Кандидат від “Батьківщини” Микола Булатецький: “В другому ешелоні опозиції є провокатори, які свідомо працюватимуть на розкол”

Кандидат від Об’єднаної опозиції по 194 округу, що в Черкасах, Микола Булатецький може претендувати на потрапляння до книги рекордів Гіннеса. Він тричі виграв вибори у  мажоритарних округах, але жодного разу не отримував депутатський мандат. Перший раз, ще у 1995 році, у Булатецького забрали перемогу, штучно занизивши явку до 48% — за діючим тоді законом, вибори визнавалися недійсними, якщо прийшло голосувати менше половини виборців. Другий раз Булатецький переміг у 2002 році, окружна комісія навіть офіційно оголосила його переможцем, однак згодом ЦВК скасувала результати виборів в окрузі.

На цих виборах головним конкурентом Булатецького стала ставлениця олігарха Дмитра Фірташа, Валентина Жуковська, яка поступилася йому більше ніж дванадцятьма тисячами голосів. На відміну від інших проблемних округів, у 194-ому “бойові дії” почалися не одразу, а лише через кілька днів після голосування. Зрештою, ЦВК включила округ до числа тих, де неможливо встановити резульатти голосування — тож Булатецькому, найпевніше, доведеться вчетверте вступати в боротьбу за депутатське крісло.

Його розповідь про те, що відбувалося на окрузі, скидається на якісь зведення з фронту:

— Після завершення голосування мої опоненти були деморалізовані, бо вони не очікували таких результатів. Все відбувалося досить спокійно, о четвертій ранку 29 жовтня ми вже знали про відрив у 12 з гаком тисяч голосів і знали, що жодних суттєвих порушень на окрузі не було. Ми, звісно, очікували якихось провокацій, але не думали, що щось може статися за такої нашої переваги.

Але через два дні, коли члени окружкому вже мене привітали, усі чекали на завершення введення даних у сервер та підписання підсумкового протоколу, працівник серверної сказав, що ЦВК перестала приймати дані протоколів, а потім просто зник. Ми зрозуміли, що почалися “качелі”. Я подзвонив у центральний штаб і попросив, щоб на місце приїхав хтось із діючих нардепів. Приїхала Леся Оробець, і вона знаходилася в серверній близько півтори доби, бо дані вводилися дуже повільно.

В якийсь з моментів я дізнався, що бандити, які на той момент постійно знаходилися біля будівлі ОВК, мали мене викрасти. Було кілька спроб штурму комісії, які відбили мої помічники. Мені довелося цілодобово знаходитися на третьому поверсі будівлі.

Наші опоненти, не знаючи закону, вважали, що окружкому не вистачить голосів для ухвалення підсумкового протоколу з моєю перемогою — але їм пояснили, що їм не потрібно голосувати, вони просто зобовязані підписати протокол. Вісім членів ОВК підписали, стало питання про підпис провладної голови комісії. Вона дві з половиною годині розповідала Лесі Оробець, що її вб’ють, якщо вона підпише протокол. Потім ця жінка знепритомніла. Викликали “швидку”. Голові комісії спочатку надавали допомогу прямо в приміщенні ОВК, але потім з’явилися санітари з ношами, за якими “свинею” йшли міліціонери.

Ми зрозуміли, що будуть намагатися розгромити серверну, винести печатку комісії. Але мої помічники і хлопці зі “Свободи” заблокували коридор і двері шафами і столами. Десь з півтори години тривали сутички. Потім згасло світло. Хтось крикнув: “Буду стріляти!” — це був працівник СБУ, який охороняв серверну від людей, які намагалися вибити двері.

Зрештою, ми зробили коридор і голову комісії вивезли з приміщення.

Аж на наступний вечір знову зібралася комісія, щоб зрештою підписати підсумковий протокол, був обраний в.о. голови комісії, протокол було підписано. Було вирішено манівцями траспортувати його на Київ до ЦВК. Але міліція показала розписку, за якою прокуратура заборонила правоохоронцям супроводжувати протоколи до Києва.

Вирішили виїжджати колоною автомобілів: попереду — машина з відставними підполковниками мілміції, потім — машина з в.о. голови комісії та протколлом, потім — машина з народними депутатами, потім — міжнародні спостерігачі, потім — автобуси з нашими прихильниками. Але автобуси заблокували міліціонери, однак ми змогли кортежем вирватися до Києва.

Але після того, як в.о. голови комісії зробив доповідь і поніс документи на реєстрацію в канцелярію, в ЦВК раптово було оголошено про перевибори в окрузі.

- Які причини вказала ЦВК?

— Ніяких причин не було вказано. В постанові ЦВК немає ні фактів порушень, нічого іншого. Просто написано “неможливо встановити результати голосування”.

Комісія ухвалює рішення з голоса Тетяни Лукаш. Вона куратор нашої області і секретар комісії. А решта членів ЦВК не розібралися в ситуації і проголосували. Взагалі, якщо ГПУ розбереться в ситуації, то Лукаш повинна сидіти в тюрмі, адже по трьох округах, які вона курувала (на Київщині та Черкащині) не вдалося встановити результати голсоування, за що вона має нести відповідальність, зокрема, і за свої дії щодо мого округу. 

  - На вашу думку, опозиційні лідери доклали максимум зусиль до відстоювання результатів виборів?

- Лідери свідомо ігнорували засідання ЦВК чи, може, мали якісь важливіші справи?

— Я не знаю. Я повідомляв лідерів другого ешелону з “Батьківщини” і закликав їх приїхати до ЦВК. Я казав їм: ми ж захищаємо кожен голос, а де-факто втрачаємо вже з десяток мандатів. Все вирішувалося не в судах, де просто штампують незаконні рішення на користь влади, а в ЦВК як публічному орагні.

- Все ж таки, чи мало місце якесь свідоме невтручання опозиційних лідерів у ситуацію?

— На мою думку, міг мати місце пошук компромісів між владою та опозицією, але я стверджувати нічого не буду.

- А як варто було би діяти опозиції?

— Стратегічний сценарій має бути наступний. Найголовніше — втримати єдність між Яценюком, Кличком та Тягнибоком. Звісно, в другому ешелоні є провокатори, які свідомо працюватимуть на розкол. Але якщо вдасться втримати єдність, тоді нинішній банді кінець.

Але якщо не вдасться, якщо з’являться перші “тушки”, нинішня опозиція закінчить, як закінчив Ющенко, при тому дуже швидко.

А одразу після 28 жовтня опозиції варто було би боротися за кожен голос так, як це робив я у своєму окрузі. Тоді б ми отримали додатково десять мандатів.

- А далі?

— Враховуючи, що вибори були тотально сфальшовані, нам варто було би йти на перевибори по всій Україні. В такій ситуації і суспільство було би вже мобілізоване, і настрої були би відповідними.

- Яценюк, Кличко та Тягнибок на цих виборах склали іспит як лідери опозиції?

— Ці люди — молоді політики, які з часом можуть пертворитися на політичних богатирів. Наше, старше покоління, має допомогти їм утриматись від спокус та неправильних кроків.

Арсеній Петрович має світлу голову, якщо він має ще й велике серце і душу, то у нього велике майбутнє як політика. Для мене ж все одно лідером була, є і буде Юлія Тимошенко. Сьогодні за силою духою ніхто не зміг піднестися до її рівня.

Загалом, враховуючи їхню молодість, лідери зробили продуктивні кроки і вселили людям певний оптимізм щодо можливості змін в країні.

- Але у вас не виникає відчуття, що опозиція банально втратила момент, розпочавши протестні акції аж через тиждень після виборів?

— Скажімо так: я вважаю, що опозиція не зробила все від неї залежне, щоб відстояти результати виборів.                                          

- Чому?

— Я звертався по допомогу до народних депутатів, яких не переобрали, і вони мені відповідали: а для чого вже нам це потрібно?З іншого боку, ті, кого обрали, одразу пороз’їжджалися святкувати перемогу.

- Які ваші подальші дії?

— Якщо відбудуться повторні вибори, я переможу однозначно. Мені важко про це думати, але якщо я не піду на цей крок, не піду на нові вибори, то люди скажуть мені: і що ж ти, падлюка, здався?!

- Ходять чутки, що ваш округ включили до своєрідного розміну між владою та опозицією: в обмін на визнання перемоги у парі київських округів опозиція поступилася кількома іншими, зокрема і вашим.

— По моєму округу, думаю, була така ситуація: тут був включений аргумент певної групи людей з найближчого оточення Януковича.

- Кілька днів тому ви спілкувалися з нардепом Сергієм Пашинським, який за посадою в штабі є відповідальним за захист результатів виборів. Про що була ця розмова?

— На мій заклик до опозиційних лідерів приїхати до ЦВК, туди приїхав Сергій Пашинський і сказав мені, що все робиться для відстоювання моєї перемоги, що я, можливо, не знаю всього стратегічного плану опозиції...

- А Пашинський не уточнив, що саме “робиться для відстоювання перемоги”?

— Ні. Покидаючи ЦВК, він потиснув мені руку і сказав, що радий тому, що я є членом їхньої команди. Але я не відчув від того великої радості, бо усвідомлював, що ми не зробили таку команду дію, яка відповідала би озвучуваним вимогам та закликам.

На жаль, мені не вдалося виступити зі сцени під ЦВК. Я з величезним здивауванням побачив, що частина тих людей, які ніяким чином не реагували на те, що відбувалося в ЦВК, які не приходили на засідання комісії, на сцені пліч-о-пліч стояли з лідерами опозиціії і плескали їм в долоні.

Але я уважно слухав виступи Арсенія Яценюка, крім усього іншого, мені здалося, що він щиро вболіває за Юлю і що він робитиме все, щоб звільнити її з неволі.

Мені сподобалася атмосфера, яка була під ЦВК — вона дещо нагадувала дух Майдану часів Помаранчевої революції. Тому я ще раз нагадаю нашим опозиційним лідерам про Ющенка і його долю і застерігаю їх від повторення його помилок.

Мілан ЛЄЛІЧ