Компанії-колаборанти: чому міжнародний бізнес залишається в РФ та як це змінити

Так, вихід виробника підшипників SKF прямо впливає на здатність АвтоВАЗу далі збирати свою продукцію. Зупинка постачання від UPM, Stora Enso та Metsa Group створила в Росії проблеми з картоном, зокрема для пакування ліків. А через зупинку постачань Asus, Nokia, Ericsson, Intell, Dell, Oracle, AMD російські мобільні оператори очікують аварій і перебоїв зв'язку. Бойкот і санкції впливають навіть на компанії, які не хотіли залишати російський ринок — наприклад, французький ритейлер Decathlon був змушений закрити магазини через проблеми з постачанням товару.

Ну і пересічні росіяни потроху починають розуміти зв’язок між фотографіями мого рідного Маріуполя, зруйнованого російськими військами, та відключенням ApplePay разом з MasterCard і Visa.

Загалом, на фронті боротьби за вихід міжнародних компаній з РФ, який веде величезна кількість людей, зокрема і наша команда, за місяць маємо чудовий результат.

За даними Єльської школи менеджменту, за місяць війни більш ніж 400 компаній так чи інакше заявили про обмеження бізнес-зв’язків з Росією.

Але для декого гроші не пахнуть, навіть якщо вони зароблені на крові. Це стосується компаній, які досі залишаються в РФ і ведуть business as usual. Або ж обмежилися дуже абстрактними заявами. І тих, хто збрехав про свій вихід. Зараз таких щонайменше 107.

Щоб зрозуміти їхню мотивацію, логіку та потенційні дії, варто розглянути найяскравіші приклади.

Роздрібні мережі: METRO, Leroy Merlin, Auchan-Retail

Три ритейлери, які не сходять з язиків, бо всі бачили їхні гіпермаркети у своїх містах. У кожній з цих компаній після початку війни розгорнулася драма, яка широко висвітлювалася в ЗМІ: український офіс зайняв патріотичну позицію і вимагає виходу з ринку РФ, а центральні офіси роблять зрадницькі заяви, ще й погрожують українським підрозділам.

Так, яскравий приклад — німецький ритейлер METRO, який проігнорував вже другу акцію в Дюссельдорфі. У компанії нічого не поворушилося, навіть коли активісти принесли труну під їхній центральний офіс — здавалося б, натяк більш ніж прозорий, що саме компанія фінансує своїми податками в Росії. Натомість топменеджмент METRO погрожує українському офісу припинити постачання через тиск щодо виходу з РФ.

Свою позицію в METRO обґрунтовують тим, що не хочуть, щоб “10 тис. співробітників у Росії залишилися без роботи, а санкції, які вводить цивілізований світ у відповідь на агресію Росії, повинні впливати на керівництво країни та її економіку, а не на населення”. 

Насправді ж причина банально в грошах. Російський підрозділ раніше зростав найшвидше і був найприбутковішим для компанії. Минулого фінансового року на нього припадало 10% доходу групи та 70% операційного прибутку (3 млрд доларів). І те, що у зруйнованому Маріуполі у приміщенні магазину компанії відкрили філію “Єдиної Росії”, для менеджменту, схоже, не підстава втрачати такі прибутки.

Схожа ситуація з Leroy Merlin та Auchan-Retail. Обидві належать французькому холдингу Association Familiale Mulliez і приносять 4 та 3,5 млрд дол. прибутку на рік відповідно. За такі гроші компанія готова пробачити росіянам зруйнований їхньою ракетою магазин.

Ринок РФ для цих компаній значно вигідніший, ніж України, де, крім проблем війни, є потужні конкуренти на кшталт “Епіцентру”, “Нової лінії” та Fozzy. Тому гроші вищі за будь-які моральні орієнтири.

З початком війни і введенням санкцій російський ринок авіаперевезень став ласим шматком для авіакомпаній зі Сходу. Причин одразу кілька. Перша — Європа, Канада та США закрили небо для російських літаків. Друга — міжнародні лізингодавці почали відкликати свої борти у російських авіаперевізників та арештовувати ті, які вилетіли з країни. Третя — у російських авіакомпаній почалися значні проблеми через скорочення рейсів і навіть неможливість отримати деталі для ремонту літаків. 

Саме тому типова відповідь східних операторів авіаперевезень на тиск щодо роботи з Росією звучить приблизно, як у президента Emirates: “Метою санкцій не повинен бути народ Росії”. Також лунають інші аргументи про гуманітарні вантажі. 

Ситуація зрозуміла — ці компанії просто значно збільшили прибутки, а аеропорти Дубая, Дохи та Стамбула використовуються як єдино можливі пункти стикування для росіян.

І тут залишається надія лише на вторинні санкції та позицію лізингодавців, страховиків і виробників літаків щодо використання своїх літаків у повітряному просторі країни-агресора.

Іноземні банки: кейс Société Générale

Один з найскладніших — це вихід банків з ринку ДФ. По-перше, на відміну від офісу умовної IT-компанії, вони мають багато зобов’язань. Їхній вихід “уже завтра” дорівнює подарованим мільйонам кредитних коштів росіянам і російським компаніям.

По-друге, в Росії діє сильний регулятор — Центральний банк Росії, вихід будь-якого банку — це довгий та достатньо зарегульований процес.

І хоча чимало іноземних банків у Росії не надто багато заробляють, а сам ринок не є пріоритетним через позиції місцевих держбанків, утім складність виходу відіграє ключову роль. 

Навіть за таких умов частина іноземних банків наважилася та заявила про згортання операцій і потенційний вихід з ринку: Deutsche Bank, CitiBank. UniCredit, Raiffeisen Bank і менші гравці принаймні повідомили про наміри розглянути повний вихід з російського ринку як опцію (і чекають мітингів українців уже під своїми центральним офісами). 

Однак залишаються фінустанови, які відмовляються виходити з РФ. До таких належить французька Société Générale з net exposure 20 млрд дол. і 2,8% доходу на російському ринку.

Окрім активів і доходів, для Société Générale свою роль зіграла ще й позиція політичного керівництва Франції. За даними Financial Times, французькі чиновники захищають присутність Société Générale в РФ. 

На зустрічі, яку на початку березня провів президент Франції Емманюель Макрон з Міністерством фінансів і топменеджментом низки французьких компаній, зокрема і банку, влада запевнила, що не буде тиснути на них і не схилятиме до якнайшвидшого виходу з країни-агресора. 

Економічна доцільність і політичне сприяння аж ніяк не мотивують компанії приймати важкі та болісні для бізнесу рішення.

Виробник упакування Tetra Pak

Зазвичай, вихід однієї міжнародної компанії спричиняє проблеми в інших з різних галузей. Наприклад, виробники молочної та іншої рідкої харчової продукції не могли поставити свій товар у магазини, бо банально не мали достатньо паковань, коли російський ринок залишив норвезький постачальник Elopak. 

Але деякі компанії лише вдають, що виходять з Росії, і в таких випадках жоден ланцюг постачань не страждає. Серед таких брехунів, які намагаються всидіти на двох стільцях одночасно — шведсько-швейцарський виробник упакування Tetra Pak.

Зі самого початку війни компанія заявила, що з російського ринку не піде. Потім випустила реліз, що “діяльність обмежена найважливішими продуктами, такими як молоко та дитяче харчування”. З цієї заяви було зрозуміло, що компанія продовжує обслуговувати російських споживачів і підтримувати роботу заводів, але з якимись обмеженнями.

Утім цього тижня вийшла новина, що Tetra Pak “відмовиться від виробництва дволітрових паковань для вина та напоїв, окрім соків”. Причина навіть не в зміні позиції, а в нестачі сировини, яку вони намагаються знайти в РФ і Китаї. 

Виходить, що для Tetra Pak дволітрові паки вина — важливі продукти дитячого харчування.

Тютюнові гіганти та маніпуляція від Imperial Tobacco

9 березня міг би бути поганим днем для російської економіки. Усі великі тютюнові компанії заявили про наміри обмежити бізнес у РФ, а це питання великих податкових відрахувань у бюджет агресора. 

Наприклад, у 2020 році Philip Morris сплатив податків на 4,7 млрд дол., Japan Tobacco International — 3,6 млрд дол., Imperial Tobacco — 849 млн дол. і British American Tobacco — 371 млн дол. 

Утім більшість компаній зупинилася на обмеженні інвестицій і маркетингу, дехто пообіцяв зупинити експорт чи скасувати запуск нових продуктів, як це зробила Philip Morris. 

Найжорсткіша позиція була в компанії, яка першою вийшла зі стейтментом — Imperial Tobacco. Тютюновий гігант заявив, що призупиняє абсолютно всі операції в Росії. “Це включає зупинку виробництва на нашому заводі у Волгограді та припинення продажів і маркетингової діяльності”, — значилося в релізі компанії. Але вже за тиждень виявилось, що це була відверта маніпуляція, а Imperial Tobacco вирішила передати свої активи та операції на російському ринку місцевій юрособі. І виглядає це як спроба обійти санкції та зберегти хорошу міну за поганої гри.

Усі ці випадки — найяскравіші приклади того, як компанії намагаються ігнорувати вбивчу війну, розв’язану Росією проти України. Весь перелік таких компаній, звичайно, набагато довший. Та добра новина полягає в тому, що зараз кожен такий випадок перебуває під пильною увагою урядів і громадськості, тож кількість компаній-колаборантів знижується щодня. Відповідно, сили twitter-фронту, комунікації з місцевими політиками, ЗМІ, посольствами та ті самі мітинги під дверима центральних офісів проводити значно легше. Допомагають переконувати міжнародні бізнеси і безглузді заяви російських чиновників про кримінальну відповідальність менеджерів міжнародних компаній і майбутню націоналізацію активів. 

Ну і наостанок: ми з колегами-депутатами вже зареєстрували у Верховній Раді законопроєкт №7232 про підвищення на 50% податків для тих компаній, які залишаються в РФ. 30 березня податковий комітет рекомендував прийняти його за основу, а отже, найближчим часом він опиниться на розгляді сесійної зали. Головна ідея законопроєкту — не стільки навіть зібрати з них більше коштів у бюджет України, скільки впровадити дзеркальні зміни на рівні OECD та окремих західних країн. Це зробить російський ринок набагато менш привабливим і буде потужним стимулом для всіх міжнародних компаній все ж розірвати токсичні бізнес-зв’язки з державою-агресором.

Боротьба триває.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ярослав ЖЕЛЕЗНЯК