Глухий кут позиціонування

Обидві політсили втратили шанс і можливість для маневру. Тепер вони вимушені діяти лише в чітко заданому і прогнозованому руслі публічної поведінки.

Одні — звинувачувати і викривати. Другі — захищатися, виправдовуватися і голосити про репресії. По суті, це взаємна реактивна позиція, коли сторони не пропонують нічого нового ані в політичному, ані в технологічному, ані в публічному сенсі, лише досить мляво реагуючи на взаємні випади.

І справа навіть не в тому, що суд і арешт перетворилися на майже єдиний серйозний інформаційний привід, топ-тему, яка “забиває” інформаційний простір, не залишаючи на шпальтах, в ефірах і в головах людей вільного простору для будь-якої іншої політичної інформації.

Справа в тому, що після арешту Тимошенко обом сторонам більше немає чого запропонувати, окрім дискусії на тему “саджати чи не саджати”, або “справедливо чи несправедливо”.

Для “Батьківщини” тема спочатку кримінальних справ, потім суду, а тепер і арешту взагалі є топовою, якщо не єдиною. Бютівський штаб за останні півтора роки не створив жодного суттєвого і довгограючого інформаційного приводу, який не стосувався б політичних репресій проти опозиції.

Всі приводи точаться винятково навколо репресій.

“Батьківщина” якось непомітно випала з дискусії про “реформи” і “модернізацію”, так і не запропонувавши нічого крім критики відверто невдалих дій Януковича в соціально-економічній сфері.

Більше того, навіть критики “реформ” і в цілому дій влади зараз значно поменшало. Можна виправдати це тим, що всі сили нібито кинуто на “порятунок” Тимошенко.

Проте значно небезпечнішим для бютівського штабу є те, що вони, по суті, вже втратили темп. І коли політичні репресії закінчаться, вони навряд чи зможуть вийти на вибори з новою і цікавою електоральною програмою для виборців зразка 2006 і 2007 років.

Просто окрім боротьби вже немає що запропонувати, а енергія залишилася лише для чергового походу по старих граблях з ідеями, які вже не запалюють маси і не штовхають до виборчої урни. З ідеями, які залишилися нереалізованими і в які вже ніхто не вірить, окрім маргіналізованих бабусь під Печерським судом.

Тимошенко сама, як особистість, була “прапором” своєї політсили. А тепер, окрім “прапора” виборець прагне побачити хоч якісь більш-менш реалістичні пропозиції.

Проте не слід вважати, що Банкова може отримати суттєву електоральну, рейтингову і публічну вигоду від відсутності у “Батькіщини” нових ідей. Політичне “старіння” і “одряхління” головного опонента загрожує тим самим Партії регіонів.

Адже за відсутності альтернативного поля і центра тяжіння у вигляді БЮТу регіоналам не буде не лише з ким конкурувати і кому себе протиставляти, а й не буде про що говорити.

Не буде ідеї, меседжа, пропозиції, яку потрібно донести до виборця.

Це проявляється вже зараз. Тема арешту Тимошенко вже майже використана. Почнеться парламентська сесія, нові політичні події, і цей інформаційний привід стане нецікавим для більшості громадян.

А говорити і запропонувати ПР і її лідерам з Банкової і Грушевського буде нічого. Провал “реформ” очевидний вже не тільки для всього населення України, не тільки для керівництва країни, а й для людей, які придумали цю політтехнологію з розмовами про “реформи” і “модернізацію”.

Реальних змін немає, а за їх повної відсутності пусті розмови не спрацьовують. Тим менше спрацьовуватимуть обіцянки щось зробити, змінити, підвищити і покращити. Адже ці обіцянки лунатимуть від людей, які повністю контролюють країну вже півтора роки. І за цей час нічого суттєво не змінили і не покращили.

Все меншу роль відіграють інформаційні приводи у стилі “розкол країни” і поляризація на кшталт судових рішень щодо звання героя для Бандери та “насадження” російської мови. На це звертають увагу і реагують так само менше, як менше приділяють увагу суду над Тимошенко. Словом, старі інформаційні приводи вичерпані, а нових не придумано.

Головне ж, Тимошенко — політичний симбіонт Януковича, який фактом своєї наявності у політичному просторі збирає електорат навколо фігури Януковича. Не буде потужного симбіонта — і електорат почне розпилюватися, голосуючи за інші, нові чи старі політсили.

Тому ПР і БЮТ опинилися в глухому куті взаємного позиціонування і не знають, як з нього виходити. А це нарешті відкриває шанс для принципової зміни політичних еліт в країні.

Олексій КРАСНОПЬОРОВ