Кожен обмін полоненими дає нову інформацію і надію рідним — Уповноважений з питань зниклих безвісти

В условиях третьего года полномасштабной российской агрессии вопрос пропавших без вести во время войны стал болью многих украинских семей. Секретариат Уполномоченного уже действует как “единое окно” для накопления информации о пропавших на войне военных, гражданских, детях. К кому обращаться, на кого надеяться и чего ждать, ища родного человека, рассказал недавно назначенный Кабмином Уполномоченный по вопросам лиц, пропавших без вести. 

Більшість зниклих вдасться відшукати вже після нашої Перемоги

Телефон “гарячої лінії” Уповноваженого при МВС та телеграм-канал для звернень рідних зниклих безвісти працюють з жовтня минулого року. Яка ситуація з реєстром, скільки записів в ньому налічується та загалом як обліковується така інформація з урахуванням різних джерел отримання даних?

Реєстр почав працювати 2 травня 2023 року — роботу з його створення доручили МВС, хоча на той час весь функціонал щодо зниклих безвісти був ще у Міністерстві реінтеграції.

До адміністрування реєстру та видачі витягів за запитами Міністерство внутрішніх справ України було долучене в жовтні. Тобто, з того часу ми отримали повноваження і працюємо за цим напрямком.

Коли приймали реєстр, в ньому було понад 9 тисяч облікових записів. Зараз налічується вже понад 36 тисяч таких записів.

Досвід спілкування з міжнародними організаціями, які займалися цими питаннями в інших країнах, свідчить про те, що важливо мати саме єдиний реєстр, в якому накопичується вся інформація: і щодо зниклих військових, і щодо цивільних, і щодо дітей. Інформація має постійно оновлюватися, бути верифікованою та актуальною. 

Долю певної кількості людей можемо з'ясувати вже зараз, в умовах війни, але більшість вдасться відшукати вже після нашої Перемоги.

Формуємо розділ зниклих за заявами рідних та командирів, накопичуємо дані щодо невпізнаних тіл

Тобто, наразі Секретаріат уповноваженого працює як єдине вікно?

Саме так. І наша задача — накопичувати інформацію з усіх інших державних органів, які дотичні до збору даних про безвісти зниклих та їх розшуку. Також надзвичайно важливими є дії родин, громадських організацій, — від них так само накопичуємо інформацію.

В подальшому хочемо зробити сильною аналітичну функцію реєстру, щоб він давав відповіді на аналітичні питання.

Наприклад?

Якщо ми зараз почнемо рахувати кількість зниклих безвісти віком від 0 до 18 років — реєстр порахує. У вересні минулого року реєстр би порахував цю цифру некоректно, деякі записи потрібно було б ретельно перевіряти.

Тобто, реєстр невдовзі буде видавати інформацію про кількість жінок/чоловіків, військових/цивільних. Щодо військових — у зв'язці з їхніми підрозділами.

З часом бажано мати можливості пошуку за конкретними антропометричними даними, особливими прикметами. Наприклад, жінка шукає свого чоловіка: вона точно знає його зріст, розмір взуття, татуювання тощо. Вносимо цю інформацію — знаходимо співставлення.

То коли реєстр зможе видавати повноцінну аналітику?

Ми поки що переймаємо досвід міжнародних організацій за цим напрямком. З часом все запрацює належним чином.

На сьогодні вже формуємо розділ про зниклих безвісти за заявами родини, військового командира, керівника інтернату тощо.

Також накопичуємо дані для розділу щодо невпізнаних тіл. Поясню. Тіло доставлене в бюро судово-медичної експертизи, певний час його неможливо ідентифікувати за зовнішніми ознаками, тому вносимо дані в реєстр і починаємо накопичувати всю поточну інформацію, яка дасть можливість ідентифікації. Тобто, після відібрання біологічних зразків призначається відповідна ДНК-експертиза, за її результатами виводиться ДНК-профіль та здійснюється пошук збігів в Центральному обліку генетичних ознак людини/ Електронному реєстрі геномної інформації людини. Усі ці відомості поміщуються до нашого Реєстру, оскільки це безпосередньо сприяє ідентифікації невпізнаних тіл.

На даний час ми зробили перший модуль, який показує, скільки тіл зберігається, скільки з виведеними ДНК-профілями тощо. 

Обмінюємося інформацією, надаємо доступ до баз даних один одного

Чи вірно розумію, що інформація по зниклих безвісти за особливих обставин акумулюється в Секретаріаті Уповноваженого, а інші структури, дотичні до цього, надають дані відповідно до свого функціоналу?

І так, і ні. У нас є функція забезпечення обміну інформацією. Координаційний штаб, поліція, СБУ, Центральне управління цивільно-військового співробітництва Генерального штабу Збройних Сил України, — ми розуміємо від кого яку інформацію можна отримати і кому яка інформація може бути корисна.

Як збираємо інформацію? У межах інформаційної взаємодії, яка передбачена нашим профільним Законом України “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин” між мною, Уповноваженим, та органами, дотичними до питань розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, здійснюється обмін відповідною інформацією, яка перебуває в нашому віданні. Наразі, вживаємо заходів, щодо інтеграції наших баз даних, що забезпечить автоматизоване наповнення інформацією, та сприятиме наповненню усіма необхідними відомостями в кожному обліковому записі.

Наша основна задача — зібрати максимум інформації про кожного зниклого безвісти.

Постійні контакти та обмін даними приводять до конкретних результатів в пошуку?

Наведу приклад. Зустрілися ми з представниками однієї з організацій. Вони нам кажуть: точно знаємо, що є випадки, коли людину шукають, а вона має статус внутрішньо переміщеної особи (ВПО). Ситуація наступна: людину евакуювали з прифронтової зони, вона потрапила до сім'ї в райцентрі одного із регіонів. Згодом їй допомогли поновити документи і таким чином ім'я з'явилося в реєстрі внутрішньо переміщених осіб.

Тоді ми зрозуміли, що доступ до реєстру ВПО дозволить нам ідентифікувати тих, хто є в реєстрі безвісти зниклих.

В реєстрі зниклих безвісти за особливих обставин налічується більше 2 тис. дітей

Ви назвали загальну цифру тих, хто обліковується наразі в реєстрі. Скільки серед них дітей?

На сьогоднішній день в реєстрі налічується 2 тисячі 123 дитини.

Чи є серед них ті, хто був депортований в РФ?

Адміністрування Єдиного реєстру осіб, у тому числі дітей, депортованих або примусово переміщених у зв’язку із збройною агресією рф проти України здійцснює ДП “Український національний центр розбудови миру”, яке належить до сфери управління Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. В цьому Реєстрі містяться відомості про тих осіб, хто був примусово переміщений в межах окупованих територій, або ж депортований на територію РФ чи Білорусь.

Кількість записів в цьому Реєстрі дуже велика, з огляду на те, що ця інформація збиралася від початку війни з усіх можливих джерел.

Наразі проводиться робота щодо співставлення інформації, яка міститься в Реєстрі Мінреінтеграції та нашому Реєстрі Міністерства внутрішніх справ України.

Що стосується безпосередньо записів, які є в нашому реєстрі, то більшість дітей, які вважаються зниклими безвісти — діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, про яких повідомляли відповідні органи і установи після окупації територій.

“Точка входу” — звернення в поліцію

Але ж ми знаємо, що серед депортованих як раз діти-сироти…

Так, знаємо. Але “точка входу” — це звернення до підрозділів Національної поліції України, ми завжди про це говоримо.

Якщо щодо зниклих військових сім'ї діляться між собою алгоритмами дій і звертаються до поліції, то ситуації, пов’язані зі зникненням цивільних, бувають абсолютно різні.

На жаль, є факти, коли люди думають, що краще не звертатися до поліції, щоб не було проблем зі сторони окупаційної влади.

Виходить так, що люди побоюються наслідків і не звертаються в поліцію, поліція відповідно не реєструє провадження, а ви без цього не вносите до реєстру зниклих….

Ми проводимо комунікаційну кампанію: на сайтах, в телеграм-каналі постійно розміщуємо роз'яснення, адже запис у нашому реєстрі формується від даних Національної поліції. Алгоритм саме такий. Тобто, обов'язковою умовою є факт звернення в поліцію із заявою, що особа зникла безвісти.

Потім працівники поліції з цих заяв відбирають факти зникнення за особливими обставинами — в ході бойових дій, окупації території тощо і ставлять в своїй базі відповідну відмітку. Після цього інформація автоматично відображається у нашому реєстрі. Після того, як працівники Секретаріату Уповноваженого перевірять актуальність та повноту інформації, що міститься в обліковому записі, Уповноваженим буде верифіковано відповідний обліковий запис і він потрапляє до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Коли ми отримуємо додаткову інформацію, наприклад, підтвердження від Червоного Хреста або з оперативних джерел чи моніторингу інтернет-простору, то обов’язково додаємо ці дані в реєстр та інформуємо відповідні органи.

Публікації в соцмережах: наші шахраї та ворожі підбурювачі

Як Ви особисто та Секретаріат Уповноваженого ставитеся до публікації інформації про зниклу людину і пошук через соцмережі, пабліки? Чи користі більше ніж можливої шкоди?

Тут є плюси і мінуси. Великий мінус: є люди, які використовують чужу біду —шахраї. Рідні, перебуваючи у важкому психологічному стані, готові повірити у все що завгодно, віддати останнє заради близької людини.

У деяких спільнотах “прописуються” підбурювачі, які розганяють суспільну напругу. Вони спочатку роблять актуальні дописи, потім пропонують перейти на інший телеграм-канал, а там системно розповсюджують інформацію про те, що влада нічого не робить для пошуку зниклих безвісти.

Або існує ще така схема: зловмисники пропонують родичам зниклих безвісти їхати в РФ, ледве не автобусом заїжджати на територію, де утримуються українці, і забирати своїх. Звісно, не було жодного випадку, щоб хтось по такій схемі забрав рідну людину.

Дуже просимо родичів зниклих: якщо хтось вам дзвонить і каже, що може допомогти — обов’язково зверніться до підрозділу Національної поліції України.

Із позитивних моментів — обмін інформацією у соцмережах іноді дає результат. Зараз родини зниклих безвісти більш-менш один одного знають, створюють закриті спільноти. Коли напрацьовують щось цікаве назагал — поширюють інформацію.

То що сім'ям краще робити? Писати в соцмережі чи ні?

Людині краще звернутися до нас, в Координаційний штаб, до інформбюро Червоного хреста — тобто, до інституцій, які дійсно переймаються цим питанням. Ми обов’язково опрацюємо заяву.

Тяжко говорити людям, що немає результату на сьогоднішній день, — у більшості випадків саме так і є

Як вважаєте, довіра до Вашої роботи та роботи Ваших колег вже є у українців? Звертаються люди до держорганів частіше?

В Секретаріаті Уповноваженого Міністерства внутрішніх справ України є представники у 17 регіонах. Люди приходили і продовжують йти зі зверненнями.

Кількість телефонних дзвінків на “гарячу лінію” Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин  достатньо велика — 1698.

Робота у нас така, що виконувати її неякісно або безвідповідально точно ніхто собі не може дозволити. Надзвичайно тяжко говорити родині зниклого безвісти, що результату ще немає — в більшості випадків, на жаль, саме так і є.

Втім, коли інформація все ж з’являється — родичі радіють і починають очікувати на повернення до України своєї близької людини.

Про людській фактор у вашій роботі. Наскільки важлива ця складова, чи є психологами ті, хто приймає дзвінки?

Авжеж, оператори контакт-центру мають психологічні навички, виявляють чемність, терпіння, розуміння, що заявник може бути емоційним. Спершу вислуховують від початку до кінця, а потім ставлять уточнюючі запитання. Перший дзвінок переважно завжди важкий. Але проходить трохи часу і людина починає робити конкретні дії — збирати документи, передавати їх для реєстрації кримінального провадження.

Що стосується шляхів комунікації, — то вони абсолютно різні. Буває, що зателефонували на “гарячу лінію”, потім знайшли мій номер, номер мого працівника, номер нашого представника на території. І коли я безпосередньо телефоную на місце і передаю конкретне звернення, то часто мені відповідають, що дане звернення вже у роботі.

Кожен обмін полоненими — ковток надії для рідних

Чи легше вам працювати після обмінів полоненими і появи певної кількості інформації про зниклих?

Легше. Після обмінів полоненими з'являється інформація. Тобто, відповідні служби і органи працюють зі звільненими по підтвердженню факту перебування в полоні та встановленню супутніх обставин.

Кожен обмін — це ковток надії. І для рідних тих, кого ще не поміняли також. Звільнені можуть підтвердити сім'ям, чий родич знаходиться в полоні, що він не загинув, що він живий і здоровий, наскільки це можливо в умовах полону.

Також приємно знати, що після повернення людини з полону робота не зупиняється — проходить процес реабілітації, адаптації звільнених. Це формує довіру і впевненість іншим родинам.

Якщо військовий — то полон чи загибель, щодо цивільних є варіант, що людина просто без зв’язку

Чи відрізняється алгоритм дій щодо зниклого безвісті військового та цивільного?

Різними є шляхи пошуку цивільного і військового. А в тому, що стосується дій сім'ї, все однаково: звернутися до Національної поліції, надати інформацію. Одне з основних питань — виведення ДНК-профілю. Ми розуміємо, що дехто з тих, хто зник, на жаль, загинув і в подальшому треба буде провести ідентифікацію.

Потім — звернення до нас, до Координаційного штабу, до Національного інформбюро для заповнення відповідної форми, щоб був запит до Червоного Хреста.

Збір цієї інформації повинен бути максимально якісним від самого початку, тому важливо надати фото, відео, а якщо немає кровних родичів — то треба знайти особисті речі, де може бути ДНК профіль зниклої людини.

Дуже багато інформації знаходять самі рідні в Інтернеті. Якщо знайшли фото чи відео — слід попросити слідчого долучити ці матеріали й відповідно клопотати про призначення судової портретної експертизи.

Коли мова йде про зниклих безвісти військових, то ми розуміємо, що людина або загинула, або перебуває у полоні. Коли мова йде про цивільних — людина може перебувати на території ворога, але за певних умов зв'язок із нею обірвався.

Той, хто у полоні, залишається зниклим безвісти

Які документи отримують родичі людини, яка знаходиться в реєстрі зниклих безвісті за особливих обставин?

Зниклий безвісти отримує статус, а рідні отримують на руки відповідний витяг, який вже є підставою в тому числі для виплат. Вони залежать від того, де зниклий працював або проходив службу.

Скільки таких витягів вже надано родичам?

Ми надали сім'ям зниклих безвісти 22 тисячі 994 витягів з реєстру.

Поясніть, будь ласка, за яких обставин людина вважається зниклою безвісті та скільки може знаходитися в цьому статусі?

Дехто думає: якщо встановлено, що людина перебуває в полоні, то вона не є зниклою безвісти, бо місцезнаходження відомо. Це не так.

Статус зниклого безвісти вказує, за яких обставин це сталося. Особа буде в статусі зниклого, поки не повернеться на підконтрольну Україні територію, або поки ми не зможемо комунікувати з нею на території іншої держави, з якою у нас є чинні міжнародно-правові угоди.

Другий варіант для припинення статусу — коли встановлено, де саме перебуває тіло або рештки зниклої людини, проведено експертизу за результатами якої ідентифіковано особу.

По часу є якісь обмеження?

Ні, немає. Поки не знайдемо та не встановимо долю кожного зниклого.

Припинено розшук 1 тис. 800 звільнених з полону, відносно яких країна-агресор не дотримувалась норм міжнародного гуманітарного права

Яку статистику вашої роботи, окрім названої Вами цифри по дітях та витягах, можемо дати назагал?

По військових говорити однозначно не можемо.

Ми створили “єдине вікно” для громадян, через яке близькі особи надають нам анкети, в тому числі зі змінами даних. Таких анкет ми вже отримали 4 тис. 800. На “гарячу лінію” з 1 жовтня минулого року отримали 11 тис. 452 дзвінки.

Є інформація про встановлення місця перебування 1 тис 800 осіб — також з жовтня. Розшук цих осіб припинено, їх статус на сьогоднішній день також припинено. Це ті, кого вдалося повернути з полону. Цифра реально більша, через те, що не всі були у розшуку, а відповідно в Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

По тілах у нас зараз йде відпрацювання даних, вивіряємо цифри з поліцією, з Бюро СМЕ. Остаточні записи по тілах також будуть внесені в реєстр.

Є тіла військових в зоні бойових дій, які забрати не можемо. Є проблеми з ідентифікацію

Розкажіть про процес ідентифікації тіл. Наскільки складна ситуація та чим саме зумовлена?

Так, з ідентифікацією проблеми є — через стан тіла внаслідок дій високих температур, умови перебування на відкритій поверхні або у землі тривалий час. Після такого візуальна ідентифікація неможлива.

Лишається тільки встановлення особи по ДНК — сподіватися, що є хтось з кровних родичів, щоб можна було зробити порівняння. У деяких немає рідних, у деяких сім'ї виїхали за кордон.

Є тіла, по яким три, чотири, п'ять разів намагалися виводити ДНК, але, на жаль, спроби були безуспішними, тому продовжуємо працювати.

Ви згадали про рідних, які знаходяться за кордоном. Наскільки ефективна робота по відбору у них ДНК?

Початок кампанії з відбору ДНК-зразків за кордоном Міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко анонсував наприкінці минулого року. Державному підприємству “Документ” передали системи для забору ДНК. Наразі такі філії діють у Польщі, Чеській Республіці, Словацькій Республіці, Туреччині, Федеративній Республіці Німеччина, Королівстві Іспанія та Італійській Республіці.

Після відбору зразки передаються до органів розслідування України, які призначають експертизу і виводять ДНК-профіль.

Також ми працюємо з Міжнародною комісією з питань зниклих безвісті (ICNP). Вони так само збирали інформацію про охочих здати ДНК, зустрічалися з ними в містах Європи, відбирали зразки. Міжнародні спеціалісти проводили експертизу в себе, а профіль ДНК передавали нам — в Головне слідче управління поліції, яке в свою чергу у співпраці з Експертною службою МВС звіряло профілі з тими даними, які є в Центральному обліку генетичних ознак людини / Електронному реєстру геномної інформації людини. У випадках збігу ДНК ми зв'язувалися з родичами.

В зоні бойових дій залишаються тіла наших бійців, доступу до яких немає. Яким чином можна їх повернути?

Тіла із зони бойових дій евакуйовує підрозділ. Якщо через обстріли немає можливості провести евакуацію, то через певний час, коли лінія фронту зміститься, там будуть працювати пошукові групи.

Центральне управління цивільно-військового співробітництва має свої пошукові групи, які проводять пошукові заходи. В першу чергу, вони збирають з усіх джерел інформацію, хто і де зник безвісти.

Також час від часу відбувається процедура репатріації — обмін тілами загиблих.

Встановлені нами факти злочинів передаємо в прокуратуру, щоб потім їх розглядав МКС

В якому напрямку співпрацюєте з прокуратурою? Чи долучаються дані про встановлені вами факти до матеріалів справ?

З прокуратурою у нас співпраця за декількома напрямками. Перший стосується розслідування справ щодо зниклих осіб. Реєстрація кримінального провадження відбувається за місцем перебування родини зниклого безвісти. Після цього справа передається в той регіон, де особа зникла. В період передачі справи у родичів інколи виникає питання — а провадження саме зараз і які дії по ньому проводяться. Наразі ми проговорюємо можливість оперативного отримання інформації про те, де і хто саме розслідує провадження, щоб ці дані повідомляти родичам зниклого.

Другий пункт взаємодії: якщо під час роботи ми виявляємо факт злочину, пов'язаного з порушенням норм міжнародного гуманітарного права — інформуємо про це Офіс генерального прокурора.

До прикладу, працівники Секретаріату Уповноваженого під час моніторингу соцмереж виявили відео. На одному з них окупанти “допитують” наших військовополонених під час “інтерв’ю”. Ми почали здійснювати збір інформації, — підтверджень щодо перебування цих чоловіків в полоні не знайшли. Виявилось, що під час останньої репатріації тіла саме цих наших військових були передано Україні. Тобто, загинули вони давно, а відео опубліковано нещодавно. Коли ми спільно з Національною поліцією отримали інформацію щодо причин смерті, то з’ясували, що мала місце насильницька смерть. Вбачається факт загибелі військовослужбовців, які перебували у російському полоні. Усю інформацію, яку ми зібрали, було передано до Офісу генерального прокурора.

Ще один напрямок нашої співпраці з органами прокуратури буде стосуватися роботи з потерпілими і свідками. Розпочав свою роботу Координаційний центр підтримки потерпілих і свідків воєнних злочинів створений в Офісі Генпрокурора.

Ми розраховуємо, що уся зібрана нами інформація в подальшому буде передана в Міжнародний кримінальний суд, а винні будуть притягнуті до відповідальності.

Оксана ГЕРОНТЬЄВА