Кишенькова четверта влада. Підконтрольні олігархам ЗМІ не можуть бути вільними

“У цьому випадку прибуток не є чимось відображеним у бухгалтерії, — відверто зізнавався Коломойський в одному з інтерв’ю, коментуючи власні медіа-активи. — Це ще й інструмент впливу”. На сьогодні у сфері впливу пана Коломойського перебувають, зокрема, інформагентство УНІАН, газета “Известия в Украине”, інтернет-видання “Главред” та медіа-група “1+1” (телеканали “1+1”, “1+1 International”, “2+2”, “ТЕТ”, “Плюсплюс” (колишній “Сіті”), “УНІАН-ТБ” та низка веб-сайтів).

Дніпропетровський бізнесмен завжди ставився до Партії регіонів з великою обережністю, а іноді й підтримував, як, наприклад, під час президентських виборів 2004 року, коли, за словами самого Коломойського, весь крупний бізнес “добровільно-примусово” опинився на боці Віктора Януковича. Нині так само підтримувати владу змушують журналістів підконтрольних обережному підприємцю ЗМІ.

Трансформації медіа-активів Коломойського розпочалися ще у 2010-му і тривали понад рік.  Протягом цього часу закрилася ціла низка критичних до влади ЗМІ, які належали олігарху: журнал “Главред”, щоденка “Новая”, популярна у столиці та низці регіональних центрів “Газета по-київськи”. Також було ліквідовано суспільно-інфор­ма­цій­не мовлення на столичному телеканалі “Сіті”, який, зрештою, перетворився на транслятора радянських мультиків під назвою “Плюсплюс”. Прикметно, що всі ці метаморфози збіглися у часі з наїздами влади на бізнес-активи Ігоря Коломойського, які припинилися, щойно олігарх полегшив свій медіа-портфель.

Черевик із ялинкою

Нещодавно редактори сайта найвідомішого інформагентства країни УНІАН публічно заявили про цензуру. Вони повідомили, що керівництво ресурсу оштрафувало редакторів сайта УНІАН Любов Жаловагу і Валентину Романенко на 200 грн кожну за оприлюднення новини “На Банковій — пікет: Януковичу принесли черевик із ялинкою”.

Як розповіли редактори згодом, ще задовго до їхньої першої заяви керівництво УНІАН наклало табу не лише на “неприємні” повідомлення про Віктора Януковича, а й на “погані” новини про лідера комуністів Петра Симоненка. У серпні — вересні зі стрічки агентства редактори змушені були знімати новини на кшталт “Симоненка закидали яйцями і гнилими фруктами”, “Регіонал подав до суду на журналіста через пост у мережі”, “Із журналісткою, яка таємно проникла в “Межигір’я”, раптом увірвався зв’язок”…

Обмежень було чимало. “Наприклад, у нас було застереження — інформацію з “Тижня” мали погоджувати з керівництвом. Взяти її могли лише з “вєлічайшєґо позволєнія”, — розповідають колеги. “Інформацію про заборону розповсюдження видання “Український тиждень” в аеропорту “Бориспіль” публікувати не дозволили”, — згадує редактор УНІАН Роман Романюк.

“Коли прийшла нова команда керівників, нам сказали, що зміни редакційної політики не буде, — розповідають працівники УНІАН. — Потім почалися вказівки. Ставало все важче”. Керівництво агентства змінили у травні, до того ж зі скандалом. Олександра Харченка, який тривалий час очолював цю медіа-структуру, було зміщено з крісла головного редактора, відтак 47 працівників УНІАН підписали заяву з вимогою повернути йому робоче місце. Водночас в агенції з’явилася ще одна посада — шеф-редактор. Її обійняв Михайло Ганницький, котрий раніше, до речі, працював головредом інтернет-версії газети “Сегодня”, яка належить Рінату Ахметову. Окрім Ганницького, інформагенція має ще трьох начальників: президента Олега Наливайка, гендиректора Вадима Осадчого та керівника інтернет-проектів Миколу Кондратенка (теж колишнього працівника “Сегодня”). Осадчого на УНІАН “делегувало” керівництво медіа-групи “1+1” (він і досі є керівником інтернет-проектів “плюсів”). 

Подолати страх

За словами пані Жаловаги, у новині про пікет на Банковій, яка стала останньою краплею для редакторів, не було нічого, що скомпрометувало б Віктора Януковича. “Але керівники були так залякані, що розпорядились зняти цю інформацію”, — наголошує редакторка сайта. Спочатку вони намагалися вирішити ситуацію тихо. Працівникам запропонували “випробувальний термін”, протягом якого ті мали поводитися “чемно”, в такому разі вони могли б уникнути штрафів, згодом вдалися навіть до шантажу. Утім, все це не допомогло зберегти ситуацію в таємниці. Редактори порадили своїм “босам” повернутися до певного статус-кво. “Ми запропонували забути цю розмову, якщо інформація повернеться на сайт і більше не буде тиску на журналістів, — пояснює випусковий редактор. — Або ми робитимемо заяву… Потім була заява”. Хоча цей крок був непростим, підписали її всі редактори сайта УНІАН: Любов Жаловага, Олександр Волинський, Валентина Романенко, Роман Романюк, Наталя Овдієнко та більд-редактор Наталя Негрей.

“Людину можна гнути, але до якоїсь межі, — пояснює рішення колективу Роман Романюк. — Потім вона або ламається, або випростовується”. За свої права треба боротись, переконана Любов Жаловага: “Зараз колеги часто запитують мене: “Що буде далі?” Я відповідаю, що все найважливіше вже відбулося. Ми заявили про цензуру. Ми не злякались”.

Хоча запитання “що далі?” все-таки залишається актуальним. Колектив інтернет-ресурсу переконаний, що після неспростовних фактів цензури керівництво УНІАН в ідеалі мало б подати у відставку. Чи принаймні скликати збори трудового колективу, визнати свої помилки і намагатися порозумітись із колективом — умовою порозуміння, звісно ж, є відмова від цензури. Однак наразі згори обмежуються заявами про те, що працівники “сприйняли спроби зробити інформаційні продукти УНІАН нейтральними, справді незалежними і позаконтекстними як цензуру або практику утисків свободи слова”.

“Плюси” без почуття гумору

Про справжню нейтральність і незалежність можуть лише мріяти й журналісти підкронтрольної Коломойському медіа-групи “1+1”. “У нас немає цензури”, — запевнив Тиждень один із журналістів Телевізійної служби новин. На жаль, геть про інше свідчать систематичні заяви його колег. Два роки тому 15 журналістів “1+1” підписали лист, у якому прямо звинувачували керівництво каналу в цензурі. “Нам заборонили висвітлювати певні теми і події. Наші сюжети, у яких є критика чинної влади, з політичних міркувань знімають з ефіру, — засвідчили вони. — Остаточне рішення щодо виходу матеріалу в ефір ухвалює не редактор випуску і навіть не шеф-редактор ТСН, а генеральний директор 1+1”. Тоді керівництво каналу факт цензури спростувало.

У 2012 році “плюси” продовжили звичну вже політику. “У випуску ТСН, що розпочався повідомленням про жахливий випадок у Вінниці — ведмідь у зоопарку покалічив ногу доглядачеві! — буквально кількома словами повідомили, що в Києві відкрився конгрес газетярів і Віктор Янукович його привітав, — описує “Телекритика” висвітлення на “1+1” протесту журналістів проти цензури, який відбувся під час форуму. — О 23:45 у підсумковому випуску новин, який дивляться лише ті, хто не спить, канал раптом “прозрів” — виявилося, що “на початку виступу президента журналісти руху “Стоп цензурі” підняли плакати про утиски свободи слова”. Втім, у новинах на телеканалі “забули” згадати, що охоронці виривали плакати з рук журналістів, тож акція протесту у висвітленні “плюсів” перетворилася на свідчення свободи слова, позаяк журналісти начебто мали змогу спокійно розгорнути плакати та не бути при цьому затриманими.

У дечому ситуація навіть погіршилась. Приміром, “плюсам” стало не до жартів. Ще півтора року тому журналісти “1+1” помічали обмовки Віктора Федоровича, про що свідчать новини на сайті ТСН (на кшталт повідомлення від 19 січня 2011 року “Янукoвич осоромився, запрошуючи японців в Україну”). Однак згодом президент “порозумнішав”, оскільки останньою подібною новиною веселої серії стало торішнє повідомлення про те, що “Янукович переплутав барометр із флюгером, а клімат — із погодою”. У 2012 році глядачі ТСН вже не дізнались навіть, як важливо, на думку президента, не просто читати звіти губернаторів, а й ретельно вивчати ситуацію на місцях — “побачити своїми руками, очима доторкнутись”.

Гендиректором групи каналів “1+1” є колишній тележурналіст Олександр Ткаченко, який, на думку експертів, фактично керує всіма медіа-активами Коломойського. “Це особиста відповідальність Ткаченка за руйнування медіа, які створювали інші люди, — описує ситуацію на “плюсах” та в УНІАН виконавчий директор Інституту масової інформації Вікторія Сюмар, — Колишні зірки політичної журналістики, такі як Ткаченко, дозволяють собі перетворювати медіа на жовті видання”. “Жовтизна — це не лише “джинса” та властива 1+1 “розчленьонка”, це загравання з владою, — констатує експерт. — Якісь домовленості, які йдуть, можливо, від Коломойського. Можливо, від когось іншого…”

Сам пан Коломойський колись запевняв: у редакційну політику своїх медіа він не втручається. Коментуючи “Українській правді” виконання УНІАНом функції “інформаційного рупору групи компаній “Приват”, бізнесмен наголосив: “Сайт УНІАН виконує інтереси не групи “Приват”, а тих, хто приходить на сайт УНІАН і, припустимо, отримує там інформаційну підтримку. Вони про щось домовляються з тими, хто управляє”. З цієї заяви випливає, що за “джинсу” та цензуру у ЗМІ бізнесмена відповідають абстрактні люди, які “про щось” домовляються з керівниками проектів.

Які дивіденди матиме Коломойський від загравання з владою, можна лише здогадуватись… Наприклад, два місяці тому українські ЗМІ констатували: “Янукович подарував Коломойському підстанцію”. Кабмін ухвалив рішення, згідно з яким феросплавні заводи групи “Приват” отримуватимуть електроенергію за найнижчим тарифом. “Логічного пояснення такому кроку влади в мене немає”, — констатував тоді один із членів комітету ВР із питань ТЕК.

Іграшки в руках влади 

“Хто з нас більше чудовисько? — запитував у підлеглого власник медіа-імперії Ромбаль-Коше у французькій стрічці “Іграшка”. — Я що, наказав вам роздягнутись? Або ви готові оголити свій зад?” На жаль, над цим питанням щодня доводиться замислюватись не лише підлеглим Коломойського.

“Коли ми зрозуміли, що в УНІАН міняються правила гри, лишилися на роботі, бо ситуація на медіа-ринку України є такою, що не можна звільнитись і просто перейти у демократичне видання, — каже Любов Жаловага. — “Українська правда”, “Тиждень” та ТBі не гумові”. Зважившись на протест, редактори не знають, що буде завтра. Чи матимуть вони роботу та гроші на життя. Та не шкодують. “Те, що ми зробили, — питання власного сумління”, — засвідчують редактори, висловлюючи сподівання, що їхній приклад наслідуватимуть інші журналісти. 

P.S. Наслідком “цензурного” скандалу в УНІАН стали кадрові ротації, зокрема  Миколу Кондратенка було відсторонено від виконання обов'язків головного редактора сайту