Кремлеботи, трансформуймося! Як проросійські пропагандисти перетворилися на “патріотів”

 Кажуть, війна змінює людей. Особливо швидко змінилися ті, хто вісім років відверто підігрував Росії, а 24 лютого прокинувся в державі, що наказала завдати російським загарбникам максимальних втрат. 

Чи то ракетні удари по Києву, чи то реальні кримінальні справи проти колаборантів, чи то політичне чуття — щось змусило навіть Наташу Влащенко зробити фото на фоні пам’ятнику Степану Бандері. 

Іншим пропагандистам посприяла елементарна втрата роботи. Телеканал “Наш” Євгенія Мураєва, що після санкцій РНБО і так мовив лише на ютуб, закрився у перший день повномасштабної війни. Десь у цей час із радарів зник і сам Мураєв. 

Канал Ukrlive Віктора Медведчука працював після втечі кума Путіна близько місяця: спочатку інтерв’ював проросійських діячів, потім видалив усі попередні відео та перейшов на проукраїнських коментаторів. Але врешті теж лишив десяток медійників лише з плямами на репутації. 

Сьогодні всі ці люди намагаються знайти для себе у воєнній Україні нове місце. 

Макс Назаров, що раніше інтерв’ював в ефірі російських бойовиків, запускає проект на YouTube. Діана Панченко, яка вела для диктатора Білорусі “Слов’янський базар”, веде іменний телеграм-канал.

А от Василю Голованову, учаснику марафону “Надо поговорить”, відверто пощастило. Він та ще кілька “колег” вчасно перейшли від Медведчука на інші телеканали й тепер, після років російської пропаганди, беруть участь у марафоні вже про боротьбу з Росією.

Ніхто з новоспечених “патріотів” не просить вибачення і взагалі воліє не згадувати гріхів минулого. 

Ковчег Ахметова

Коли у 2020 році Рінат Ахметов запускав інформаційний канал “Україна 24”, він переманив на нього майже всіх найвпізнаваніших пропагандистів із каналів Медведчука та Мураєва: Наташу Влащенко, Василя Голованова, Тиграна Мартиросяна, Володимира Полуєва, Анну Степанець. 

Імовірно, олігарх розраховував, що за улюбленими медійниками перейдуть глядачі — виборці, що наголосували “Опозиційній платформі — За життя” друге місце на парламентських виборах у 2019 році. 

Але доля склалася інакше. Жодна проросійська політична партія більше не може розраховувати на 13% загальнонаціональної підтримки. А сама “Україна 24” тепер бере участь у марафоні “Єдині новини” та проекті іномовлення FreeДом. 

Таким чином проросійські пропагандисти з каналу Ахметова, на відміну від більшості колег, опинилися 24 лютого не на окраїні історії. А в головній телевізійній трансляції країни. 

Усього два роки тому — з червня 2019 до серпня 2020 року — Наташа Влащенко працювала на Віктора Медведчука. Коли кум Путіна отримав контроль над телеканалом ZIK, звідти звільнилася половина колективу. А от Влащенко лишилася та продовжила значитися генеральною продюсеркою. Саме за фактичного керівництва цієї жінки львівське медіа перетворилося на канал, на який РНБО пізніше наклала  санкції за “інформаційний тероризм”. 

У часи генерального продюсування Влащенко на ZIK виходили марафон “Тхне Соросом”, особиста програма Іллі Киви, численні інтерв’ю членів ОПЗЖ про “громадянську війну”. Особисто ведуча токшоу “Народ проти” поширювала наративи про ветеранів-злочинців або лояльність України до радикалів. 

Влащенко продовжила підігрувати російській пропаганді навіть після переходу на канал Ахметова. Наприклад, прирівнювала вплив Росії на Україну до впливу Заходу. Та влаштовувала вільний мікрофон для відвертих зрадників. У програмі “Хард” Олена Лукаш, міністерка юстиції часів Януковича, спокійно розповідала ведучій, що окуповані території — це “та часть Донбасса, которая осталась непокоренной”. 

Після 24 лютого Наташа Влащенко продовжує інтерв’ювати людей на каналі “Україна 24”. Серед її гостей є як топові українські спікери, зокрема, Михайло Подоляк, радник голови Офісу президента. Так і величезна кількість “хороших росіян”: Євген Чичваркін, бізнесмен та мігрант, розповідав Влащенко на початку травня, що російські війська дуже різні й генерал, який зайняв Херсон, буцімто дуже довго намагався бути цивілізованим. 

Щодо особистої позиції медійниці, то вона досі не визнала підтримку російської пропаганди, але періодично публікує у фейсбуці виправдання: 

“До війни я була переконана, що журналіст має давати слово різним людям.  Тому що це теж стандарти європейської журналістики. Однак сьогодні під час війни із жорстоким та підступним ворогом зрозуміло, що слово потрібно давати тільки тим, хто підтримує Україну та засуджує агресію Кремля. Тим, хто не боїться про це говорити, хто підтримує дух народу та армії”. 

Можливо, якби в її ефірах увесь цей час не заперечували російську агресію, Влащенко знала б, що війна почалася вісім років тому. 

Коли Василь Голованов був генеральним продюсером каналу NewsOne Віктора Медведчука, там теж розповідали про громадянську війну. Наприклад, ведучий програми “Я так думаю” Руслан Коцаба заявляв, що антитерористичну операцію оголосили незаконно, влада вбиває мирне населення й намагається “упокорити повсталий Донбас”. А Голованов після цього захищав свободу слова на NewsOne. 

У 2018 році продюсер навіть їздив у Європарламент — розповідати про тиск української влади. Компанію йому складав Артем Марчевський, топ менеджер “112”, якого ДБР зараз підозрює у координації фейків із Росією. 

Як ведучий, Василь Голованов вмикав в ефір Шарія, щотижня інтерв’ював Андрія Портнова у програмі “Злочин і кара”, випускав токшоу на класичні теми російської пропаганди. Наприклад, про буцімто нацизм колишнього прем’єр-міністра Олексія Гончарука. 

Також Голованов інтерв’ював особисто Віктора Медведчука. Кум Путіна розповідав своєму мовчазному генеральному продюсеру, що “Сегодняшняя киевская власть — это источник радикальной русофобии и антироссийской истерии”.

Сам Голованов у лютому 2020 року закликав ”розмовляти” з Росією, яка “гвалтує” Україну: “Якщо під час імовірного згвалтування ви не можете втекти фізично, що радять психологи? Налагоджуйте діалог”. 

Проте зараз веде шоу “Час перемагати” на “Україні 24” та бере участь у марафоні іномовлення FreeДом про боротьбу з агресором. 

Медійник, який раніше випускав ефірі проти декомунізації, просить допомогти йому краще познайомитись з українською літературою. Та постить у фейсбуці заклили: 

“Росія має стати не просто нерукостсилою. А країною-ізгоєм, прокаженою країною. Жоден бізнес, спорт, культурний фонд повинні не мати справу з РФ. І не завтра, а сьогодні чи вчора”. 

Цікаво, чи зараховує Голованов до “вчора” 2019 рік, коли під його продюсуванням NewsOne транслював зустріч Віктора Медведчука з російськими бойовиками. 

Володимир Полуєв працював на каналі “Наш” Євгенія Мураєва з жовтня 2020 року до серпня 2021-го. І, як ведучий праймового токшоу, був долучений до всіх наративів, що просував “Наш”: від українського нацизму на фоні маршу на честь СС “Галичини” до необхідності “нормалізувати” стосунки з Лукашенком. Проте найбільше чоловік прославився як інтерв’юер. 

Наприклад, через декілька розмов з Миколою Азаровим у 2021 році. За таймкодом “нацисти” колишній прем’єр монологом розповідає про бандерівців, убивць в ОУН УПА, нацистів в “Азові”, нацистів із західних областей та просто контроль України нацистами.  Ведучий не лише не заперечує, але й додатково запитує про вплив радикалів на політику. 

Також Полуєв брав участь в інтерв’ю з Євгенієм Мураєвим, під час яких власник “Нашого” звинувачував Україну в початку “громадянської війни”. Модератор знову ж не заперечував і натомість жартував, що наша держава платить Туреччині за томос. 

До “Нашого” Володимир Полуєв працював на каналі “112” Віктора Медведчука й там теж демонстрував проросійські таланти. Розмовляв з Рінатом Кузьміним про американські біолабораторії чи, наприклад, задався питанням, чому Україна йде на вимоги МВФ, але не вимоги Росії. 

Тепер пропагандист інтерв'ює воєнних експертів та “хороших росіян” на “Україні 24”. І практично не висловлює власного ставлення до війни поза загальними дописами про ”Каждый справляется с болью по-своему. И борется по-своему. Но все мы верим и знаем — победа обязательно будет”. 

Невеликі перемоги вже є: Володимир Полуєв зник із марафону іномовлення FreeДом після першого ж інтерв’ю. 

Проте ця доля досі спіткала не всіх колишніх пропагандистів. Попри звернення понад 300 медійників та медійних організацій і петицію на сайті Кабміну з закликом відсторонити проросійських діячів, частина з них досі бере участь у національних марафонах. А керівники окремих каналів, “Єдиних новин” та FreeДом знаходять для цього виправдання. 

Зокрема, у Міністерстві культури та інформаційної політики стверджують, що зараз потрібна кожна людина. При тому, що, нагадаємо, одразу три телеканали з групи Петра Порошенка просто відключили від цифрового мовлення. 

Медіагрупа “Україна” пояснює залученість колишніх пропагандистів тим, що вони перейшли на канал “задовго до війни”. 

Нагадаємо, що Росія анексувала Крим у 2014 році. Крім того, і від імені Василя Голованова, і від імені Наташі Влащенко пресслужба каналу опублікувала україномовні патріотичні тексти. У матеріалі від імені Влащенко є речення “Як ви, мої українські сестри та брати?” 

Переселенці на YouTube

Цитуючи назву його телеграм-каналу, Макс Назаров — один із найбільш “наглых” пропагандистів в історії України. До 24 лютого цей чоловік був обличчям телеканалу “Наш”, а отже головним виконавцем у руках проросійського політика Євгенія Мураєва. 

Саме Назаров інтерв’ював російського бойовика Родіона Мірошника, коли той заявив, що “Донбасс не находится в составе Украины”. 

Саме Назаров катався до диктатора Білорусі Олександра Лукашенка, де розповідав про бандерівців та прирівнював білоруську опозицію до керівників самопроголошених республік. 

Урешті саме Назаров вісім годин піарив Мураєв у рідному місті політика, але це трохи інша історія. 

Варто перерахувати лише деякі заяви Назарова за останній рік. 

В ефірі “Нашого” ведучий лякав мешканців окупованих територій Донбасу “чистками”, якщо Україна отримає контроль над українсько-російським кордоном. Лобіював прямі перемовини з російськими бойовиками. Наполягав, що Україна має виконати свою частину мінських угод, не чекаючи, поки Росія буде виконувати свою. Заявляв, що відмова від НАТО та ЄС — це хороша стартова позиція для стосунків із Росією.

Упринципі звинувачував нашу євроатлантичну інтеграцію в тому, що саме вона спровокувала Росію на анексію Криму. Та разом із тим щотижнево заперечував російську агресію на Сході України. 

Стверджував, що немає українських авторів, які хочуть писати крутий продукт українською мовою. Хотів, аби його діти навчалися російською. Казав, що українська “Вікіпедія” має “неонацистский уклон”. Дискредитував вираз “Слава Україні! Героям слава!”, мовляв, він теж нацистський і під нього колись зігували. Самого Назарова ініціатива “Медіачек” визнала винним у антисемітських випадах. 

Телеграм пропагандиста є у списку шкідливих від Центру протидії дезінформації та в топі “помічників Росії”, який склала Liga.net. 

Після 24 лютого канал “Наш” закрився, а риторика Назарова змінилася настільки, що він тепер навіть виправдовується перед підписниками: 

“Путинцы из меня делают нацика, а приспособленцы любой власти — очень вату. При этом приговаривая с двух сторон, что своим не стану ни для тех, ни для других [...] И вот я как раз посередине, конечно с адекватными”. 

У своїх дописах Назаров хвалить президента Зеленського, підтримує українську армію та висміює російську пропаганду.

Крім того, колишній пропагандист запустив ютуб-канал “Да это так”, де інтерв’ює таких самих зашкварених персонажів: Андрія Пальчевського, Михайла Чаплигу, Олександра Дубінського. І протирічить риториці телеканалу “Наш”. Наприклад, Назаров називає ідею об’єднання “от Лиссабона до Владивостока” імперією Путіна, хоча раніше цей союз активно просував Євгеній Мураєв. 

Як і всі інші герої цього тексту, Назаров не просив пробачення за свої дії. Лише жалкував про інтерв’ю з російським бойовиком: “Пусть мне его и подсунули”. Та всіляко дистанціювався від Євгена Мураєва, мовляв, у них ніколи не було юридичних зв’язків і взагалі політик був просто ще одним гостем. 

Цікаво, про скількох ще “гостей” Назаров знімав восьмигодинні піарні фільми. 

У контексті ютубу варто коротко згадати про Лесю Медведєву, пропагандистку “Страны.ua”, яка виїхала з України 16 березня — за 17 днів після обіцянки ”оставаться до конца, каким бы он ни был”. Медведєва веде блог під назвою “Ясно. Понятно” і після початку повномасштабної війни він майже не змінився. 

Наприклад, 4 червня пропагандистка розповідала про фактично безперспективність війни для України. Мовляв, Росія продовжить захоплюватися все нові території та висувати жорсткіші вимоги миру, поки “либо Киев на примет условия Москвы, либо пока украинская государственность просто не рухнет от тягот войны”. 

Також у Медведєвої протягом місяця є одразу три відео про українських військових, що жаліються на керівництво та називають себе, зокрема, “гарматним м’ясом”. Ролик із критикою дерусифікації. І величезна кількість публікацій із брехливими заголовками. Наприклад, ось цей стверджує, що вчителів на окупованих територіях оголосять колаборантами. Хоча сама ведуча у відео розповідає інше. 

Проросійську пропаганду в матеріалах Медведєвої можна помітити навіть суто за формулюваннями. Вона говорить про Крим у контексті територій Росії, називає окуповані території Донецької та Луганської областей “республіками”, стверджує, що Росія “втрутилася” у “ситуацію” на Донбасі воєнним шляхом. Тобто, не почала війну, а просто приєдналася на боці противника. Майже так само як Медведєва. 

Телеграм-партизани

Діана Панченко протрималася на ютуб-каналі “Перший незалежний” довше, ніж його неофіційний власник Віктор Медведчук. Після початку повномасштабної війни кум Путіна кудись зник, а от його топова пропагандистка ще більше тижня продовжувала інтерв’ювати колаборантів. 

Гості “Першого незалежного” наприкінці лютого закликали до капітуляції, відставки української влади та визнання вигаданих “республік” у межах областей. Проте потім ці відео видалили, редакційна політика різко змінилася, а Панченко зникла з ефіру й лишилася тільки в телеграмі. 

Ведуча головних токшоу “Першого незалежного” (раніше NewsOne) славилася своєю українофобією. Панченко принижувала гостей токшоу, що не читали російську класику. Співчувала людям, які слухали українське радіо. Стверджувала, що деяких клієнтів в Україні напружуватиме звертання українською. І розповідала про український нацизм: 

“Фашизма в Украине нет, уверяют грантовые борцы с дезинформацией, но закрывают глаза на очевидные факты”. 

Значно більше, ніж Україну, Панченко любила режим Лукашенка. Ведуча не лише каталася до диктатора на пресконференцію та запитувала про “червоні лінії” щодо київської влади. Вона відкривала ”Слов’янський базар” минулого літа.

Зрозуміло, що головною темою каналу Медведчука була війна. Панченко до речі  публічно відмовлялася вживати це слово, поки війну не оголосить Верховна Рада. І натомість заявляла, що до війни може призвести “роздратування Україною у світі”. 

За тиждень до повномасштабного вторгнення Росії у шоу ведучої поширювали фейк, що Байден віддав наказ Україні наступати на Донбас. Та одночасно залякували українців потужністю російської армії. 

Тепер, коли вже навіть Панченко не може заперечувати російську агресію, її медійна присутність звелася до телеграм-каналу. Там пропагандистка поєднує ванільні пости, критику Росії: “Это война прошлого и будущего, война цивилизаций”, — та одночасно порівняння русофобії з антисемітизмом. 

В обличчя каналів Медведчука, які цілодобово піарили ОПЗЖ, прокинулася навіть критика рідної партії: 

“Наблюдаю за сливом ОПЗЖ [...] Откуда столько шума про “работу на врага”. Люди всегда работали сами на себя. Ставя во главу угла исключительно шкурные интересы. Юго-Восток после Майдана так и не получил достойной партии”. 

Колишня ведуча розповідає про це зараз, хоча ще 3 березня, начебто, щоб спростувати аргументи Росії про нацизм, пропонувала взяти в уряд політиків, які підтримують Мінські угоди. Можливо, Росії було б важче розповідати про нацизм, якби Панченко не брехала про нього кілька років?

Чимось схожий телеграм-канал веде Світлана Крюкова, перша заступниця головного редактора “Страны.ua”. Сайту, на який РНБО наклала санкції ще минулого літа, і якому навіть зараз, під час повномасштабної війни, дають інтерв’ю регіональні очільники та Ірина Верещук.

Цікаво, що 5 червня “Страну” заборонили також у Росії. Неймовірна невдячність, враховуючи, що видання допомагало Кремлю маскувати підготовку до повномасштабної війни. 

Телеграм Крюкової не виділяється чимось особливим та складається здебільшого з цитування новин. Інколи пропагандистка розбавляє зведення монологами Роршаха: 

“Звук сирен становится обычным городским фоном. Это низкий протяжный тон, как брошенная бродячая собака, сидящая в водосточной трубе”. 

А інколи патріотизмом: 

“24 февраля по приказу бункерного страдателя по величайшей геополитической катастрофе ХХ века стадо “дедываивателей-мародеров” коварно и подло напали на нашу мирную и добрую страну”. 

Нагадаємо, що ще у 2020 році “Страна” вела репортажі про паради перемоги у Москві та на окупованих територіях. І розповідала в них про техніку, яка “побеждала в боях с украинской армией”. 

***

На відміну від політики чи культури, у медіа інститут репутації навіть на четвертому місяці повномасштабної війни досі не спрацював. Попри санкції РНБО проти телеканалів та підозри у державній зраді для їхніх власників, жоден генеральний продюсер або ведучий не отримав навіть натяку на персональну відповідальність. 

Попри те, що персонажі цього матеріалу роками розповідали глядачам брехню, якою сьогодні Росія виправдовує свою агресію, ніхто не попросив пробачення. Василь Голованов продовжує представляти Україну в марафоні іномовлення. 

І без того довгий список людей у цьому тексті можна навіть продовжити. Анастасія Даугуле, яка зараз у національному марафоні розмовляє з гостями про героїзм ОУН-УПА, раніше вела концерти до 9 травня на “Інтері”: “Улицы наших городов называют именами фашистских преступников”. Максим Зборовський та Назар Довгий, ще двоє учасників національного марафону та працівники каналу “Рада”, раніше вели марафон “Тхне Соросом” на ZIK Віктора Медведчука. І це лише ті медійники, які вже пробують повернути собі публічність. А скільки ще чекають своєї нагоди. 

Можливо, війна дійсно змінює людей і пропагандистам, які раптом стали патріотами, можна забути їхнє минуле. От тільки війна триває уже вісім років, а канали Медведчука та Мураєва у ній увесь час підтримували Росію. 

Розповіді про нацизм, зовнішнє управління, громадянське протистояння — Путін не просто так сподівався, що його зустрінуть квітами. Тож, замість пробачення, яке ніхто не просив, пропонуємо пропагандистам поки послухати блог свого колеги Макса Назарова: “Украинцы не забывают предательства”. 

Ярослав ЗУБЧЕНКО, оглядач “Детектора медіа”