Глобальне потепління дає шанс захопити зернові ринки

Останніми роками точиться багато розмов про глобальне потепління. З цього приводу презентовано не одне наукове дослідження і майже кожне з них критикують скептики. Проте є очевидні факти зміни клімату, які, якщо уважно придивитися, неозброєним оком може побачити кожен. Скажімо, ми всі помічаємо, що рік у рік зима в Україну приходить пізніше, а стовпчик термометра в холодний період піднімається трохи вище, ніж зазвичай.

Кліматичні зміни найбільше відчуває сільське господарство, зокрема рослинництво. Тож “Урядовий кур’єр” спробував дізнатися думки з цього приводу представників профільних відомств та наукових установ.

Консерватизм урожаю не збільшить

Виявляється, протягом останніх 5 років фахівці Національної академії аграрних наук стали авторами низки важливих наукових розробок, значну частину яких нині активно впроваджують аграрії за сприяння Мінагрополітики. Наприклад, одним із головних агротехнічних заходів стала зміна терміну посівів озимих культур.

Ще 10 років тому оптимальними для посіву озимих в Україні вважали період від 20 серпня до 10 вересня. Але вчені дійшли висновку, що сіяти слід пізніше на 10—15 днів. Проте ці рекомендації викликали серйозну дискусію серед аграріїв, адже у 2006—2007 роках значна кількість сільгоспвиробників дотримувалася консервативних поглядів, використовуючи технології, перевірені десятиліттями.

Однак науковці НААН довели, що зміна термінів посівів озимини дасть більший урожай. Це було зроблено завдяки великій організаційній роботі на нарадах, семінарах, Днях поля тощо. Адже зміни технології потрібно було довести до десятків тисяч. Тож із 2008—2009 років майже всі сільгоспвиробники ці рекомендації взяли на озброєння. І ці нововведення додають до 20% валового збору озимих. Загалом такий підхід, який державі та сільгоспвиробникам нічого не коштував, щороку додає додаткових 5—7 млн тонн зерна.

Із прицілом на прибуток

Не менш важливими стали рекомендації щодо структури посівних площ. Враховуючи кліматичні зміни, науковці разом із Мінагрополітики та регіональною владою переконали селян збільшувати посівні площі під культури, що почуваються комфортніше в нинішніх агрокліматичних умовах, і, до того ж, мають значний попит на світових ринках. Ідеться про кукурудзу і сою.

Ще 10 років тому зернова кукурудза займала площі всього до 1 млн га. Торік її посіяли на площі 3,618 млн га. Цього року планують засіяти 4,5 млн га. Такий інтерес до цієї культури пов’язаний із тим, що збільшення суми ефективних температур на значній частині України сприяє хорошим врожаям середньостиглих та пізньостиглих гібридів. Нагадаємо, що у структурі торішнього рекордного врожаю (майже 57 млн тонн зерна) значну частину становила саме кукурудза (приблизно 23 млн т). Тож цьому сприяв не лише клімат і копітка праця аграріїв, а й рекомендації науковців і профільного міністерства.

Збільшення суми ефективних температур дало й збільшення посівних площ під сою, яка є дуже прибутковою культурою. Якщо 10 років тому сою в Україні вирощували на площі 100 тис. га, то торік цю культуру було посіяно на площі 1 млн 150 тис. га. Цього року соєю планують засіяти 1,3 млн га. І, так би мовити, ареал сої розширюється, її вирощуватимуть не тільки на півдні нашої країни, а й у Лісостеповій зоні та навіть на півдні Полісся.

До речі, Мінагрополітики має амбітні плани: провести експансію кукурудзи та сої на ринки Європи. Сформовано тезу про те, що лісостепова частина України може стати кукурудзяно-соєвим поясом Європи на кшталт аналогічного у США. Європа нині імпортує з Північної Америки сої та кукурудзи на десятки мільярдів доларів. Водночас ціни на українську продукцію та логістична складова значно привабливіші. Вже цього року ми продали понад 1 млн тонн сої за межі країни і продовжуємо нарощувати експортний потенціал цієї культури.

Ячмінь замінимо на сорго

Кліматичні зміни мають і негативні моменти. Передусім це збільшення посушливих явищ насамперед на півдні України. Дефіцит вологи не дає змоги отримувати там прибуткові врожаї, наприклад ярого ячменю. У зв’язку з цим розроблено програму збільшення посівів зернового сорго, що на синтез однієї тонни зерна витрачає вологи в 4—5 разів менше, ніж ячмінь. Зернове сорго — важлива і корисна фуражна культура, тож у перспективі площу її посівів планують збільшити до 500—700 тис. га. Тільки цей захід надасть можливість додатково отримати 1—1,5 млн тонн зерна.

Важливі зміни плануємо провести в зоні Полісся та Північного лісостепу. Традиційно там вирощують жито, споживання якого в Україні та у світі, на жаль, обмежене. У зв’язку з цим пропонують частково замінити жито та озиму пшеницю, що не дає високих урожаїв продовольчого зерна у цій частині України на тритикале — штучно виведену культуру, що є гібридом жита і пшениці. Нашим вченим вдалося створити такі сорти, які поєднують стійкість жита до вимерзання та харчові й інші якості пшениці. Тритикале, як і зернове сорго, — хороша фуражна культура, що користується значним попитом. У планах — збільшити посівні площі цієї культури до 0,7 млн га.

Усе це покладено в основу Національної програми “Зерно України”, мета реалізації якої — збільшення до 2017 року виробництва зерна до 80 млн тонн.

Пряма мова

Час гаяти не потрібно

Тетяна АДАМЕНКО, начальник відділу агрометеорології Укргідрометцентру, кандидат географічних наук:

— Згідно з основними кліматичними сценаріями, розробленими у 1980-х, 2010 року середня температура Північної півкулі лише в січні (залежно від регіону) мала підвищитися на 1—3 градуси. В Україні це відбулося навіть раніше — ще до 2005-го. Порівняно з 1991 роком нині середня температура у січні-лютому зросла приблизно на 2—2,5 градуса. У зв’язку з цим відбувається активне потепління холодного періоду.

Ці зміни фіксують не тільки наземні метеостанції, а й із супутників. Спостереження з космосу підтвердили, що у Північній півкулі відбувається більш ранній “весняний розквіт”, а це, безперечно, впливає на розвиток рослин.

Ситуація щодо опадів на території України трохи парадоксальна. З одного боку, середня температура у літній період підвищується, з іншого — кількість опадів не зменшується. Нині кількість літніх опадів — у межах норми, а для південно-східних областей є тенденція на збільшення. Це, можливо, не так відчутно для людей, адже там рік у рік бувають посухи. Але якщо порахувати, то кількість опадів збільшилася на 15 — 20 міліметрів.

Тож живемо у відносно сприятливий період, що може тривати 10—20 років. Потім очікується значне підвищення температури у червні — серпні, клімат стане спекотнішим, кількість опадів зменшиться, а посух побільшає. Кричати “Гвалт!” зарано, але, якщо вірити цим сценаріям, маємо максимально використати перехідний період і підготувати аграрний сектор. Зрошення, регулярні сівозміни, використання нових сортів насіння, застосування вологозберігаючих технологій обробки грунту — це ті заходи, які слід запроваджувати найближчим часом.

Фахова думка

Правила гри регулюватимуть закони

Микола БЕЗУГЛИЙ, Президент Національної академії аграрних наук, перший заступник міністра аграрної політики та продовольства:

— Звертаюся до сільгоспвиробників і керівників тих регіонів, де не дотримуються рекомендацій щодо структур посівних площ: чому відносно невеликі за розмірами Полтавська, Вінницька та Черкаська області є лідерами зернового виробництва, зокрема й аграрного загалом? Відповідь проста: це ті області, які останні 10 років уважно дослухалися до рекомендацій науки. Там місцева влада змогла правильно спрямувати сільгоспвиробників щодо структури посівних площ. І земля почала віддячувати аграріям: давати великий валовий збір, високу врожайність, а отже, непогані прибутки. А ті регіони, передовсім степові, які захопилися соняшником, за економічними показниками — в третьому десятку рейтингу.

Нині головне завдання української науки та міністерства — розробити для всіх регіонів України науково обгрунтовану структуру сівозмін. З одного боку, сівозміна — це один із найголовніших технологічних заходів, що дає змогу збільшити врожайність і валовий збір культур без додаткового вкладання коштів. З іншого — регулярні сівозміни дадуть змогу зберегти родючість грунтів. І тут тільки роз’яснювальної роботи не-достатньо. Тому прийнято рішення врегулювати ці питання на законодавчому рівні, адже тільки законом можна унормувати ту чи іншу діяльність.

Так, розроблено два законопроекти: “Про грунти та їх родючість” та “Про сільське господарство”. У першому прописано, що аграрний бізнес має право використовувати землі лише за умови незменшення родючості грунтів. Вміст гумусу та основних поживних речовин у грунті постійно контролюватиме відповідна інспекція, і у разі чого на сільгоспвиробника очікують санкції — аж до розірвання договору оренди або припинення діяльності на власній землі. Цей законопроект уже направлено до Верховної Ради.

Згідно із законопроектом “Про сільське господарство” передбачається затвердити структуру посівних площ і сівозмін для всіх регіонів України. Робота проходитиме в три етапи. Спочатку відповідна структура для кожної області розробляється на центральному рівні. В областях місцева влада, регіональні центри наукового забезпечення НААН за участі аграрної громадськості розроблятиме таку структуру для кожного району, а опісля її затверджуватиме обласна рада. У свою чергу районна влада затверджуватиме структуру для кожного товарного сільгоспвиробника. Це не стосуватиметься приватних домогосподарств, а тільки всіх дрібно-, середньо- та великотоварних виробників, на яких у разі недотримання законодавства теж чекають відповідні санкції.

Цей документ відносно гнучкий і набагато ліберальніший, ніж аналогічні закони багатьох інших держав. Ми б хотіли, щоб він запрацював з 2013 року. Звичайно, лише після обговорення із громадськістю.

Так, нове законодавство покладе край безвідповідальності аграрного бізнесу, який понад двадцять років розвивався за власними правилами. Тепер правила гри буде чітко прописано, як це зроблено в усьому цивілізованому світі.

Вадим ПРОЦИШИН