Коні на переправі. Чому під час війни змінюють керівництво Укроборонпрому

Державний концерн “Укроборонпром” переживає чергову зміну керівництва. Вперше за часи Незалежності оборонку країни очолить вихідець із виробництва. Але на відміну від епохи “червоних директорів”, коли влада була у людей, що по 20-30 років керували своїми заводами, новому очільнику УОП Герману Сметаніну всього 31 рік.

За даними ЕП, у суботу, 24 червня, Кабмін затвердив його на посаді нового керівника УОП. Це рішення оприлюднять 26 червня, а набере чинності воно 28-го.

Обриси конфлікту в оборонної галузі намітились навесні 2023 року. 21 березня Рада призначила колишнього керівника “Укрзалізниці” Олександра Камишіна міністром стратегічних галузей промисловості. В непублічних розмовах представники влади в один голос говорили, що головна мета цього призначення, як її Камишіну сформулював президент Зеленський, — навести порядок в оборонці. 

Перші тижні і новий міністр, і керівник “Укроборонпрому” Юрій Гусєв переконували, що ніякого конфлікту не буде, а буде командна робота. 

Щоправда, співрозмовники ЕП на ринку і виробників, і торговців озброєнням припускали, що рано чи пізно постане питання заміни керівництва УОП. 

І ці припущення справдились наприкінці минулого тижня, коли, за даними ЕП, на Банковій прийняли остаточне рішення про заміну Юрія Гусєва на керівника харківського Заводу імені Малишева Германа Сметаніна.

Троє в оборонці, не рахуючи Зе

Акурат через три місяці після призначення Камишіна головою Мінстратегпрому стало відомо, що Гусєву в “робочій команді” оборонки більше не знайшлося місця.

“Проблеми у Гусєва через погану роботу концерну. По всіх напрямках. Там все досить промовисто. Наприклад, за останні три місяці ми стабільно випускаємо за місяць більше снарядів власного виробництва, ніж за весь 2022 рік.

Та сама історія по ПТРК. За останній місяць ми втричі збільшили виробництво тих же “Стугн”. Це класний наш комплекс, який просто не вироблявся в нормальних кількостях, при тому, що у нас війна. А тепер виробляють, значить можна було”, — пояснює бачення нової команди один зі співрозмовників ЕП.

“По бронетехніці взагалі ситуація плачевна. Наш БТР-4. Їх треба виробляти десятками в місяць, це реально робити. В травні концерн виробив один БТР-4Е. Це ненормально. Як і по БМП. Є розробка нашої БМП-У. Скільки їх зробили? Нуль! 

Танків “Оплот”, які мали б стати робочою базою для ЗСУ поруч із західною технікою немає теж. Зробили один, покатались на ньому, сказали про закупку для ЗСУ, але ніхто навіть не поцікавився, чи можемо ми їх випускати і коли”, — додає співрозмовник, пояснюючи, як ситуацію бачать на Банковій.

Однак головною проблемою для УОП часів Гусєва стала ракетна програма. Минулого року були затверджені її дуже амбітні оновлені цілі. Деталей, очевидно, ніхто не оприлюднював. Але, за даними УП, згідно з новими планами президенту Зеленському було обіцяно, наприклад, що уже в травні 2023 року українські ракети “Сапсан” (експортна назва “Грім-2”) будуть масово нищити російську військову інфраструктуру в глибині території РФ. 

Якщо банально передивитись стрічку новин за травень, то масово ракети і справді летіли, але не в Росію, а з неї. 

“Гусєв у ракетній програмі був не просто наглядачем як голова концерну, а безпосереднім координатором. Там завал. Є ще “дрон на 1000 кілометрів”, але його ніхто не може знайти, де він і хто його випускає. А президент запитує: “Де ракети? Де дрони?”, — обурюється джерело ЕП, з оточення Зеленського.

На фоні такої внутрішньої ситуації Камишін, на правах нового фаворита Зеленського, отримав непублічне завдання підшукати заміну Гусєву. Але після контактів з Камишіним потенційні кандидати почали отримувати миттєві проблеми: хтось прискорено отримав підозру, хтось потрапив в лікарню, у когось почали звільняти родичів, які працюють в оборонці. 

Але попри це, кандидатуру для заміни Гусєва все ж підібрали.

В дусі призначень Зеленського, очолити зброярського монстра довірять молодому, перспективному директору Харківського заводу Малишева Герману Сметаніну.

“До нього придивились, виявився хорошим менеджером, пройшов шлях від самого низу на заводі до директора. Це буде перший раз, коли оборонку очолить людина із системи, при чому не з торгівлі, а з виробництва. Це буде правильний сигнал всій галузі, що її бачать і що всіх продуктивних будуть заохочувати”, — розповідає ЕП співрозмовник в уряді.

Загалом біографія Сметаніна нагадує радянський роман соціалістичного реалізму, де головний герой після університету сам проситься взяти його на роботу в харківське КБ Морозова, на нього спершу з подивом дивляться, а тоді приймають. І вже за кілька років звичайний інженер-конструктор встигає попрацювати на Львівському бронетанковому, директором з виробництва на заводі імені Малишева, потім у 28 років (!) стає директором Харківського бронетанкового заводу, і ще через короткий час врешті стає гендиректором одного з промислових гігантів — заводу ім. Малишева.

Сметаніну Зеленський поставив три головні задачі: збільшити кількість виробництва всього озброєння, почистити галузь від корупції і довести до кінця реформу оборонки.

Як розповідають ЕП співрозмовники, дотичні до проекту зміни керівництва УОП, станом на зараз утримання самого концерну без урахування виробництва обходиться у 450 мільйонів гривень на рік. Сметаніну поставлять задачу скоротити ці витрати, а відповідно штат управляючої структури, щонайменше на 20%.

Однак наскільки 31-річний хлопець із Харкова, талановитий але позбавлений апаратної ваги взагалі здатен буде виконати такі амбітні задачі? Сметанін — новачок в чужому місті, без серйозних контактів муситиме самотужки давати раду, з одного боку, з “дідами”, тобто багаторічними незмінними директорами оборонних КБ і заводів, а з іншого боку, з армією торгашів і чистих аферистів, яка присмокталась до оборонки.

“Він може бути сто разів бути порядним і класним, але чи зможе він в таких умовах реально керувати такою махіною? Якщо ти не можеш зняти слухавку, набрати, наприклад, голову СБУ і сказати, що треба тут одного директора чи ділка привести до тями, то тобі буде складно тримати цю сферу в руках. А Сметанін має таку можливість? Дуже сумніваюсь”, — розмірковує один зі співрозмовників ЕП серед впливових українських зброярів.

Тим часом доля і самого Гусєва до кінця не зрозуміла. За даними УП, поки що керівник УОП попросив президента перевести його на дипломатичну роботу в одну із країн Європи, з якими Україна має якраз тісні оборонні контакти. 

Однак, станом на день виходу матеріалу, ствердної відповіді від президента Гусєв ще не отримував. 

Яким керівником був Юрій Гусєв

Менеджмент Юрія Гусєва за три роки встиг попрацювати у двох різних реальностях. Перша —  до 2022 року, яка характерна халатним ставленням держави до питань оборони, друга — після повномасштабного вторгнення, коли від роботи оборонних заводів залежить виживання України. 

Крісло директора концерну Гусєв отримав у грудні 2020-го року. Вже у перші місяці “Укроборонпром” оголосив, що Україна нібито домовилась збирати в Одесі американські цивільні гелікоптери SW 205. 

Гусєв пообіцяв випустити перший борт на 30-річчя незалежності України, однак жодного вертольоту світ так і не побачив. Виявилось, що в Україні не знайшовся замовник для цієї техніки, а компанія-виробник Bell Textron насправді не видавала жодних ліцензій на збірку. 

Ще один фальстарт стався у червні того ж року. “Укроборонпром” оголосив про підписання угоди із канадською Waterbury Farrel про роботу над спільним виробництвом патронів. Однак омріяного патронного заводу Україну так і не отримала. На думку УОП, причиною стала відсутність стабільного державного замовлення, яка нібито відлякувала потенційних інвесторів.

Однією з програмних цілей керівництва Гусєва було імпортозаміщення. За різними даними, від 3 до 6 тисяч російських компонентів в українській військовій техніці потребували заміни. 

Певні успіхи в цьому були. Наприклад, в “Укроборонпромі” повідомили, що змогли завершити заміщення російських компонентів на сучасному українському танку “Оплот”.

Також в УОП розповіли, що з початком повномасштабного вторгнення вдалося налагодити виробництво низки компонентів для іншої бронетехніки. Якої саме — говорити відмовились з міркувань безпеки. 

У листопаді 2021 року Гусєв заявив про імпортозаміщення російських компонентів на вітчизняних літаках Ан-178, які готували на замовлення ЗСУ. Щоправда, заява знову виявилась неправдивою. Defence Express опублікував документи закупівлі підприємством “Антонов” російських двигунів для цих літаків.

Будівництво літаків — теж важлива сторінка у діяльності Гусєва. Концерн провалив контракт на постачання двох Ан-178 для Перу через фінансові непорозуміння із замовником, однак йому вдалося вибити перше за 30 років замовлення на закупівлю літаків з боку держави. Три Ан-178 мали бути зроблені для Збройних сил України.

Цей контракт став можливими не в останню чергу через бажання президента Зеленського повернути в Україну повний цикл виробництва літаків. При цьому на самому підприємстві “Антонов”, яке мало виконувати замовлення, творився хаос.

Корупція на “Антонові” під час правління Гусєва була вразливим місцем керівництва “Укроборонпрому”: схеми із закупівлею пального та обладнання через фірми-прокладки, незадекларована нерухомість топ-менеджменту тощо.

Стосунки концерну та “Антонова” були напруженими. УОП проводив там перевірки та зливав журналістам дані про корупцію на підприємстві. Водночас менеджери “Антонова” прямо звинувачували керівників концерну у зв’язках із Росією.

Гусєв нібито хотів позбавитись директора “Антонова” Сергія Бичкова ще у 2021 році після закінчення його контракту, однак до звільнення справа так і не дійшла. У підсумку в 2022 році халатність менеджерів Бичкова відіграла велику роль у знищенні в Гостомелі найбільшого у світі літака Ан-225 “Мрія” та ще низки суден. 

“Антонов” — не єдине велике підприємство, з яким концерн так і не зміг побудувати конструктивні відносини. Конфлікти були також із КБ “Луч”, де значний вплив має власник одного з найбільших приватних виробників зброї Сергій Пашинський. Там теж дійшло до публічних звинувачень менеджерів УОП у роботі на Росію, що загалом характеризує стан дисципліни управління в концерні. 

Знищена росіянами “Мрія”

Уникнути хаосу в управлінні підприємствами та стати більш привабливим для інвестицій могла б допомогти реформа “Укроборонпрому” та перетворення його на холдингову компанію. Концепція реформи була написана ще у 2020 році за минулого керівництва. 

І хоча керівництво Юрія Гусєва принаймні на словах підтримувало реформування концерну, за три роки жодних системних змін так і не відбулося. 

За словами одного з авторів концепції реформи Олександра Лисенка, спочатку затримка була пов’язана із прийняттям необхідного закону, якого чекали більше року. Потім довелося два роки чекати першого рішення уряду про створення АТ “Українська оборонна промисловість”. 

Таку затримку Лисенко частково пояснює початком повномасштабного вторгнення РФ. Реформа досі гальмує через наявність технічних помилок у рішенні уряду, яке фактично блокує реформу. І ці помилки чомусь поки не поспішають виправляти.

Одним з досягнень Юрія Гусєва можна вважати ефективну роботу концерну в перші місяці великої війни. Поки збройні сили ще не отримали перші партії західної важкої зброї, саме “Укроборонпром” ремонтував та відновлював техніку для захисту столиці. 

Самі підприємства з першого дня вторгнення перебувають під ракетними обстрілами. При цьому роботу вдалося налагодити так, що кількість відновленої бронетехніки зараз йде на тисячі, а заводи за півтора року розширили штат на 10 000 людей. 

Важливим також є налагодження з нуля виробництва боєприпасів дефіцитних радянських калібрів: 82, 120, 122, 125 та 152 мм. В перший рік вторгнення їх виробляли мало. Західні снаряди виявились більш привабливим для Міноборони, адже були дешевшими та більш ефективними для армії, ніж вироблені на заводах УОП.

Лише у 2023-му році за сприяння нового голови Мінстратегпрому Олександра Камишіна вдалося домовитись з Міноборони про більш-менш великі замовлення та масштабувати виробництво. Зараз випуск концерну сягає десятків тисяч снарядів на місяць. 

За останні півтора року у ЗСУ з’явилась неабияка потреба у безпілотниках. Налагодити масштабне виробництво дронів концерну Гусєва так і не вдалося, незважаючи на наявність сертифікованих розробок. Міноборони та волонтерські фонди досі віддають перевагу приватним виробникам. 

Розкрученим проєктом “Укроборонпрому” в галузі БПЛА є безіменний безпілотник-камікадзе, який нібито здатен вражати цілі на 1000 км. Щоправда, замовлень Міноборони на ці безпілотники теж не було. Концерн їх виробляє за власні кошти та передає збройним силам. 

За задумом, це має бути багатофункціональна платформа, яка могла би скидати вибухівку, переносити станцію РЕБ, розвідувати територію або ж самознищуватись. За даними ЕП, поки що виготовили першу серійну партію цих безпілотників, і працюють вони лише як камікадзе.

Спірною темою наразі залишається ракетна програма “Укроборонпрому”, до якої Юрій Гусєв мав безпосереднє відношення. 

До великого вторгнення вона гальмувала через пробіли у державному фінансуванні. Над другому році повномасштабної війни відчутного прогресу у будівництві вітчизняних балістичних ракет поки не помітно. Хоча це і не дивно, адже всі ракетні розробки суворо тримають у секреті.

Позитивом є створення спільного бронетанкового підприємства з німецьким збройним гігантом Rheinmetall. Щоправда, підгрунтя для такої співпраці з’явилось після передачі ЗСУ великих партій німецької бронетехніки, яку потрібно обслуговувати. 

Це перший подібний проєкт в історії України з компанією такого масштабу. Його реалізація вже дістанеться наступнику Гусєва. 

Зараз від роботи вітчизняного ВПК залежить майбутнє країни. 

Молодому Герману Сметаніну доведеться не тільки вбудуватись в управління десятками стратегічних підприємств, але й ефективно провести важливу реформу корпоратизації, яка може надати українській оборонці другого дихання.