Годі шукати “чарівні пігулки” для економіки

На жаль, в цьому контексті деякі “експерти” під популістичним “соусом” намагаються поставити під сумнів важливість фундаментальних основ розвитку будь-якої економіки та адвокатувати “відкат” важко досягнутого прогресу реформ. 

Що є більш загрозливим, їм вторить і частина політичної еліти, яка радо готова відмовитися від деяких “набридливих” вимог, що роками висувають західні союзники та громадські організації. 

Проблема полягає в тому, що у цьому випадку зручні рішення не є правильними. Розвиток економіки не створюється у владних кабінетах — там створюються лише інструменти для нього. Ці інструменти потрібні бізнесу, який буде драйвером економічного відновлення та модернізації України.

Яких інструментів не вистачає, чітко видно по запитах підприємців. Наприклад, результати опитування Європейської Бізнес Асоціації наприкінці минулого року показали, що гендиректори погіршили оцінку інвестиційного клімату в Україні. 

Серед основних факторів, які стримують інвестиції бізнес назвав слабку судову систему (87%), високий рівень корупції (85%) та тіньову економіку (76%). Серед інших факторів також зазначалися недосконале державне управління, стагнація реформ, складна податкова система. 

Серед топ-10 стримуючих факторів для МСБ бізнес теж назвав системні проблеми з адміністративним тиском (зарегульованістю та перевірками) та корупцією. 

Так, це результати 2021 року, але давайте будемо відверто відповідати на питання. Щось змінилося в цих напрямках з початку війни? Ні. Щось зміниться лише від того, що Україна переможе, а путінські війська втратять свою боєздатність та відступлять з нашої землі? Ні. 

Щось зміниться від того, що Україна отримає допомогу західних країн. Ні. Наявні проблеми лише загостряться. 

Але є економічна аксіома: будь-якому інвестору необхідні верховенство права, ефективна боротьба з корупцією, незалежні правоохоронні та антимонопольні органи, передбачуваність політики та мінімальне втручання держави в роботу бізнесу. 

Тільки за таких умов як внутрішні, так і зовнішні інвестори будуть готові вкладати гроші у розвиток економіки. Враховуючи той факт, що українська економіка відрізняється високим безпековим ризиком, забезпечення цих базових факторів набуває ще більшої ваги. 

Як би кому не хотілося, але цей справжній базовий фундамент неможливо підмінити синтетичними ідеями на кшталт індустріальних парків та інвестнянь, імпортозаміщенням чи навіть будівництвом воєнної економіки. 

Як і неможливо буде ошукати західних союзників у разі спроб згорнути ключові для них реформи, як прозорі публічні закупівлі, судова чи антикорупційна реформа, реформа корпоративного управління та правоохоронних органів. Наслідки, здається, очевидні: втрата довіри та ресурсів для розвитку країни. 

Це не відміняє потреби у пошуку нових моделей української економіки. Цей напрямок роботи залишається важливим, бо від його успіху залежать і можливості повоєнної України отримати нові конкурентні переваги на світовій арені на кшталт тих, які раніше створили аграрна галузь чи ІТ-сфера. 

Втім, за цим пошуком не варто забувати, що вимоги бізнесу та міжнародників — лібералізація та дерегуляція, зменшення частки держави в економіці, створення умов для вільної конкуренції та ефективна антимонопольна політика, чесні незалежні суди і правоохоронні органи та нульова толерантність до корупції — це необхідна база, без якої неможливо відбудувати та побудувати сильну економіку України. 

“Чарівної пігулки”, яка враз відновить економіку без зусиль та збереже “статус кво”, немає. 

Щоб використати відвойований величезною ціною шанс зайняти гідне місце на світовій політичній та економічній арені, потрібно нарешті виконати прострочене “домашнє завдання” та відповідати критеріям надійного та передбачуваного економічного партнера.

Ярослав ЖЕЛЕЗНЯК, народний депутат, перший заступник голови комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики