Кінець кварталу — час виконання обіцянок: як депутати виконують коаліційну угоду

Деякі результати їх проведення Україна вже мала би відчути. УНІАН розбирався, чи виконує Верховна Рада дані виборцям обіцянки.

21 листопада 2014 року, у річницю Революції Гідності, п’ять політичних партій, які потім сформували діючу на сьогодні парламентську коаліцію, підписали коаліційну угоду. Таким чином, представники нової влади в Україні письмово засвідчили свої обіцянки щодо змін, які відбудуться в країні. Договір, укладений парламентарями, не лише розписував по пунктах подальші спільні кроки, але встановлював конкретні строки їх виконання. Лише на перший квартал 2015 року, який вже майже закінчився, депутати запланували собі виконання майже сотні завдань. УНІАН дослідив календарний план реформ, прописаний у коаліційній угоді, щоб пересвідчитися у тому, чи виконує Верховна Рада дані виборцям обіцянки.

Збройні сили України

Однією з перших і, без перебільшення, найважливіших на сьогодні реформ, депутатами була задекларована реформа системи національної безпеки і оборони, головною частиною якої є реформування Збройних сил України. Зокрема, парламентарі та урядовці станом на кінець березня 2015 мали б розробити на законодавчому рівні систему стратегічного планування та  прогнозування, а також визначитись з порядком дій у кризових ситуаціях. Функції координації роботи такої системи повинен був виконувати Апарат РНБО. Втім, жодного документу у цьому напрямку досі немає.

Не розроблені також і зміни до закону “Про очищення влади”, яким  мав встановлюватися окремий механізм проведення заходів очищення влади в розвідувальних органах України.

Крім того, у першому кварталі 2015 року, як це було обіцяно, депутати не розглянули документи оборонного планування “з урахуванням сучасних  воєнних викликів і загроз національним інтересам та набутого бойового досвіду під  час АТО” (Програма розвитку Збройних сил, Програма розвитку озброєнь та військової  техніки).

Забули коаліціанти і про внесення змін до Законів України “Про оборону” та  “Про правовий режим воєнного стану” з метою більш чіткого визначення  порядку підпорядкування утворених відповідно до законів України військових формувань Генеральному штабу  Збройних сил України у разі введення правового режиму воєнного стану. Не прийнятий і закон “Про Українську військову організацію”.

З прийнятих документів — зміни до законів “Про засади внутрішньої та зовнішньої політики” та “Про основи національної безпеки”. Законопроекти, проголосовані депутатами в грудні 2014 року, зафіксували відмову від позаблокового статусу України та поглиблення співпраці з НАТО. Тобто, на сьогодні можна говорити лише про часткове (і досить посереднє) виконання цієї частини коаліційної угоди.

Втім, говорити, що профільний комітет Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони не працював у 2015 році, буде не справедливим. На сьогодні, 19 його членів мають винести свої пропозиції майже до сотні законодавчих актів, розроблених парламентом, а безпосередньо на розгляді “по профілю” у комітеті більше півсотні необхідних законопроектів. Однак до сесійної зали з них було винесено тільки один — щодо затвердження чисельності Збройних сил України у кількості, яка не перевищує  за 250 тис. осіб, у тому числі 204 тис. військовослужбовців.

Що ж до реформи оборонно-промислового комплексу, то тут ситуація, на жаль, не краща. Задекларованого створення міжвідомчої комісії з питань розвитку оборонно-промислового комплексу при Кабміні не відбулося, а замість оптимізації системи фінансової діяльності “Укроборонпрому”, суспільство увесь березень “смакує” новини про призначення топ-менеджером “Спецтехноекспорту” держконцерну “Укроборонпром” 24-річного сина голови комітету ВР з питань національної безпеки і оборони Сергія Пашинського — Антона.

Боротьба з корупцією і держслужба

Головним питанням цього блоку реформ було створення Національного антикорупційного бюро (з січня 2015 року) та забезпечення проведення  відкритого конкурсного відбору його директора. За задумом коаліціантів, першочерговими завданнями антикорупційного бюро повинні стати розслідування та повернення коштів, вкрадених режимом Януковича, створення спеціальної групи контролю за фінансовими ресурсами, які будуть виділені Європейським Союзом в якості грантів, кредитів та спеціальних програм. Також передбачалося, що директор бюро має приступити до роботи наприкінці січня 2015 року.

Втім, як уже писав УНІАН, конкурс дещо затягнувся. Тому, на сьогоднішній день, конкурсна комісія лишень змогла визначитись з чотирма кандидатурами на посаду керівника Бюро, які були подані на затвердження голові держави. У кулуарах парламенту ходять чутки, що жодна з кандидатур президента не влаштовує.

Крім того, рішенням Уряду створено Національне агентство з запобігання корупції. За словами міністра юстиції Павла Петренка, агентство стане головним превентивним органом у сфері запобігання корупції. Головним його завданням вже встановлено введення електронної форми декларування майна чиновниками до кінця 2015 року. Тобто, мова знову йде про майбутнє…

Також у цьому пункті коаліційної угоди було зазначено, що до кінця березня 2015 року мали бути внесені зміни до закону про Державний земельний кадастр з метою забезпечення вільного доступу в Інтернеті до інформації про земельні ділянки та про їх власників. Крім того, депутати обіцяли забезпечити виконання положення законодавства щодо доступу в Інтернеті до інформації про об'єкти прав на нерухомість та кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичних осіб. Однак, незважаючи на те, що на початку березня Держагентство земельних ресурсів відзвітувало, що відповідні законопроекти розроблені, жодних змін по цим питанням не було винесено на розгляд парламенту.

Так само українці не побачили законодавчих ініціатив щодо створення незалежного органу державного нагляду у сфері забезпечення права на доступ до публічної інформації чи запровадження заборони органам державної влади та місцевого самоврядування вимагати від фізичних та юридичних осіб інформацію, якою держава вже володіє, або яку ці особи надавала їй раніше.

Дуже сумно виглядає і ініціатива учасників коаліції посилити систему управління державною службою через прийняття нової редакції відповідного закону. Мова також йшла про організаційну реструктуризацію органів влади на місцях і на загальному рівні, скорочення чисельності державних службовців і оптимізацію витрат на утримання держапарату. Однак жодного з необхідних законів Верховна Рада не розглядала.

Слід також зазначити, що після обрання, депутати обіцяли прийняти закони про порядок імпічменту президента та щодо вступу на державну службу та службу в органах місцевого самоврядування. Втім проходження документів у Верховній Раді загальмувалось, а в новому році ця тема зовсім стихла. “Якщо по антикорупційним законам ми маємо рух уперед, то по реформі державної служби — повний провал”, — зауважив експерт Реанімаційного пакету реформ Ярослав Юрчишин.

Реформа ЖКГ та провалена енергонезалежність

Обійшли увагою політики й реформу житлово-комунального господарства, яка не лише мала б стартувати у першому півріччі 2015, але й почати приносити перші результати. Але жодне з задекларованих у коаліційній угоді положень не було виконано.

Координатор житлово-комунальних програм громадянської мережі “Опора” Тетяна Бойко розповіла, що експерти у сфері ЖКГ ще від самого початку попереджали депутатів щодо “міфічних термінів”, встановлених парламентарями для проведення таких, занадто масштабних, змін. Саме тому, на її думку, ті кроки, які мали б відбутися і яких не видно, повністю перекриваються однією темою — підвищенням тарифів. Що, звичайно, ніяк не підпадає під поняття “реформа”. “Якщо після підвищення цін нічого не відбудеться і влада далі не провадитиме змін в сфері ЖКГ, це призведе до дуже негативних наслідків. Якщо говорити про час, то люди повинні побачити їх вже до початку нового опалювального сезону, — розповіла вона. — Нагадаю, що в Україні реформ у житлово-комунальному господарстві не проводилось з 70-х років. Тобто, за цей час не відбувалось жодних зрушень, жодного відновлення, натомість, тарифи постійно зростали”.

На думку експерта, звісно, зараз — навесні і влітку — українці ще можуть терпіти, але якщо до наступної осені нічого не зміниться, владі слід очікувати на соціальний вибух.

Тетяна Бойко впевнена, що наразі підвищення тарифів виправдане, бо пов'язане з тим, що довгий час за електроенергію та газ, українці платили значно менше, ніж коштують ці послуги. Зрештою це була і вимога МВФ. “Але, зауважу, що підвищення тарифів — лише одна з рекомендацій кредитора. МВФ давав й інші, не менш важливі. Наприклад, формування прозорих тарифів, або приборкання монополізму в області комунальних послуг. Зараз влада мала б розробити програми, які б стимулювали енергозбереження, показали людям, що встановивши лічильники, можна значно економити. Цього, на жаль, не було зроблено”, — зауважила вона.

Дійсно, на сьогодні депутати вже мали б провести гармонізацію  регуляторного середовища функціонування ринків  природного газу та електричної енергії в Україні з європейськими нормами Третього  енергетичного пакету. Зокрема, оновлення базового законодавства про  газовий ринок, перехід на тарифну систему транспортування “вхід‐вихід”.

Більше того, в кінці березня Верховна Рада мала б ухвалити зміни до законодавства щодо стимулювання виробництва електроенергії з нетрадиційних та відновлювальних джерел, а також розпочати реформу системи зелених тарифів та їх балансування. Зазначимо, що на початку лютого у парламент був внесений законопроект про внесення змін до деяких законів України щодо конкурентних умов виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії. Однак, зараз він знаходиться у профільному комітеті та на розгляд в сесійний зал, відповідно, не виносився.

Загалом, як нещодавно писав УНІАН, болюче питання енергонезалежності України лишається не вирішеним.

Децентралізація

Згідно з коаліційною угодою, проблемами децентралізації депутати мали б займатися протягом усього 2015 року. Втім, з плану заходів з впровадження цієї реформи, досягнення яких передбачалося протягом першого кварталу 2015 року, виконано далеко не все. Так, були ухвалені зміни до Бюджетного та Податкового кодексів, а також зареєстровано близько 11 законопроектів, спрямованих на пошук джерел для наповнення місцевих бюджетів. Однак жоден з них так і не був розглянутий.

Крім того, депутати лише частково виконали вимоги щодо податку на нерухомість у відповідності до європейської практики.

Що ж до питань надання місцевій владі права обслуговувати місцеві бюджети за доходами і видатками спеціального фонду в банківських установах, обраних за відкритими процедурами закупівель або забезпечення сплати податку на доходи фізичних осіб виключно за місцем здійснення діяльності працівника, податок з доходів якого сплачується, руки у депутатів так і не дійшли.

Втім, слід зазначити, що згідно з ухваленими наприкінці грудня 2014 року законами, джерела наповнення місцевих бюджетів були розширені за рахунок передачі 100% плати за адміністративні послуги, 100% держмита, 10% податку на прибуток підприємств та збору з підакцизних товарів — на пиво, алкоголь, тютюнові вироби, нафтопродукти — за ставкою 5% від вартості реалізованих товарів. Істотно розширена база оподаткування на нерухомість шляхом розповсюдження податку на комерційну, нежитлову нерухомість, а також введено податок на автомобілі з великим об'ємом двигуна.

За словами міністра фінансів України Наталії Яресько, наразі до місцевих бюджетів передано 80% платежів з екологічного податку і 25% плати за надра.

Виборча система і конституційна реформа

Зміни до виборчого законодавства були мало не головною обіцянкою не лише коаліційної угоди, але передвиборчої програми кожної партії, яка увійшла до коаліції. Власне, депутати пообіцяли запровадити пропорційну виборчу систему з відкритими списками до кінця березня 2015 року. УНІАН уже писав про сьогоднішній стан напрацювань до закону про вибори. Так, парламентарі не лише не ухвалили жодних законодавчих змін у цьому полі, але й значна частина коаліціантів виступила проти відкритих списків.

Спікер Верховної Ради Володимир Гройсман пояснив це думкою “експертного середовища”, яке вважає за необхідне випробувати виборчу систему на місцевих виборах, аби потім запроваджувати точно таку ж систему на виборах у парламент. Іншими словами, до кінця весни ухвалення хоч якогось документу навряд чи відбудеться.

У свою чергу, згадуване “експертне середовище” стурбоване позицією депутатів. Зокрема, представники громадських організацій побоюються дискредитації виборчої системи з відкритими списками на парламентських виборах, якщо неналежна організація місцевих виборів поставить під сумнів легітимність результатів місцевої кампанії. “В результаті, високий рівень недовіри до системи може призвести до того, що на парламентських виборах ця система не буде застосовуватися”, — застерігають в громадських організаціях.

У першому кварталі 2015 депутати повинні були також створити спеціальну конституційну комісію для підготовки проекту масштабних конституційних поправок, які необхідні для проведення інших ключових реформ. Коаліційна угода чітко вказує на те, хто має входити у комісію, які її функції та обов’язки. Натомість, такий орган лише у березні цього року створив президент України Петро Порошенко. Наразі склад комісії не оголошено, тому жодного засідання не відбувалось. Натомість, Венеціанська комісія уже висловила стурбованість тим, що конституційна реформа в Україні проходить надто повільно.

“Мертвий” документ

Загалом, згідно даних Комітету виборців України (КВУ), із запланованого в коаліційній угоді, у першому кварталі 2015 року депутати виконали лише 14% положень, а 38% зобов’язань знаходяться у процесі виконання. Зокрема, повністю виконані — 8, частково виконані — 7, не виконані 19 і знаходиться в стані виконання 21 положення. “Найбільше положень у процесі виконання в області реформи житлової політики, реформи енергетики, в секторах реформи національної безпеки і оборони, інфраструктури і транспорту”, — деталізував експерт КВУ Денис Рибачук.

Однією з причин низьких показників виконання коаліційної угоди представники громадського сектору називають нереалістичність передбачених термінів виконання деяких його положень. Саме тому у КВУ вважають, що коаліційну угоду необхідно коригувати щоквартально. “Якщо в неї внести зміни, то вона зможе працювати, її можна буде використовувати для планування роботи парламенту. Якщо ж зміни не будуть внесені, то через два місяці коаліційна угода буде “мертвим” документом, нереальним для виконання взагалі”, — вважає генеральний директор КВУ Олексій Кошель. 

Однак самі депутати вказують на внутрішні конфлікти, підготовку до виборів, небажання брати на себе відповідальність та інші ризики. “По-перше, у парламенті говорять про вибори — парламентські. Вони можуть пройти весною наступного року, що ставить під сумнів необхідність йти на непопулярні кроки, проводити реформи. По-друге, внутрішні непорозуміння ставлять під загрозу саму коаліцію”, — розповів УНІАН один з депутатів від Блоку Петра Порошенка.

І все ж, в яких би важких умовах не опинилась країна, політики повинні нести відповідальність за обіцяне. Якщо парламентарі не вкладаються в поставлені часові рамки, це б доречно було пояснювати українцям. З аргументами. Натомість, за 4 місяці роботи нового депутатського корпусу, в стінах парламенту не прозвучало жодного звіту щодо виконання або невиконання коаліційної угоди.

Ольга КАРЕТНІКОВА-КОТЯГІНА