ділянках лісу. Але досі іншого ми не маємо. В епоху дронів і супутників жодних інших систем ширшого моніторингу лісів у нас не існує. Це готова ілюстрація того, як насправді влада хоче з тими незаконними рубками боротися.

На додачу до мораторію на перевірки було обмежено й доступ до будь-якої публічної інформації, що стосується лісозаготівель. Безперечно, така чутлива інформація, як плани лісонасаджень чи рубок, дані про лісорубні квитки чи про результати попередніх перевірок Держекоінспекції, не має дістатися ворогу. Відповідно, робота ГО, які опікуються проблемою, окрім війни, ускладнилася ще й цілковитою відсутністю будь-яких даних.

Золоті часи — ані державного, ані громадського контролю.

А тут усі в країні нарешті зайняті чим завгодно, тільки не лісом. А тут енерготерор від РФ, який гнав у ліси по дрова і тих, кому було дійсно треба, і тих, хто вирішив підзаробити в моменті. А тут митниця, на якій за півтора роки змінилося сім керівників, всі — виконувачі обов'язків, і навіть у “центрі” вже такий бардак, що в регіонах митники просто втратили зв'язок із реальністю. І не те щоб в ЄС не продати деревини сумнівного походження. Ми вже розказували і про стільчики IKEA з українського буку, і про папір із “сумнівної” української деревини для світових гігантів. Попит є і стабільно підтримується. За останні п’ять років з боку покупців нашого лісу сумнівного походження теж жодних покращень. Тож стимулів пиляти, як в останній день, поки ніхто нічого не контролює, більше, ніж треба. Мораторій на експорт кругляку — чи не остання перепона на шляху у цих бариг — не те щоб нездоланна, але якщо і її не буде, ми й незчуємося, як рятувати вже буде нічого. Єдиною притомною причиною скасувати цей мораторії може бути лише перекриття згаданих вище схем. Усе інше — співучасть у злочині. 

Юлiя САМАЄВА, редакторка відділу економіки ZN.UA