Кортить штрафувати блогерів та ''Українську правду''?

За безневинною назвою — ініціатива уряду Азарова, яка скоро може круто змінити життя інтернет-видань та блогерів.

Законопроект вводить штрафи для “незареєстрованих інформагентств”. При цьому, за діючим законом про інформагентства, агенцією можна назвати будь-кого, в чию діяльність входять “збирання, обробка, творення, зберігання, підготовка інформації до поширення, випуск та розповсюдження інформаційної продукції”.

Що це означає на практиці? Що завтра на порозі “Української правди” або блогера Олени Білозерської з'явиться людина з податкової або з Мін'юсту, яка скаже:

— Друзі, у мене для вас три новини: 1) я вас вважаю інформаційним агентством, 2) ви — незареєстроване інформагентство, 3) з вас штраф: цього разу — 2 з половиною тисячі, наступного разу готуйте 5 тисяч.

На завтра ж стоїть і законопроект 7011 — про внесення змін до Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” щодо удосконалення державної реєстрації друкованих засобів масової інформації “. Це дітище Мін'юсту, назву якому підбирали з іронією, — він насправді не вдосконалює, а ускладнює процедуру реєстрації газет та журналів.

Закони припадали пилюкою в Раді майже рік. Хто саме підштовхує їх зараз — за 3 дні до канікул, — я встановити не зміг. Обидва законопроекти відхилені Комітетом свободи слова, і тоді — до честі депутатів — за це голосували разом і влада, і опозиція. З моїх розмов з колегами бачу, що обидві ідеї не особливо популярні навіть у Партії регіонів. Але остаточного рішення, як Чечетову завтра махати рукою, у влади, схоже, поки немає.

Ми багато говоримо про те, що Інтернет має стати “висотою, яку не можна здати”. Маємо рідкісний випадок прямої, лобової атаки на Мережу. Завтра — один з тих стратегічних боїв, які не можемо проігнорувати.

P.S. На сайті ВР щойно з'явився оновлений розклад на тиждень — обидва законопроект з нього зникли:). Рідкісний прояв здорового глузду можемо вважати спільним здобутком всіх, хто впродовж дня бив на сполох — як в Раді, так і поза нею. Щоб остаточно закрити цю історію бракує наступного логічного кроку — Кабмін має відкликати ці законопроекти.

P.P.S. Зібрав тут, на Facebook і у Twitter цілу гірлянду вдячних і не дуже відгуків на цю історію-6603. Відреагую на два моменти.

1. Щодо Олени Бондаренко (ПР).

Це правда, що саме вона сьогодні обговорювала цей закон з Єфремовим і Ткаленком. І наскільки я знаю її позицію, саме вона переконувала зняти його з розгляду. Ми з нею опоненти по купі професійних і тим більше політичних питань. Що не заважає визнавати правильні кроки один одного.

2. Щодо того, що “знайшов чим перейматися, коли в країні капець”.

Це тягне на окрему розмову, що треба робити, коли надворі “темна ніч”. Тут є чому повчитися у поляків і у чехів, які послідовно готувалися до падіння режиму. Тому вірю, що ті закони, які реєструю в Раді (про громадські організації, про вибори за відкритими списками, про доступ до інформації), переживуть не одного Президента.

Сьогодні ж вважаю безмежно наївним заниження цінності медіа для майбутніх змін. Свобода слова, суд на Тимошенко й Луценком, громадянське суспільство, малий бізнес — це справді “висоти, які здавати не можна”.

Андрій ШЕВЧЕНКО