Гра в стискання пружини

Події, що відбулися в Києві на День Незалежності, актуалізували тему репресій та залякування, до яких влада вдається у своїх стосунках з усіма бодай у чомусь із нею не згодними. Завдяки “профілактичним” діям міліції, яка перекрила майже весь центр задля “уникнення зіткнень прихильників різних політичних поглядів”, святкова столиця місцями нагадувала місто в облозі. Сьогодні слідчі продовжують допити учасників та організаторів пішої ходи опозиції, яка вилилась у штовханину маніфестантів із “Беркутом”. Двом особам, ненадовго затриманим міліцією у понеділок, вже навіть світить до п’яти років позбавлення волі. Цікаво, втім, що імен цих людей правоохоронці вперто не називають: відтак незрозуміло, чи йдеться про когось із невідомих у масках, які 24 серпня зчинили бійку зі спецназівцями на вулиці Володимирській і в яких дехто з учасників мітингу вбачає зумисне підісланих провокаторів.

Подіями 24 серпня курс на репресії, втім, не обмежується. З одного боку, на тлі справи “васильківських терористів”, котрі нібито хотіли влаштувати в День Незалежності вибух у Києві, бачимо нові затримання членів радикальних організацій на кшталт “Тризуба” та “Патріота України”. З другого, якщо арешти тих-таки “тризубівців” теоретично можна мотивувати профілактичною роботою правоохоронців, то в низці інших випадків дії “стражів порядку” напрошуються хіба що на пояснення медичного характеру. Яскравим прикладом таких дій став арешт на 10 діб пенсіонерки Галини Швидкої, котра після покладання Віктором Януковичем вінка до пам’ятника Тарасові Шевченку зрізала шматок декоративної стрічки з прізвищем президента. За свідченнями народних депутатів від БЮТ, які перебували на суді над цією громадянкою, державне обвинувачення намагалось довести, що таким чином вона пошкодила… особисте майно глави держави. Зрештою цей аргумент судом прийнятий не був, але свій строк пенсіонерка таки отримала.

Якщо пригадати 2005 рік, коли нинішні можновладці, а тодішні опозиціонери, на всіх кутках кричали про “помаранчеві репресії”, впадає в око одна принципова відмінність. Жертвами тих “переслідувань” (котрі в підсумку так і не відбулися) виступали великі політичні та бізнесові фігури — такі як Борис Колесніков чи Рінат Ахметов. Сьогодні, однак, каральна машина спрямована не лише на Юлію Тимошенко чи Юрія Луценка, а буквально на кожного, хто наважується словом чи, тим паче, ділом висловити свою незгоду з правлячим режимом чи навіть окремими його кроками. І все це супроводжується безпардонною вибірковістю покарання: якщо за “майно” Януковича у вигляді стрічки на вінку досить швидко дали термін, то дії членів Партії регіонів, котрі 21 серпня в Харкові під час бійки з представниками правоцентристських партій розірвали розгорнутий останніми Державний Прапор, тамтешня міліція “перевіряє” без особливого ентузіазму. І ще невідомо, хто “виявиться” винним.

Логіку таких репресій зрозуміти непросто. Якщо доля Тимошенко чи Луценка багатьом байдужа, то тиск і залякування пересічних громадян здатні лише дратувати. Особливо на тлі відсутності успіхів у соціально-економічній сфері, яка, своєю чергою, стагнує на тлі виклично розкішного життя владної верхівки...

У місті Часів Яр Донецької області в ніч на 23 серпня невідомі закидали пляшками з коктейлем Молотова будинки кількох впливових городян, включно з колишнім мером. Можливо, ідеться лише про комерційні “розборки”, але в коментарях читачів цієї новини найактивніше обговорюється зовсім інша версія, — сказати б, радикального соціального протесту. Страхи влади можуть стати реальністю, якщо вона сама все для цього робить.

Олександр МИХЕЛЬСОН