Kyiv Post здав

“Нам треба робити газету, а ви цьому заважаєте”, — заявив колективу генеральний директор (англ. chief executive officer, CEO) Джим Філіпофф.

Хто буде займатися виробництвом газети, зрозуміти важко. На сьогодні, за даними Тижня, під заявою на підтримку звільненого власником KyivPost головного редактора Брайана Боннера залишається 24 дійсних підписи. При цьому весь колектив газети нараховує близько тридцяти осіб. Інакше кажучи, для випуску наступного номера (тижневик KyivPost виходить по п'ятницях) менеджерам необхідно терміново знайти хоча б десяток професійних журналістів з вільним володінням англійською, а тим необхідно протягом двох днів розробити теми й підготувати відповідні статті.

Навіть враховуючи, що будь-яка газета завжди має в запасі чимало текстів, імовірність виходу повноцінного випуску KyivPost найближчим часом дорівнює ймовірності проведення в Україні омріяної Віктором Януковичем Олімпіади-2022.

Нагадаємо, колектив видання розпочав страйк минулої п'ятниці, після рішення власника газети Мохаммада Захура звільнити Брайна Боннера, який керував редакцієюмайже три роки. Приводом стало скандальне інтерв'ю, яке KyivPostдав міністр аграрної політики Микола Присяжнюк.

У розмові, яка, за даними Тижня, відбулася ще 11 квітня, журналісти намагалися розпитати пана міністра про деталі сумнівної оборудки довкола квот на експорт українського зерна. Як уже докладно писав Тиждень, наслідком введення цих квот стала поява на ринку монополіста ТОВ “Хлібінвестбуд”, за яким чітко прослідковуються особисті інтереси міністра Присяжнюка та голови ради міністрів Криму Василя Джарти.

При цьому документи свідчать про можливі прояви корупційної діяльності — зокрема, держава закуповує у компанії збіжжя за явно завищеними цінами.

В інтерв'ю KyivPost Микола Присяжнюк наполягав, що уявлення не має про фізичних осіб, які стоять за наполовину державним (формально) “Хлібінвестбудом”. А вже після запису матеріалу, як стверджують Брайан Боннер та його колеги, власник газети Мохаммад Захур поставив вимогу не друкувати інтерв'ю ні на сайті, ні в паперовій версії.

За словами пана Боннера, видавець зателефонував йому увечері в четвер, перед друком номера, і заявив, що в разі виходу інтерв'ю саме існування газети “опиниться під загрозою”. При цьому він також називав міністра Присяжнюка “своїм добрим другом”.

“Я кілька разів запитав пана Захура, які професійні зауваження він має до цього матеріалу”, — розповів Брайан Боннер Тижню. — “Відповіді я так і не почув”.

Із самим Мохаммадом Захуром Тиждень протягом останніх трьох днів зв'язатися так і не зміг. Наскільки відомо, це не змогли зробити й наші колеги з інших видань, оскільки пан Захур категорично відмовляється від спілкування з пресою після першого ж даного ним на тему скандалу коментаря.

Нічого дивного тут немає — адже в цьому коментарі пан Захур відверто визнав, що чинив тиск на головного редактора й редакційний колектив.

“Я дійсно телефонував Боннеру й просив не публікувати інтерв'ю, тому що матеріал був сирий, непідготовлений і в'ялий. Його треба було допрацювати, дістати документи, яких не вистачало, а не давати в газету абияк”, — заявив Захур газеті “Коммерсант-Украина”.

Як можна “доопрацювати” уже отримане інтерв'ю, і до чого тут якісь “документи”, відомо, мабуть, тільки авторові цієї цитати.

Уже згаданий директор газети Джим Філіпофф також відмовився говорити на скандальну тему. “Вибачте, я зараз не спілкуюся з пресою”, — гарною російською мовою заявив він кореспондентові Тижня, коли той нарешті додзвонився йому в понеділок. І поклав слухавку.

Тим часом у колективі стверджують, що суперечності між власником і колективом визрівали давно. “Ми були готові до чогось подібного. Захур уже кілька разів заявляв редакторам, що нашими матеріалами незадоволені в адміністрації президента”, — розповідають журналісти-страйкарі.

Торік газета вже опинилась під згрозою зникнення, коли на неї подав до суду відомий бізнесмен Дмитро Фірташ. Судитися з виданням олігарх намагався в Лондоні — тамтешні суди відомі суворим ставленням до ЗМІ, а для позову до них достатньо довести, що прочитати “наклепницький” матеріал в українській газеті міг хоча б один громадянин Великобританії.

Проте в лютому цього року Високий суд Лондона відмовив у позові, за яким пан Фірташ хотів отримати від газети близько ста тисяч фунтів.

Сам Мохаммад Захур називає зовсім інші причини протистояння. “У нас із ним (Брайаном Боннером — Авт.) не збігалися точки зору на редакційну політику, і перше попередження він отримав рік тому. Я вважав, нам треба більше соціальних тем і реклами... Боннерові більше подобались злободенні політичні теми”, — заявив бізнесмен.

Така аргументація дещо нагадує на аргументи власника “Газети по-київськи”, головного редактора якої Сергія Тихого власник видання Ігор Коломойський звільнив після тривалого протистояння за те, що газета так і не стала прибутковою. Колектив газети заявив, що справжньою причиною стала регулярна поява в газеті матеріалів, критичних щодо нинішньої влади.

Проте, на відміну від аргументів Коломойського щодо “Газети...”, аргументи Мохаммада Захура щодо KyivPost виглядають відверто кумедними. Не зайве нагадати, що пан Захур є власником медіа-продакшену “Істіл студіос”, назва якого походить від назви донецького сталевиплавного заводу “Істіл”. Саме в металургії етнічний пакистанець Захур, колишній студент Донецького політеху, заробив свої перші мільйони: його перша компанія Metalsrussia Corp Ltd, зареєстрована в Гонконзі ще далекого 1991 року, за 5 років вийшла в двадцятку найбільших у світі продавців металопрокату.

У 2009-му році ISTILGroup вклала гроші в компанію “Савік Шустер студіос”, але в липні того ж року пан Шустер розірвав стосунки з інвестором, і навіть погрожував тому судом за те, що той захопив контроль над студією “за спиною” популярного ведучого.

Що ж до газети KyivPost, то вона була заснована американцем Джедом Санденом ще 1995 року, й орієнтувалась на аудиторію англомовних мешканців Києва. Перший гучний скандал довкола власника компанії KPPublications вибухнув рівно 11 років тому, коли пана Сандена затримали в аеропорту “Бориспіль” як персону нон-грата. Після втручання посольства США заборону зняли; причини скандалу так і лишились таємницею.

2009-го та 2010-го року Джед Санден закрив низку проектів KPPublications, а деякі інші знайшли нових власників. Серед цих останніх була й газета KyivPost. “Газета була незалежним голосом України, і ми будемо зміцнювати цю традицію”, — заявив тоді новий власник Мохаммад Захур.

Замітку під заголовком “Кращі роки KyivPost ще попереду”, можна й досі бачити на сайті видання. Але на першій сторінці там тепер стоїть інший текст, заголовок якого можна перекласти як “Заяви про так звану цензуру в KyivPost— маячня”.

При цьому в російсько-українській версії сайту продовжує висіти скандальне інтерв'ю міністра Присяжнюка, з якого все й почалося.

За інформацією Тижня, екс-головред газети Брайан Боннер шукає інвестора під новий проект. Особливо поспішати йому не доводиться: прощаючись із роботою, пан Боннер отримав зарплатню за шість місяців уперед.

Сам він запевняє, що про жоден “підкуп” не йдеться. “Така виплата в разі звільнення була умовою мого контракту”, — заявив Боннер Тижню.

Тим часом журналісти-страйкарі розраховують, що пошуки інвестора їхньому колишньому шефові таки вдадуться, і в них з'являться нові робочі місця. Місця в KyivPost вони вже фактично втратили: співробітники газети співпрацювали з нею на основі окремих договорів як дрібні приватні підприємці, й законодавство про охорону праці їм у даному разі не допоможе.

Олександр МІХЕЛЬСОН