Кому і скільки винна держава Україна

“Ми зупинились. Уже два місяці як реформи практично не відбуваються. Ми не створюємо нічого нового. Всі проекти, які стосуються міжнародної співпраці, завмерли. Ще місяць в такому стані і ми почнемо втрачати напрацьовані здобутки і швидко відкочуватися назад”, — визнав в розмові з ЕП співрозмовник з Адміністрації президента.

Нагадаємо, останній транш від МВФ ми отримали у серпні минулого року. Відсутність конкретики спочатку з бюджетом-2016, а потім — зі складом майбутнього уряду призвели до паузи у співпраці з Фондом. Пауза затягнулась і це впливає на можливості України залучати кошти у інших кредиторів. За даними Мінфіну та представництва ЄС в Україні, об’єм наданної допомоги нашій державі МФО за роки незалежності — 44 млрд долларів і понад 15,6 млрд євро. Недосконалість законодавства, корупція та відсутність політичної волі на проведення реформ — основні причини, які не дозволяли Україні ефективно використовувати кошти МФО. Результат — незавершені програми співпраці, низька вибірка коштів за чинними проектами.

Тріо особливих

Трійка головних кредиторів України — МВФ, Європейська Комісія та Світовий банк.

На першому місці за об’ємами наданих Україні кредитів — МВФ. Загальний обсяг залучених за роки незалежності кредитів — 29,5 млрд дол. Київ старанно підписував різні програми співпраці з Фондом, однак жодного разу повністю не виконав взяті на себе зобов’язання щодо проведення реформ.

За даними Мінфіну, у 90-ті Україна підписала дві программи співпраці з Фондом — TNS (системна трансформаційна позика) і stand-by. Це були программи, за якими вдалося залучити заплановані сумми на 0,763 млрд дол і 1,935 млрд дол. відповідно. В подальшому вибірка за жодною з підписаних з Фондом програм не була повною — як правило Україна отримувала кілька траншів, потім в країні починалась політична або економічна криза і співпраця з кредитором заморожувалась до кращих часів. На другому місці серед головних кредиторів України — Європейський союз. За даними представництва ЄС в Україні, за роки незалежності об’єм наданої кредитної та грантової допомоги перевищив 12 млрд євро (разом з кредитами ЄІБ та Євроатому). Як помітно з динаміки обсягів фінансування України Європейським Союзом, грантова підтримка максимально чутлива до економічних тенденцій. В кризові роки її об’єм різко просідав. Так, якщо у 2008 Україна отримала 198,6 млн євро грантів від ЄС і до цього тенденція була зростаючою, то у 2009 сумма допомоги зменшилась — 156,9 млн євро. Потім об’єми грантів знову почали поступово зростати і в 2012 році досягли позначки у 294 млн євро. В останні роки спостерігаємо спад — у 2014 отримано 283, 45 млн євро, у 2015 — на 46% менше, або 152,5 млн євро. Загалом із року в рік загальний об’єм фінансування від Європейською Союзу зростає. Третій основний кредитор — Світовий банк. За даними Мінфіну, з моменту набуття Україною незалежності СБ надав позик на 11,9 млрд дол. Як уже писала Економічна правда, наразі співпраця України з кредитором досить напружена і вимагає взаємодії на рівні всіх причетних до реалізації проектів відомств.

Україна традиційно ніколи не відрізнялася високою вибіркою. “Хорошою вважається вибірка 30% і вище. В Україні така вибірка була в 2013 і 2014 роках. У минулому році вона вже знизилася до 15%. В цьому ж ми боремося за те, щоб досягти до кінця року 10%. На сьогодні вибірка складає 6,8%, не вибрано 2,3 млрд доларів”, — повідомила ЕП старший менеджер портфеля проектів Світового банку в Україні Клавдія Максименко. За її словами, в цілому по регіону хороша вибірка в Азербайджані — 22%, Хорватії — 20%, Молдові — 26,8%, Сербії — 24%, Туреччини — 21%

Причини низької вибірки в Україні, умовно, можна розділити на два блоки. Перший пов'язаний з законодавством. На початковому етапі співпраці зі СБ не всі підприємства і міста розуміють, що партнерство з МФО не передбачає роботу виключно в рамках українського законодавства.

Всесвітній Банк працює за міжнародними правилами і в деяких випадках вони відрізняються від українських. Право працювати за міжнародними принципами українським одержувачам дає підписана з кредитором угода про залучення позики. “Але є місцеві органи влади, територіальні органи казначейства і ДФС. Як правило, їм потрібен час на те, щоб звикнути і зрозуміти, що певні речі відбуваються в їхньому місті чи на окремих підприємствах по-іншому, і в разі необхідності — оформити потрібні роз'яснення”, — пояснює Максименко. Раніше, додає вона, багато складнощів виникало з бюджетними витратами. Щороку в бюджеті закладається певна сума на виконання проекту. Але дуже багато контрактів розраховані не на один, а на три-чотири роки. Виникали ситуації коли, наприклад, на контракт загальною вартістю 300 млн дол з бюджету на певний рік передбачалося 50 млн дол. Оскільки контракт перевищував допустимі бюджетом видатки були проблеми з реєстрацією таких контрактів у казначействі. З цим розібралися — Мінфін допоміг і випустив роз'яснення.

Другий блок — стосується політичних факторів. “При кожній новій владі змінюються міністри, заступники міністрів, координатори проектів. Призначення нових посадовців займає певний час. Потім робота за проектами просувається приблизно рік, а потім — знову настає черговий період кадрових змін”, — пояснює Максименко. За інформацією ЕП, 31 березня Світовий банк перегляне кредитний портфель по Україні. Скорочення портфелю не планується, запевнили Економічній правді знайомі з планами кредитора співрозмовники. Найважливіше — разом з представниками уряду визначитися з подальшим кроками для більш ефективної реалізації проектів.

Кредити МФО: курс відлякує позичальників

Основні реципієнти коштів за секторальними проектами розвитку — комунальні підприємства. Далеко не завжди вони перебувають у хорошому фінансовому стані і, зазвичай, не мають валютної виручки. Через девальвацію нацвалюти їх заборгованість у гривневому еквіваленті збільшилась у рази. Падіння економіки та курсові ризики відбивають у них бажання брати на себе додаткові валютні зобов’язання. Співрозмовники в Мінфіні розповідають, що у 2014-2015 роках, коли гривня почала падати, траплялися непоодинокі випадки, коли КП намагалися всіляко відтягти момент залучення іноземних кредитів.

Теоретично захистити КП від валютних ризиків могла б держава, створивши, приміром, державний фонд або окремий рядок видатків в держбюджеті “на покриття валютних ризиків”. Проте, за словами виконавчого директора Міжнародного Фонду Блейзера Олега Устенка, малоймовірно, що в українських реаліях така установа функціонуватиме. “Подібний варіант спрацював би, скажімо, у будь-якій скандинавській країні, де рівень корупції мінімальний”, — каже експерт. Є й інший аспект цієї ідеї. “Створення такого державного фонду стало б додатковим тягарем для державного бюджету”, — стверджує фінансовий аналітик компанії Concorde Capital Юрій Товстенко. До того ж “зайвих” коштів на подібні цілі у бюджеті немає.

В минулому році уряд вирішив проблему по-своєму: дозволив КП покривати курсову різницю за кредитами коштами субвенцій, отриманими на компенсацію різниці в тарифах. У цьому році субвенція не передбачена у зв’язку з підвищенням тарифів.

На думку Товстенко, у вирішенні цієї проблеми доцільніший другий варіант — страхування валютних ризиків. Восени 2014 року з ініціативою створення агентства зі страхування ризиків виступив президент Петро Порошенко. Ця ідея досить активно обговорювалась в українському експертному колі і пропонувалася для реалізації ЄБРР. Міністерство економічного розвитку і торгівлі навіть почало роботу над законопроектом, але документ так і не був розроблений.

Теоретично, страхування могло б відбуватися через структури міжнародних фінансових інституцій, які надають позику. У Європі вже існують експортно-імпортні банки, які надають подібні послуги. Потенційно, у випадку надання Україні кредитів Америкою, ці функції могла б взяти на себе OPIC (Overseas Private Investment Corporation — корпорація приватних закордонних інвестицій). За словами Товстенка, можливий також варіант страхування через укладання ф’ючерсних контрактів. На початку минулого року українськи фондові біржі запустили торгівлю ф’ючерсами на долар та євро, але обсяги торгів цими інструментами виявилися мізерними — близько 700 млн грн. “Весь цивілізований світ може хеджувати валютні ризики. У нас через нерозвиненість фондового ринку втілити в життя ці методи неможливо”, — зазначає Товстенко.

ПДВ перетворився на проблему

Окремі складнощі в реалізації проектів на кошти МФО пов'язані зі сплатою податків. Принцип роботи МФО — кредитні кошти не витрачаються на сплату податків. По закону платити податки повинна українська сторона. Яскравий приклад — ситуація яка склалась з кредитом ЄІБ “Миколаївводоканалу” у розмірі 15,5 млн євро.

Платити 20% ПДВ водоканал відмовлявся через дефіцит коштів. Місто і держава допомагати не поспішали. Відсутність розуміння як платити ПДВ практично на кілька років паралізовувала проект. У лютому цього року заступник директора КП Андрій Місюра повідомив: погашення податків буде здійснюватися шляхом співфінансування: 40% за рахунок коштів міського бюджету, і 60% — з державного бюджету. Здавалося, це прогрес, але реалізувати все це на практиці все одно поки не виходить. Причин дві. По-перше, потрібно вносити зміни у держбюджет, а це потребує часу і домовленостей з парламентом. По-друге, це не єдине питання, яке потрібно врегулювати. Про що мова? У випадку з проектом у Миколаєві теоретично можна внести поправки і збільшити фінансування. В процесі сплати всіма контрагентами податків технічно цей ПДВ “замикається”, тобто держава все одно отримає його назад і уникне додаткових видатків.

З іншими проектами все складніше. Приміром, серед отримувачів коштів за проектом ЄІБ Ukraine early recovery (відновлення інфраструктури на Донбасі, 200 млн євро) переважно неплатники ПДВ — дитячі садки, соціальні заклади та ін. “Якщо звільняти від сплати податків окремих підрядників, або робити виключення для окремих проектів — стикаємось зі складністю адміністрування і ризиками використання цих пільг для мінімізації податкових зобов’язань. Якщо покладати додаткові зобов’язання на державу і збільшувати видатки — нехай близько 150 млн грн, але ці кошти потрібно десь узяти. Де — потрібно думати. На сьогодні вони не закладені в бюджеті”, — розповів ЕП співрозмовник в уряді.

Є ще один нез'ясований момент. “За деякими нашими проектами виникають ситуації, коли генпідрядник — нерезидент, але частина робіт для нього виконує субпідрядник-резидент. У таких випадках неясно як правильно розподілити виплату ПДВ. За нашими правилами за нерезидента ПДВ платить одержувач послуг (КП або місто). А от що зробити з тією частиною податків, яка стосується резидента — незрозуміло”, — зазначає Клавдія Максименко.

Поки що чіткого розуміння, як вирішити вказані проблеми, в уряді не існує. Для держави сплата податків за отримувачів коштів — не найкращий варіант. “Були випадки, коли Мінфін виділяв кошти на сплату податків, а потім з’ясовувалось, що КП розподілило їх між підрядниками. Або ще гірше — проти КП відкривалась кримінальна справа і кошти на його рахунках арештовували”, — наводить приклад співрозмовник з Мінфіну.

З надією на краще

В Мінфіні сподіваються, що цього року ситуація з вибіркою покращиться. Так, в минулому році багато зроблено з підготовки документації за проектом реконструкції гідроелектростанцій “Укргідроенерго”. Саме тому в 2016 можна розраховувати на пришвидшення релізації проекту і збільшення вибірки. Цей проект фінансується за кошти МБРР, ЄІБ та ЄБРР.

Визначальним для співпраці з кредиторами буде встановлення політичної стабільності. Від цього залежить відновлення співпраці з МВФ. За інформацією, ЕП проект меморандуму з Фондом практично готовий. Свої остаточні поправки ще не подала АП.

“Розумієте, в АП є різні погляди на те, якими вони мають бути. В тому числі й на перспективи пенсійної реформи”, — натякнуло ЕП джерело в Адміністрації президента. За його словами для виконання програми співпраці з Фондом необхідно прийняти 12 законопроектів, у тому числі три — стосовно формату роботи митниці, проект закону про особливості здійснення правочинів з державним, гарантованим державою боргом та місцевим боргом (№3367), врегулювати питання фінансування ПТУ та ін. МВФ — індикатор для інших фінансових організацій. Відновивши співпрацю з ним, Україна отримає доступ до коштів інших кредиторів. Не зробити цього Україна не може. Альтернативи коштам МФО немає.

Внутрішня банківська система нашої держави не може забезпечити інвестиційні потреби. По-перше, гроші на українському ринку дорого коштують. І дуже мало проектів здатні продемонструвати таку рентабельність, щоб у майбутньому покрити непомірно високі відсоткові ставки. По-друге, лише одиниці українських банків готові надавати довгострокові позики”. Враховуючи те, що більшість проектів, особливо в житлово-комунальному секторі, мають тривалі терміни окупності (подекуди навіть 20-30 років) такий варіант просто неможливий.

Галина КАЛАЧОВА, Саміра АББАСОВА